Главная Обратная связь

Дисциплины:






Оформлення ходу та результатів слухань (засідань) по справі



У протоколі, що ведеться підчас слухань, зазначаються дата і місце проведення засідання, посаду особи, що виконує функції проводу (перелік присутніх членів комісії), прізвища та посади запрошених на засідання службових осіб, порядок денний засідання, короткі відомості про зацікавлених осіб, стислий зміст виступів, висновки та рішення проводу, підсумки голосування за рішення. До протоколу заносяться також окремі думки членів проводу, які не погоджуються з рішенням проводу .

У протоколі за результатами слухань зазначають: суть заяви (скарги, подання), перебіг слухань, мотивовані висновки за результатами слухань, рішення проводу. Внесення змін і доповнень до протоколу після його затвердження не допускається. Проте члени колегіального проводу можуть додатково письмово викладати свою окрему думку по справі. Цей документ додається до протоколу. Тобто форма рішення протокольна. Окремого акта, в якому б викладався зміст рішення, провід не виносить. Тому такі протоколи засідань підписуються усіма членами проводу як колегіального органу.

При скороченій формі слухань (на особистому прийомі громадян) перебіг прийому фіксується так. Прізвище, ім'я, по-батькові, короткий зміст правових вимог, з якими вони звернулись, результати їх розгляду записуються у реєстраційно-контрольних картках або журналах.


ЧАСТИНА III. ПРОВАДЖЕНЯ ПО ПЕРЕГЛЯДУ АДМІНІСТРАТИВНИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ ПО ЗАЯВАХ

 

РОЗДІЛ 13. ПРОВАДЖЕННЯ ПО СКАРГАХ

Подання скарги

Скарга подається або безпосередньо проводу, що вправі розглядати скаргу, або через провід, рішення якого оскаржуються. При цьому останній пересилає матеріали скарги проводу провадження по скарзі разом із рецензією на таку скаргу. При цьому існує гарантія на той випадок, якщо, зловживаючи своїм становищем провід, який прийняв первісне рішення, не перешле скаргу з матеріалами до вищестоящого органу. В цьому випадку зацікавлена особа, лідируючий суб'єкт вправі звернутись безпосередньо до проводу, що вправі розглядати скаргу.

Скарга подається до: 1) Вищестоящого органу із системи того ж міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади. 2) До органу з системи іншого міністерства, який спеціально уповноважений згідно зі своїми напрямками діяльності розглядати подібні категорії правових вимог. До прикладу, рішення Національної комісії із регулювання електроенергії про відмову у видачі ліцензії на виробництво електроенергії може бути оскаржене до Антимонопольного комітету України. 3) До органів, які не є вищестоящими, однак, виконують аналогічні функції на вищому територіальному рівні. Рішення районних, міських районних у місті комісій з питань виплати грошової компенсації, повернення будівель та іншого майна або відшкодування їх вартості можуть бути оскаржені зацікавленими особами до обласних, Севастопольської міської та в Автономній Республіці Крим комісій.



Підвідомчість скарг визначається згідно із загальною підвідомчістю будь-яких звернень, але є спеціальні правила, які пов'язані з особливостями сфери управління. До прикладу, скарги на акти органів податкової служби розглядаються проводом за місцем взяття на облік платника податків .

Існують особливості залишення скарги без розгляду. По-перше, скаргу належить залишити без розгляду, якщо вона подана з пропущенням строків. За загальним правилом такий строк встановлюється в розмірі одного року з моменту прийняття оскаржуваного акта, та не пізніше одного місяця з часу ознайомлення особи з прийнятим рішенням. По-друге, можуть встановлюватись особливі обмеження щодо прийняття скарг. До прикладу, рішення про укладення податкового компромісу не може бути оскаржене у майбутньому.

Скарга повинна містити:

повне найменування, юридичну адресу чи відомчу підлеглість особи, яка оскаржує первісне рішення по справі;

відомості щодо рішення, яке оскаржується (номер, дата винесення, посаду особи (осіб), яка(і) його прийняла(и));

мотиви, з яких особа, котра звернулась зі скаргою, вважає неправильним накладене на неї стягнення.

Дія оскаржуваного акта.

1. Оскарження не зупиняє виконання рішення як в юрисдикційних провадженнях по застосуванню заходів стягнення , так і в позитивних.

2. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання рішення на період її розгляду до прийняття рішення за справою.

3. Зупинення дії оскаржуваного рішення здійснюється проводом в ході провадження за скаргою. Так, органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.


Розгляд скарги

До початку розгляду справи особа, яка подала скаргу, має право заявити відвід члену проводу, якщо вона вважає, що він особисто або його родичі заінтересовані в результатах розгляду скарги, чи має сумнів у його об'єктивності з інших причин.

Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами проводу без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням більшістю голосів. У разі рівності голосів членів комісії вважається відведеним. Член комісії, якому заявлено відвід, має право дати пояснення з приводу заявленого відводу.

Член проводу, який брав участь у розгляді заяви чи справи і прийнятті рішення у складі проводу при розгляді заяви, не може брати участь у розгляді цієї справи, якщо це рішення оскаржено.

При провадженні по скарзі можливе розслідування тих обставин, які послужили підставою прийняття первісного рішення, що оскаржується. Так, генеральний прокурор України вправі призначити службове розслідування по справі про застосування стягнення до працівника прокуратури.

Зацікавлені особи мають право брати участь у перевірці поданої скарги на підприємстві, установі, організації. При цьому виникає питання, чому зацікавлена особа не має можливості взяти участь у перевірці, яка проводиться у підпорядкованому органі, діяння якого оскаржуються.

Рішення за результатами розгляду скарги.

Провід перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, і приймає одне з рішень щодо:

1) залишення рішення, яке оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;

2) скасування рішення, яке оскаржується, з одночасним винесенням нового рішення або без нього;

3) внесення до рішення, в частині, що не відповідає чинному законодавству, змін. При цьому провід у провадженні по скарзі дає вказівки проводу, що прийняв первісне рішення, вчинити відповідні дії;

4) припинення незаконної дії (бездіяльності) посадових осіб органу;

5) скасування акта;

6) скасування рішення і направлення справи на новий розгляд. Підставами для цього є неправильна фіксація процесуальних дій, порушення порядку вирішення справи, порушення процесуальних строків. Це є порушення порядку провадження. А матеріально-правовими підставами направлення справи на новий розгляд є відсутність оцінки проводом, що прийняв оскаржуване рішення, всіх обставин, які були заявлені у зверненні. Провід у провадженні за скаргою не займається встановленням обставин, які не були виявлені чи розглянуті, чи по яких не було винесене рішення, при розгляді звернення". Але провід у провадженні по апеляції уповноважений на це;

7) закриття провадження по справі. Та загального правила не існує, навіть по якійсь одній категорії справ (по юрисдикційних справах, до прикладу). Законодавство не передбачає прийняття рішення про закриття провадження по справі при оскарженні рішення про накладення стягнення за порушення законодавства про рекламу. За загальним правилом, прийняття добровільного поновлення публічного правопорядку є підставою для рішення про закриття провадження. Хоча не виключено, що рішення про прийняття поновлення публічного правопорядку може бути самостійним різновидом рішення за скаргою.

Прикладом добровільного поновлення публічного правопорядку є податковий компроміс. Так, працівник органу державної податкової служби, який уповноважений розглядати скаргу платника податків, має право в установленому Державною податковою адміністрацією України порядку пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитись з рештою податкових зобов'язань, нарахованих органом державної податкової служби.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність в органі державної податкової служби таких наявних фактів і доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник органу державної податкової служби, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою органу державної податкової служби, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник. Якщо ж платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника органу державної податкової служби вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою.

Підставами для зміни, скасування первісних адміністративних рішень є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. У провадженні за скаргами чітко проявляється принцип добросовісності об'єкта управління. Якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової служби, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...