Главная Обратная связь

Дисциплины:






Процесуальні рішення, які можуть прийматися проводом у ході виконання адміністративного рішення по суті справи 1 страница



1. Скасування рішення, якщо змінилися обставини, що були підставою його прийняття. До прикладу, дисциплінарне стягнення може бути зняте з працівника прокуратури, якщо він буде дисциплінованим і сумлінним. Детальним також є регулювання цього питання у конкурентному законодавстві. Міжвідомча Комісія з міжнародної торгівлі (провід) може переглядати необхідність продовження застосування антидемпінгових заходів на підставі обґрунтованої вимоги органу виконавчої влади в Україні, експортера, імпортера або національного товаровиробника за умови, що від дати застосування остаточних антидемпінгових заходів пройшов строк не менше одного року.

Підставами для такого рішення є: 1) продовження дії антидемпінгових заходів уже не є необхідним для запобігання демпінгу; 2) та (або) продовження або поновлення заподіяння шкоди є малоймовірним у разі, коли антидемпінгові заходи будуть анульовані чи змінені; 3) або застосовані антидемпінгові заходи не є або не будуть достатніми для запобігання демпінгу, який заподіює шкоду.

2. За заявою відповідача провід може відстрочити виконання зобов'язання .

3. Провід продовжує строк виконання, якщо мети адміністративного рішення не досягнуто. В антидемпінговому провадженні, наприклад, в якості такої мети висувають усунення ймовірності повторення негативних явищ на ринку товарів за участю національного товаровиробника.

4. Провід поновлює адміністративне розслідування, якщо буде встановлено, що не всі факти повністю з'ясовано.

5. Провід приймає додаткове рішення, мета якого збігається з метою попереднього основного рішення. Таке рішення приймається у разі ухилення учасників від виконання осиного рішення. До прикладу, імпортер здійснює імпорт в Україну через треті країни з метою уникнення антидемпінгового мита .

6. Можливий також поворот виконання. Якщо адміністративне рішення скасовується після початку його виконання, то провід повинен протягом одного місяця відновити порушене право, а якщо це неможливо, задовольнити інтереси учасника іншим законним шляхом.

У разі недосягнення мети адміністратвиним рішенням правові наслідки, які ним створені, анулюються і правовий статус зацікавлених осіб повертається до стану, який існував до прийняття такого рішення. До прикладу, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про надання дозволу на узгоджені дії. У випадку негативного впливу дозволених у такий спосіб узгоджених дій на економіку, Кабінет Міністрів України скасовує це рішення. У цьому разі Антимонопольний комітет України вживає заходів по відновленню початкового становища чи інших заходів, які усувають або пом'якшують негативний вплив узгоджених дій.



7. Можуть вживатись заходи забезпечення виконання. Провід на підставі чинного рішення до закінчення терміну виконання, а також на підставі рішення, стосовно якого термін подання скарги ще не закінчився, може видати рішення щодо забезпечення майнових вимог (грошової вимоги або конфіскації певної речі).

Рішення щодо забезпечувальних заходів може бути видане лише тоді, коли ймовірна затримка виконання зобов'язання. Такі заходи можуть вживатися у тісній співпраці з державним виконавцем.

До здійснення забезпечувальних заходів треба відповідно застосовувати правила, які є визначальними для забезпечення виконання зобов'язання.

8. Зупинення виконання адміністративного рішення. До прикладу, рішення щодо земельного спору може бути зупинене вищестоящим органом або судом.

Процесуальні рішення про порядок виконання приймаються після проведення слухань за участю зацікавлених осіб або одержання письмових коментарів зазначених осіб з приводу фактів, які є підставами для прийняття цього рішення (до прикладу, шкода національному товаровиробнику продовжує завдаватись навіть при застосуванні антидемпінгових заходів).


ДОДАТОК

Проект Кодексу про загальні адміністративні процедури від 25 січня 2001 року не передбачає поширення його чинності на такі правовідносини, як провадження у справах про адміністративні правопорушення, антимонопольне провадження, дисциплінарне провадження, провадження по справах про нотаріат та адвокатуру. Через це доцільно знання про ці провадження розглядати як особливу частину вчення про адміністративний процес.

Мотиви відокремлення провадження у справах про адміністративні правопорушення очевидні. По-перше, інститут адміністративної відповідальності посідає особливе місце в адміністративному праві. Такий стан законодавства традиційно зумовлює відокремлене дослідження процедур управлінської діяльності та провадження у справах про адміністративні правопорушення. По-друге, процесуальна частина інституту адміністративної відповідальності має складений характер. Вона складається з двох проваджень: провадження по накладенню адміністративного стягнення та провадження по розгляду скарг на постанови про накладення адміністративного стягнення.

Процесуальна частина інституту адміністративної відповідальності підкоряється загальним закономірностям порядку розгляду індивідуальних юридичних справ в органах управління. Тому ця частина є хоч і відокремленим, але все ж складовим елементом адміністративного процесу.

Тому саме ці провадження можна охарактеризувати в якості прикладу застосування вищенаведеної моделі адміністративного процесу. Тому справедлива думка авторів, які адміністративно-процесуальні норми інституту адміністративної відповідальності пропонують внести до окремого розділу кодексу про адміністративні процедури'.

Менш очевидні мотиви пропозиції авторів проекту Кодексу про загальні адміністративні процедури розглядати провадження у справах по захисту економічної конкуренції (позитивні, юрисдикційні), дисциплінарне провадження та провадження у справах про статус адвокатів та нотаріусів відокремлено від решти адміністративних процедур. Щодо першого із видів проваджень Кабінет Міністрів України дав пряму вказівку розглядати його як адміністративне: надання дозволів на узгоджені дії є за своїм змістом адміністративним провадженням з надання управлінських послуг.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення

Існує два провадження, що складаються при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Перше провадження складається з приводу протоколу про адміністративне правопорушення. А друге - з приводу скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення. Оскільки ці два провадження складають єдиний процесуальний масив, то і загальні питання розгляду даної категорії справ (суб'єкти, заходи процесуального забезпечення, закриття провадження, процесуальний контроль) варто розглядати поєднано.

Загальні питання проваджень

Суб'єкти. З однієї сторони процесуальні дії вчинюються державними, громадськими органами та органами місцевого самоврядування, які уповноважені вживати заходів по виявленню, попередженню адміністративних проступків, застосуванню і виконанню стягнень (лідируючі суб'єкти та проводи). З іншої сторони діють суб'єкти, які або захищають свої інтереси (зацікавлені особи), або залучаються до проведення окремих процесуальних дій (залучені особи).

До лідируючих суб'єктів, проводу відносять органи і посадові особи, що наділені правом приймати владні акти, визначати рух і долю справи. Тобто вони вправі здійснювати в процесуальній формі дії, що тягнуть виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових матеріальних чи процесуальних відносин.

До зацікавлених осіб належить відносини правопорушника, потерпілого, їх законних представників, захисника.

До осіб, що сприяють провадженню відносять: свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, понятих.

Лідируючі суб'єкти, провід. Підвідомчість правових вимог (спорів) проводу. Вона визначається переважно підзаконними нормативними актами. Можна виділити такі види підвідомчості. Функціональна (характеризує систему органів, для яких притягнення до адміністративної відповідальності, є способом їх регулятивного впливу на громадян та юридичних осіб) та об'єктна (характеризує систему органів, які здійснюють притягнення до відповідальності поряд із іншими засобами комплексного регулювання об'єктів певної галузі). До прикладу, справи з порушень санітарного законодавства, що вчинені в межах відповідних адміністративних територій (за винятком підпорядкованих територій, об'єктів, частин та підрозділів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Служби безпеки України, об'єктів, що мають особливий режим роботи, та об'єктів транспорту), розглядаються головним державним санітарним лікарем адміністративної території (його заступниками) або іншою посадовою особою, яка наділена такими повноваженнями за переліком, затвердженим керівником відповідної державної санітарно-епідеміологічної служби.

Справи з порушень санітарного законодавства, що вчинені в межах підпорядкованих територій, об'єктів, частин і підрозділів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Служби безпеки України, об'єктів, що мають особливий режим роботи, та об'єктів транспорту, розглядаються головними державними санітарними лікарями відповідних міністерств і відомств, їх заступниками, а також іншими посадовими особами, які наділені такими повноваженнями за переліками, затвердженими керівниками відповідних державних санітарно-епідеміологічних служб.

При цьому юрисдикція функціонального органу має перевагу над юрисдикцією галузевого (об'єктного). Так, головний державний санітарний лікар України та його заступники мають право складати протоколи та розглядати справи незалежно від місця вчинення порушення санітарного законодавства та підлеглості об'єктів. Хоча за надзвичайних обставин це правило має виняток. Протоколи, складені головним державним санітарним лікарем адміністративної території, його заступниками, іншими посадовими особами (лікарями) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території, у випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в місцях дислокації об'єктів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Служби безпеки України, та об'єктів, що мають особливий режим роботи, а також на водних басейнах і залізницях, про порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби, що вчинені в зазначених місцях дислокації, передаються на розгляд уповноважених посадових осіб державних санітарно-епідеміологічних служб відповідних міністерств і відомств.

Протоколи, складені посадовими особами вищестоящих органів, на їх розсуд можуть бути передані на розгляд до нижчестоящих посадових осіб.

Вищестояща посадова особа може за своєю ініціативою взяти у провадження від нижчестоящого посадовця справу для розгляду, виходячи з її громадського значення, розміру заподіяного збитку та інших обставин і виносити по ній постанову.

Потрібно виділити згідно зі статтею 41 Конституції виняткову підвідомчість. Мова йде про накладення стягнень у вигляді конфіскації предметів, грошей. Дане стягнення може застосуватись виключно у судовому порядку. Проте законодавство допускає винятки з цього правила. Конфіскація горілчаних і тютюнових виробів здійснюється не судом, а начальником державної податкової адміністрації області або його заступником. Справа в тому, що ці товари не є приватною власністю. А тому на них не поширюється стаття 41 Конституції.

Підвідомчість лідируючого суб'єкта розкривається через поняття посадової підвідомчості вчинення окремих процесуальних дій. її характерною ознакою є належність спеціальному колу суб'єктів права. До прикладу, складати протоколи про адміністративні правопорушення мають право тільки ті посадові особи територіальних і транспортних органів та підрозділів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання. Належність права вчинення процесуальних дій певним посадовим особам залежить від структури відомства. До прикладу, розслідування порушень митних правил і підготовка матеріалів справи до розгляду провадиться:

- оперативно-інспекторським складом - службовими особами митних органів, які здійснюють згідно зі структурою, штатним розкладом функції митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, товарів, транспортних засобів, валюти та цінностей;

- службовими особами митних органів, спеціально уповноваженими для проведення митних розслідувань у справах про порушення митних правил - якщо у складі митниці існують підрозділи служби митних розслідувань, інспектор з розслідувань або інспектор-дізнавач, які приймають до свого провадження, як правило, найбільш складні справи, в тому числі справи у відношенні підприємств;

- службовими особами Державного митного комітету України, уповноваженими в установленому порядку.

Держава делегує повноваження лідируючих суб'єктів представникам громадськості. До них належать: позаштатні працівники міліції, громадські інспектори охорони довкілля, громадські лісові інспектори, громадські інспектори рибоохорони, громадські мисливські інспектори, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону , позаштатні інспектори Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства, громадські інспектори з використання та охорони земель. Ці представники громадськості мають право:

- доставляти в міліцію, в підрозділи Прикордонних військ України, інші органи держави, штаб громадського формування з охорони громадського порядку або громадський пункт охорони порядку, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано Інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місті вчинення правопорушення, якщо складання протоколу обов'язкове;

- у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

- спільно з лідируючим суб'єктом затримувати і доставляти до органу внутрішніх справ, підрозділу Прикордонних військ України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку або громадського пункту охорони порядку осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення;

- входити до клубів, кінотеатрів, стадіонів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів;

- у разі участі спільно з лідируючим суб'єктом у пошуку порушників кордону за згодою громадян або власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу та в присутності їх представників входити у будь-який час доби до житлових приміщень, на територію і в приміщення підприємств, установ, організацій та оглядати транспортні засоби, судна;

- у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам (за їх згодою), крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення, для доставлення до лікувальних закладів осіб, що перебувають у безпорадному стані, а також осіб, які потерпіли від нещасних випадків або правопорушень і потребують термінової медичної допомоги;

- у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров'ю громадян вживати заходів до припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами, суднами а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп'яніння, до подальшого керування транспортними засобами, суднами;

- застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони.

Учасники провадження

Правопорушник. Статтею 268 КпАП передбачено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вправі: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; користуватися при розгляді справи юридичною допомогою адвоката; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову в справі.

Участь у справі особи, що притягується до відповідальності, визнається обов'язковою при розгляді ряду правопорушень.

Законодавством передбачена можливість розгляду справи під час відсутності особи, притягуваної до адміністративної відповідальності. Це допускається, якщо маються достовірні дані про своєчасне повідомлення особи про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення справи (ч. 1 ст. 268 КпАП). Такою інформацією служить повістка про виклик особи чи телефонограма (телеграма, радіограма) з обов'язковою поміткою, що притягуваному відомо про те, коли і де буде розглядатися справа.

Дієвим засобом захисту інтересів особи, притягуваної до відповідальності, треба вважати його право на ознайомлення з матеріалами справи. Тому в повістці потрібно зазначати конкретний час і місце можливого ознайомлення з матеріалами справи.

На жаль, право заявляти клопотання в достатній мірі, на думку М.М.Тищенка, не одержало належного розвитку. Він пропонує наряду з правом на заявлення клопотання про відкладення розгляду справи визнати право на заявлення клопотання про додаткову перевірку, про проведення експертизи, залучення до справи нових матеріалів, виклик нових свідків.

Потерпілий. Потерпілим визнається фізична особа, якій в результаті адміністративного правопорушення заподіяна моральна, фізична чи майнова шкода, та юридична особа, якій проступком заподіяні матеріальні збитки.

Потерпілим належить визнавати громадянина і в тому випадку, якщо його дії безпосередньо виявилися причиною адміністративного правопорушення, у результаті якого йому заподіяна шкода. Залучення його до розгляду справи як свідка ущемляє його інтереси та може призвести до серйозних помилок у доказуванні.

У відповідності зі ст. 269 КпАП потерпілий вправі знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржити постанову в справі про адміністративне правопорушення. Його процесуальна роль у справі носить обвинувальний характер. Потерпілий бере участь у провадженні з метою захисту своїх інтересів і тому прагне довести, що правопорушення справді мало місце і його інтереси порушені, а також і те, що неправомірною поведінкою йому заподіяна певна шкода.

Потерпілий у провадженні несе і певні обов'язки. Оскільки потерпілий може бути опитаний як свідок (ст. 268 КпАП), то в цьому плані його процесуальний статус дуже близький до процесуального положення свідка. Обов'язок потерпілого полягає в явці по виклику органу (посадової особи) у зазначений час і дачі правдивих пояснень.

На думку Тищенка М.М., істотнім звуженням можливостей потерпілого по реалізації своїх процесуальних інтересів с відсутність у нього права давати пояснення. Особливо чітко ця прогалина проявляється, коли порушник у своїх поясненнях посилається на неправомірні дії потерпілого. Потерпілий же не має можливості відреагувати на подібні твердження, не здатен викласти пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Законні представники. Інтереси осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, і через свої фізичні та психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники вправі: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якого вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), що розглядає справу (ст. 270 КпАП).

При цьому права законних представників вужчі від прав особи, що притягується до відповідальності. На думку М.М.Тищенка доцільно розширити зміст ст. 270 КпАП, внісши в неї право законних представників давати пояснення, представляти докази, користуватися при розгляді справи юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача у випадку незнання мови, якою ведеться провадження.

Законодавством не врегульована форма допуску особи до справи в якості представника. Пропонують рішення про визнання особи в якості представника відображати в протоколі засідання колегіального органу в справі про адміністративне правопорушення. Що ж стосується справ про адміністративні правопорушення, розглянутих одноосібне, то факт і підстава участі в розгляді справи законних представників вважають можливим зафіксувати в постанові в справі.

Юридичних осіб представляють їх законні представники, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом або положення.

Представниками підприємств є:

- керівник та інші уповноважені працівники підприємств -у справах цих підприємств;

- уповноважені організації, яким законом, статутом або положенням надано право захищати інтереси інших осіб;

- інші особи, діючі за дорученням осіб, які притягуються до відповідальності.

Представлення інтересів іноземних юридичних осіб, акредитованих в Україні, здійснюється представниками переліченими вище, за умови, що нотаріальне посвідчення документа, яке підтверджує їх повноваження, виконане в країні реєстрації цих юридичних осіб і доручення легалізоване в посольстві України в даній країні, а за відсутністю дипломатичних зносин - в Консульському Управлінні МЗС України.

Повноваження представника підприємства підтверджується нотаріально засвідченим дорученням. Керівники цих осіб надають документи, що засвідчують їх службові повноваження. Від імені підприємства доручення видає керівник.

Законні представники зобов'язані за вимогою органу (службової особи), в чиєму провадженні знаходиться справа про порушення, надати документи, що засвідчують їх статус законних представників .

Захисник. Адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, допускається до провадження тільки на стадії вирішення справи про накладення адміністративного стягнення.

Процесуальний статус адвоката подібний до процесуального статусу законних представників особи, яка притягується до відповідальності, і потерпілого (ст.270 КпАП). А крім процесуальних можливостей представника, адвокат для виконання своєї процесуальної функції використовує статтю 6 ЗУ "Про адвокатуру" (право збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази по справах про адміністративні правопорушення).

Адвокат може брати участь у справі за запрошенням як особи, що притягується до відповідальності, так і потерпілого, а також їхніх законних представників.

Його не можна опитати як свідка про обставини справи, які стали йому відомі в зв'язку з наданням юридичної допомоги.

Свідок. Цінність показань свідків зумовлена тою обставиною, що вони можуть містити дані про факти предмета доказування, доказові факти, факти процесуального характеру.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі (ст. 272 КпАП).

Свідками у справі про адміністративне правопорушення не можуть виступати захисники особи, притягуваної до адміністративної відповідальності, адвокати, представники громадських організацій про обставини, що стали відомі у зв'язку з виконанням ними відповідних процесуальних обов'язків; особи, що у силу своїх фізичних чи психічних вад не здатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них показання; члени родини і близькі родичі особи, притягуваної до відповідальності, у випадку їхнього небажання свідчити у відношенні цієї особи.

Процесуальні права й обов'язки свідка. Свідок, користуючись свідоцьким імунітетом, може відмовитися від дачі показань у силу родинних відносин чи у деяких випадках службових обов'язків. Крім цього, він має право на роз'яснення йому його процесуальних прав і обов'язків.

Відкритим залишається питання про право свідка на заяву клопотання про його допит за місцем проживання чи перебування через хворобу, інвалідність, старечу неміч.

Обов'язок свідка полягає у прибутті в зазначений час, у дачі правдивих пояснень, повідомленні всього відомого йому в справі і відповіді на поставлені питання.

При цьому очевидно, що виконання зазначених процесуальних обов'язків багато в чому залежить від чіткого законодавчого закріплення відповідальності свідків.

Відповідальність свідків за невиконання своїх процесуальних обов'язків. Свідок може, щиро прагнучи допомогти встановленню істини в справі, усе-таки повідомити недостовірні дані в силу сумлінної омани. КпАП оминає своїм регулюванням такі випадки, так само, як питання повідомлення свідком помилкових даних, неявка по виклику, примусовий привід свідка для дачі свідчень, відібрання у свідків письмових пояснень при складенні протоколу про адміністративне порушення.

За загальним правилом адміністративно-деліктне законодавство не передбачає порядку виклику свідка та його опитування. Проте у провадженні митних справ свідка викликають запрошенням, в якому встановлюється, куди і до кого він має з'явитися, а також день і час. Запрошення вручається свідку під розписку, а у разі його тимчасової відсутності - дорослим членам сім'ї, адміністрації за місцем роботи, житловим органам за місцем проживання.

А при провадженні цих справ іншими лідируючими суб'єктами (до прикладу, органами внутрішніх справ) при підготовці справи до вирішення застосовують порядок виклику і допиту свідка, передбачений кримінально-процесуальним законодавством.

Експерт. Це особа, що володіє спеціальними знаннями: науковими, технічними, а також іншими не загальновідомими знаннями, необхідними для заняття якими-небудь іншими видами діяльності. Експертом може бути як працівник експертної установи, так і інша особа (спеціаліст), яка залучається до виконання ролі експерта в разовому порядку. Він призначається лідируючим суб'єктом, проводом, у провадженні яких перебуває справа про порушення.

Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом органа (посадової особи) і дати об'єктивний висновок по поставленим перед ним питанням. Для цього він має конкретні права: може знайомитися з матеріалами справи, що відносяться до предмета експертизи; заявляти клопотання про представлення йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органа (посадової особи), у провадженні якого знаходиться справа про адміністративне правопорушення, задавати питання особі, притягуваній до відповідальності, потерпілим, свідкам, якщо ці питання належать до предмета експертизи, а також бути присутнім при розгляді справи.

Неврегульованими залишаються відносини з приводу відповідальності експерта за свідомо помилковий висновок і з приводу обставин, що виключають його участь.

Обов'язками перекладача є прибуття на виклик лідируючого суб'єкта (проводу) і здійснення повного і точного перекладу. Залучення перекладача можливе на всіх стадіях провадження. Особами, які не володіють мовою, якою ведеться провадження у справі, визнаються особи, які не розуміють або погано розуміють розмовну мову, не можуть вільно розмовляти або читати даною мовою, мають труднощі в розумінні тих чи інших термінів.

Спеціаліст. Основні функції спеціаліста полягають у дачі порад лідируючому суб'єкту, проводу та підготовці для них рекомендацій науково-технічного характеру.

У провадженні у справах про адміністративні правопорушення, до прикладу, варто виділити такі випадки залучення спеціаліста: лікаря при особистому огляді та огляді стану сп'яніння, товарознавця при проведенні митного обстеження педагога при опитуванні неповнолітнього свідка, відповідного спеціаліста при вилученні паспортних документів.

До несумлінного фахівця можливе застосування заходів адміністративної відповідальності.

Поняті залучаються до участі у справі при провадженні таких процесуальних дій, як особистий огляд, огляд речей, пред'явлення предметів і документів для впізнання.

Понятих має бути не менше двох. Ними можуть виступати будь-які незацікавлені в справі особи. Неприпустиме запрошення понятим особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката, свідка, експерта або перекладача.

Понятими в справі про адміністративне порушення не можуть бути працівники тих органів, у провадженні яких може потім знаходитися справа.

Поняті зобов'язані засвідчити факт, зміст і результат дій, що були проведені в їх присутності. Вони мають право з приводу проведених дій робити зауваження, які підлягають занесенню в протокол.

Закриття провадження має місце за таких підстав: 1) відкликання або анулювання скарги у будь-який час до прийняття рішення за скаргою. Відкликання проводиться за письмовою заявою скаржника. 2) наявність обставин, викладених у статті 247 КпАП України (при виданні акту амністії, скасуванні акту, який встановлював адміністративну відповідальність, смерті правопорушника). Для недопущення одночасного провадження кримінальної та адміністративної справи по одному і тому ж правопорушенню у висновку, що додається до скарги на постанову про накладення стягнення, вказується наявність чи відсутність постанови про порушення кримінальної справи. Недоліком адміністративно-процесуального законодавства є відсутність вказівки на форму процесуального документа про направлення матеріалів справи до органів прокуратури або органів внутрішніх справ при виявленні ознак злочину у діянні за матеріалами адміністративної справи. Тобто не зрозуміло, що відбувається з провадженням по справі. Закриття провадження -не найкраще рішення в даній ситуації. Адже не виключена ситуація, коли сама прокуратура чи орган внутрішніх справ поверне матеріали справи з відмовою порушити кримінальну справу. В даному випадку найоптимальнішим рішенням було б зупинити провадження, хоча КпАП України такого процесуального акту не передбачає.





sdamzavas.net - 2021 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...