Главная Обратная связь

Дисциплины:






Екологічне виховання молодших школярів



Студентка групи ПОДО-25

Говдяк Христина

Екологічне виховання молодших школярів

Постановка проблеми. У сучасних умовах демократизації та гуманізації українського суспільства першочерговим завданням освіти є виховання всебічно розвиненої, творчо мислячої людини. Справжнім багатством кожної держави є людина, творча особистість з власним їй прагненням до краси і самовираження, зі свідомим ставленням до навколишнього середовища. Природне середовище було, є та буде незамінним партнером людини у її повсякденному житті. Ми черпаємо зі скриньки природи всі наші багатства. Людина народжується у природі, пізнає її і саму себе. Саме природа, потрапляючи до нашого життя ще з першими відчуттями і поняттями, є першоджерелом уявлень дитини, її перших суджень та думок.

Людина невід’ємна від природи. Їй ми завдячуємо своїм існуванням, досконалістю, силою й красою. Проте на сьогоднішній день навколишнє середовище зазнає певних змін і потребує особливого дбайливого ставлення. В наш час особливо актуальною стає проблема формування екологічної свідомості та культури не лише дорослих, а й молодших школярів, щоб зростали вони зі стійким розумінням того, що Земля – наш спільний дім, турбота про який – святий обов’язок кожної людини.

Діти – це майбутнє кожної держави. Від їхньої освіченості та переконань залежить, якою буде через кілька десятиліть не тільки наша держава, а й Земля. Від екологічного стану довкілля залежить існування життя на Планеті.

Останні дослідження.За останні десятиліття цю тему розглядали Наталія Матвеєва, Ніна Гнілуша, Вікторія Філіпова, Римма Агейкіна, але ця проблема залишається актуальною й досі і тому я вирішила зупинитися на цій проблемі. Наша природа прекрасна і цікава, тому до неї потрібно дбайливо ставитися.

Мета даної статтіє набуття учнями елементарних знань про навколишній світ та вплив на нього життєдіяльності людини, усвідомлення кожним себе як невід’ємної частини природи, розуміння того, що будь яка форма життя є також невід’ємною складовою природи. Кожен повинен уявити Природу не лише як середовище людського існування, а й як об’єкт почуттєво-емоційного пізнання.

Основний виклад матеріалу.На формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості дитини спрямована система виховання видатного педагога В.О.Сухомлинського: «Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення...». Спілкування з природою поступово стає одним з важливих аспектів виховного процесу. В.О.Сухомлинський стверджував, що природа сама по собі не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з природою, годі сподіватись на те, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною чи непримиримою до зла. Відтак «природа надихає педагогів, надає особливого змісту їх праці, мета якої – виховання почуття господаря своєї Батьківщини...».



Єдність розумового, з одного боку, і трудового, морального, естетичного виховання, з іншого, уможливлює вплив виховання через призму природного середовища на весь процес навчання молодших школярів. Роль природи у навчанні полягає саме в активній пізнавальній діяльності дитини, оскільки природа виступає потужним джерелом знань, яке малюк сприймає, спостерігаючи навколишнє середовище, у спілкуванні з іншими дітьми та через власні почуття.

Дитина гірської місцевості особливо гостро відчуває всі найпотаємніші чари природи, позаяк перебуває у тісній єдності з нею від самого першого дня свого народження. У намаганні пізнати її розвиваються дитяча

допитливість, зацікавленість невідомим і незнаним, прагнення осягнути більше, розумові здібності. На відміну від своїх ровесників, які проживають у мегаполісах чи великих містах, дитина гірської місцевості вчиться на «живому» матеріалі, беручи значно більше, аніж просто інформацію про природу. В.О.Сухомлинський зазначав, що «природа не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, але й частинка їх буття, взаємовідносин, всього життєвого устрою... Природа – особливо вагомий виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу...».

Краса і неповторність Карпатських гір закладає у пізнанні дитини ту цінну інформацію, яка відповідає сприйманню, вона створює свій власний «світ дитячої думки». Таке дитинство думки, за словами видатного педагога, є важливим для нормального розумового розвитку людини. Природа виховує і навчає, приміром:

• вмінню орієнтуватись на місцевості;

• вмінню бути самостійним;

• вправності у вирішенні розумових завдань;

• вмінню бачити і відкривати нове, невідоме;

• виховує культуру інтелектуальних почуттів тощо.

Відомий педагог пропонує використовувати екскурсії у природу, які слугуватимуть більшому єднанню дитини з навколишнім середовищем. Відтак дитина буде підведеною до бажання власноруч стати відкривачем нового (приміром, «Як бджілки допомагають квіточкам» та ін.). Своєю чергою, чим більше пізнає молодший школяр, тим глибшим буде його відчуття радості, прагнення й бажання до все нових відкриттів та подальшого пізнання, а отже, і потреба в мисленні. Це, безперечно, є досить вагомим чинником виховання у молодших школярів бажання навчатись. Під час проведення екскурсій у природу вчитель повинен вміло її організувати задля досягнення основної мети –подальшого усвідомлення учнями істини, що природа – це рідна домівка, наша

земля, Вітчизна, яку ми повинні берегти і примножувати. Така форма роботи з дітьми є досить ефективною в процесі формування найвищих людських чеснот, як-от: любов до людини і природи; гордість за те, що ти – Людина; почуття власної гідності та інше.

Розумовий розвиток людини безпосередньо залежить від того, наскільки сильною була жага пізнання нею таємничості природи у дитячі роки. Так, приміром, діти, виховані серед природи, відчувають потребу в додатковому читанні задля реалізації власної допитливості.

Спілкування з природою тісно пов’язане з вихованням такої важливої сьогодні культури екологічної поведінки. У початкових класах молодші школярі знайомляться з поняттям «екологічної культури», яка є складовою частиною світової культури. Екологічна культура розглядається як культура усіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; як формування

громадянської відповідальності за долю оточуючого середовища та безпосередня участь у проведенні природоохоронних заходів тощо. Виховання у дітей молодшого шкільного віку глибокого усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті та майбутньому розвитку усього людства охоплює:

• знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

• розуміння необхідності бережливого ставлення до навколишнього середовища;

• вироблення умінь та навичок позитивного впливу людини на природу;

• розуміння естетичної цінності природи;

• засудження людей, що завдають шкоди природному середовищу.

Діти засвоюють, що свідоме і бережливе ставлення кожного з нас до природи можливе тільки за наявності власної екологічної культури, широких знань, які повинні формуватись ще з раннього дитинства. Формування ставлення до навколишнього – складний процес, а тому дуже важливими є враження від першої зустрічі з

рослинкою,твариною або природним явищем (райдуга, дощ, блискавка). Зміст навчально-виховної роботи в цьому напрямі – у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи. Завдання учителя полягає в тому, щоб взаємодія природи і людської особистості була частинкою життя його вихованців, посідала певне місце в їх духовному світі. Педагог не тільки повинен прищепити любов до природи, а й усвідомлення необхідності

її охорони, популяризації знань про навколишнє середовище. В.О.Сухомлинський наголошував, що «у людини може бути міцна моральна серцевина лише за умови, коли мірою усього, до чого вона прагне, є перші цінності, а ці цінності – рідна земля, її багатства, які збережені та передані новим поколінням...»

Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для виховання гармонійної особистості. За В.О.Сухомлинським, «треба вчити жити так, щоб

долю народних надбань дитина сприймала близько до серця як глибоко особисте; щоб особисті турботи були тісно пов’язані з працею на благо людей...». Таким чином, очевидним є те, що завдяки пізнанню навколишнього середовища, тісній співпраці дитина усвідомлює цінність власних зусиль, які сприяють примноженню та збереженню природних багатств. Проживаючи та навчаючись у гірській місцевості, діти мають особливо сприятливі умови для ранньої трудової

діяльності. Навіть саме спілкування з природою потребує певних фізичних зусиль (у квітнику, саду, на земельній 215 ділянці), які вже з раннього дитинства зароджують в чистих дитячих душах бажання працювати, бути господарем на власній землі. У порівнянні з учнями міських шкіл у дітей гірської місцевості більше сформоване почуття

відповідальності, турботи (про тварин, рослини), почуття обов’язку. Це пояснюється передовсім знаходженням ближче до живого світу, спостереженням з ранніх літ за працею батьків біля садиби, а також залученням до піклування про свійських тварин. Водночас хочемо зауважити, що важливу роль у традиційній трудовій практиці в гірських районах відіграє участь жителів у місцевих художніх промислах, до чого залучаються і молодші

школярі. Праця, яка полягає у тісному спілкуванні з природою, виступає могутнім джерелом розумового розвитку, позаяк школярі не тільки отримують знання, але й самі навчаються їх здобувати. Отже, активне спілкування з навколишнім світом методом праці – це шлях до становлення світогляду кожної дитини. Таким чином, стає очевидною важлива роль природи у фізичному і трудовому вихованні молодших школярів. Своєю

чергою, це потребує від учителя вміння правильно організувати навчально-виховний процес, який би сприяв залученню кожного учня школи до праці через природу.

Зважаючи на вищеозначене, необхідно зазначити, що таке спілкування з природою виховує в дитині ті якості, яких так бракує нам сьогодні у ХХ1 сторіччі, а саме:

• емоційне багатство;

• людяність, щирість, доброзичливість;

• духовність;

• відчуття прекрасного;

• любов до ближнього;

• любов до праці;

• небайдужість та ініціативність;

• допитливість, уважність;

• розвиток національної культури;

• розвиток екологічної культури;

• дбайливе ставлення до навколишнього світу та ін.

Було б несправедливо не відзначити й те, що спілкування молодших школярів з природним середовищем сприяє й одержанню певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивченню властивостей природи, засвоєнню правил поведінки тощо.

Ознайомлюючи учнів молодшого шкільного віку з екологічними проблемами, які особливо загострились в останні десятиріччя, педагоги повинні використовувати комплексний підхід до вивчення природи з використанням міжпредметних зв’язків; враховувати індивідуально-психологічні особливості дітей; організовувати безпосередню діяльність учнів з охорони та поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості (під час екскурсій, навчальної та суспільно корисної праці); вибирати оптимальні методи і прийоми навчання і виховання; здійснювати вплив на вихованців власним прикладом бережливого та дбайливого ставлення до природи. Наш час відзначається широкою інтеграцією навчальних предметів, приміром, введенням інтегрованого курсу “Довкілля”, який об’єднує біологічні, географічні, народознавчі знання. Проте дієвим важелем підвищення загального розвитку молодшого школяра є не лише вміло організований навчально-виховний процес у школі, але й тісний зв’язок з природою в усій її красі і неповторності [1, с.213-215].

 

Основною метою екологічної освіти є формування екологічної освіти є формування екологічної культури. З огляду на це під час набуття екологічних знань і учнів мають бути сформовані уявлення про природне середовище як цілісну систему, яка забезпечує життєдіяльність людини, а також відповідальне ставлення до природного середовища.

Екскурсійний метод є одним із видів активно-рухового опрацювання знань. У сукупності з практичними заняттями він становить основу трудового виховання. Необхідно також зазначити, що екскурсії мають емоційний і виховний вплив на особистість. Вони є груповою формою навчальної діяльності.

Добре побудована екскурсія передбачає продуману внутрішню самоорганізацію,з чітким розподілом функцій між усіма її учасниками. У підсвідомій частині групи інформують про свої досягнення і в такий спосіб отримують загальну картину всього проблемного завдання.

У праці Ю. К. Бабанського визначено основні специфічні ознаки екскурсій. Саме слово екскурсія вказує на вихід, наприклад з дому, з міста, відхід від звичайної роботи. Принципової різниці між маленькою екскурсією і двогодинною поїздкою за межі міста немає. Знання, отримані на екскурсії, підкріплюються руховими відчуттями, які асоціюються з певними інтелектуальними й емоційними зрушеннями і надають їм особливого характеру.

Навчальна екскурсія – форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи та під керівництвом учителя, явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.

Екскурсія є складовою навчально-виховної роботи. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями школярів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значущість знань, сприяє ознайомленню учнів із досягненнями науки, є ефективним засобом їх виховання, зокрема через емоційну сферу.

Комплексні біолого-екологічні екскурсії в природу мають таку мету: – Вивчення видового складу рослин і тварин поблизу населеного пункту, де розташований навчальний заклад. – Ознайомлення з методами вивчення біологічних об’єктів у різних середовищах існування. – Формування у школярів навичок екологічно грамотної поведінки в природі, розвиток почуття любові до країни та бережливого ставлення до її природних ресурсів.

Кожна екскурсія розпочинається зі вступної бесіди, під час якої вчитель пояснює або повідомляє її тему. Тривалість бесіди залежить від ступеня обізнаності школярів із матеріалом цієї теми. Екскурсія починається з визначення природного ландшафту, в якому перебуває група, - ліс, болото, поле парк. Вчитель дає коротку характеристику через його основні риси, привертає увагу учнів до типових ознак сезону року. Наприклад, у змішаному лісі, де є різноманітні види дерев, учні дізнаються, чому цей ліс називають змішаним. Не варто екскурсантам кожну рослину і тварину, які зустрічаються. Достатньо звернути увагу на 10-15 видів фонових рослин і скільки само найбільш поширених для певного ландшафту тварин, розказати про них головне. Уявлення про взаємозв’язки організмів, зміцнені на екскурсіях, сприяють діалектичному розумінню природи. Під час екскурсії доцільно звернути увагу на своєрідність і красу тих чи інших ділянок природи в різні сезони року.

Важливою частиною екскурсій є безпосереднє спілкування з природою – самостійні спостереження учнів. Вчитель, попередньо ознайомившись із маршрутом і місцем екскурсії і намітивши об’єкти для спостереження та збору матеріалу, дає завдання. Завдання можуть бути загальними для всіх екскурсантів чи різними для окремих груп з двох-п’яти учнів.

На екскурсіях біолого-екологічного типу збирають і гербаризують рослини. Залежно від завдання рослину вивчають повністю (із коренем, стеблом, листками, квітками і, за можливістю, плодами) або окремими частинами (суцвіття, пагони з плодами тощо).Її обережно викопують, струшують землю з кореня або кореневища. Краще збирати рослини за сухої погоди, коли спаде роса. Товсті частини рослин – корені, стебла, суцвіття розрізняють уздовж, щоб швидше висохли; частини рослин розкладають на папері рівномірно, щоб вони не накладались одна на одну.

Наприкінці екскурсії відбувається підсумкова бесіда, під час якої керівники груп розповідають про спостереження і знахідки, показують зібраний матеріал. Вчитель звертає увагу учнів на найцікавіші спостереження й узагальнює разом з ними повідомлення.

Методика проведення екскурсії залежить від її змісту, але основні її частини (вступна бесіда, самостійна робота і підсумкова бесіда), а також загальні вимоги до проведення незмінні. Результати екскурсії оформлює кожна група у вигляді звіту чи звітної схеми, колекції, гербаріїв, альбомів, стендів тощо [2, с. 62].

 

Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Створення гуртка «Світ природи» на базі початкової школи дає змогу сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань: любов до рідного краю; бережливе та відповідне ставлення до природи як основи нашого життя; розвивати кругозір дітей.

Наш гурт поводить роботу за такими напрями: гра-подорож «Ця цікава планета – Земля», «Стежинками рідного краю», «Природа і ми», участь у Всеукраїнських конкурсах «Бджілка», «Колосок». Всі учні початкової школи і класні керівники беруть активну участь у будь-якому заході екологічного напряму. Гра-подорож «Ця цікава планета - Земля» дає змогу пізнати природу на планеті, різноманітність флори і фауни на різних континентах. Екскурсії «Стежинами рідного краю» приводять дітей у ліс, парк на річку. Також цікаві походи разом з батьками. Під час екскурсії діти спостерігають за природним середовищем і довкіллям. Милуються птахами, комахами, рослинністю. Бачать вплив людини на екологію і роблять певні висновки. Дорослі і класні керівники вчать запобігати негативним впливам, ознайомлюють з традиціями українського народу. Дослідницька діяльність сприяє розумінню зв’язків у природі. Діти вирощують рослини взимку вдома на підвіконні, влітку на ділянках, і переконуються, що сонячне світло – це природне явище, але без догляду за рослинами людям не обійтися.

Велике значення мають лікарські рослини, але люди інколи їх збирають необережно. Тому багато з них занесено до Червоної книги України. Коли вирушаємо на екскурсію, обговорюємо правила поведінки у природі: обережно ставитися до всього, що навкруги, не руйнувати гнізда і мурашника, не запалювати багаття, не засмічувати навколишнє середовище.

Пояснювати дітям, що необхідно примножувати природні багатства: садити дерева, кущі, квіти, допомагати птахам, піклуватися про домашніх і диких тварин. Проводимо акцію «Допоможемо зимуючим птахам», «Посадимо деревце своїми руками», «Озеленення класної кімнати», учні ведуть щоденники добрих справ, відвідали заповідник «Асканія Нова».

Розповідати дітям про народні символи, ознайомилися з піснями, віршами, прислів’ями, звичаями і традиціями пов’язані з рослинами і тваринами. Розповісти про барвінок і любисток, дуб і ромашку, калину і вербу. Зробити цікаві повідомлення з малюнками, легендами і віршами про птахів України.

Провести виставку малюнків «Птахи прилетіли», фотовиставку «Мої домашні улюбленці», конкурс творів «Ми відповідальні за тих, кого приручили», «Збережемо природу рідного краю». Створити виставку малюнків «Природа очима дітей» для того щоб учні зрозуміли: природа – одвічне джерело краси життя. З малюнків дітей розповідається, як прилетіли пташки до годівниць, як підготовлюють бездомних кішок і собак. [3, с. 39-40].

 

На кожному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири на освіту та виховання нового покоління. Створивши курс «Основи екології – людина та навколишнє середовище» кожен повинен уявити Природу не лише як середовище людського існування, а й як об’єкт почуттєво-емоційного пізнання. Курс спрямовано на розвиток пізнавальних здібностей, гуманістичного почуття, доброчинності, здатності до безкорисливих дій щодо охорони життя.

Зміст цього курсу подається переважно в образній та конкретно-чуттєвій формі з широким застосуванням малюнків, наочних посібників, театралізованих виставок, казок, сюжетно-рольових та дидактичних ігор, літературних текстів, фільмів, екскурсій, а також практичної роботи. Вагоме місце у програмі для роботи з дітьми посідають казка та гра. Зрозуміло що без казки та ігор неможливо уявити дитинство. Ця активно естетична творчість та діяльність, що можуть охоплювати всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уява та досвід. Чутливість до радощів і горя інших виховується тільки у дитинстві, бо у цьому віці серце особливо відкрите до людських страждань, горя, туги, самотності. Дитина легко уявляє себе на місті іншої людини, а також комахи, рослини, хмаринки або краплинки. Завдяки казці та грі дитина пізнє, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, висловлює своє ставлення до добра й зла.

Умови уроку екології – доброзичлива атмосфера, в якій перебувають діти, а вчитель має бути щирим, досвідченим і відвертим. Організація уроків передбачає переважно у формі гри, казки та гри-подорожі. Постійна зміна різноманітних видів діяльності не дозволить дитині втомитися і засумувати. Діти добре розуміють, що наша Планета – живий організм і вона, як і ми, може хворіти. Дуже доречно ставити перед дітьми проблемні запитання типу: «Чому хворіє наша Планета?», разом з ними знаходити відповіді на запитання, показувати на окремих прикладах, як деякі люди руйнують природу та забруднюють все навкруги. Викликати у дітей обурення діяльністю таких людей, палке бажання захистити кожну травинку, кожну комаху, воду і повітря на рідній Землі. Необхідно вчити надавати посильну допомогу дорослим в оздоровленні природного середовища, прибирати навкруги, зменшувати кількість побутових відходів, не забруднювати природне довкілля небезпечними речовинами і предметами. Таким чином виховувати дбайливе ставлення до всього живого, привертати увагу до краси та різноманітності природи нашої Планети.

Завдання цього курсу:

Ø Формувати у дітей основи системних екологічних знань;

Ø Формувати особливості місцевості в якій вони мешкають;

Ø Розкрити учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології та її актуальність для людства;

Ø Сприяти щоб засвоєні знання і моральні принципи поведінки щодо навколишнього середовища ставали переконанням особистості;

Ø Розвивати здатність знаходити рішення екологічних проблем;

Ø Вчити дітей аналізувати різноманітні прості екологічні ситуації;

Ø Розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища і діяти відповідно до них;

Ø Стимулювати бажання дітей пізнавати природу рідного краю, їхню допитливість;

Ø Виробити у дітей норми поведінки в природі, притаманній сучасній цивілізованій людині;

Ø Виховувати дбайливе ставлення до природи; критичне мислення, уміння бачити зв’язки, взаємозалежність та закономірність в навколишньому середовищі;

Ø Формування знання і вміння дослідницького характеру, які б сприяли розвитку творчої і ділової активності у процесі вирішення екологічних проблем та пов’язаних з ними життєвих ситуацій.

Така діяльність сприяє розвитку любові, свідомого ставлення до природи рідного краю та бажання її охороняти [4, с. 74-76].

Висновок. «Світ прекрасний навколо тебе –

Сонце ясне і синє небо,

Пташки, звірі, гори і ріки –

Нехай він буде таким навіки!»

Освіта й виховання нових поколінь через тісну єдність з природним середовищем є одним з найважливіших механізмів побудови суспільства, яке базується на дбайливому ставленні до довкілля.

 

Література.

1. Матвеєва Наталія. В. О. Сухомлинський про роль природи у навчанні та вихованні молодших школярів / Н. Матвеєва // Гірська школа. –2010-2011. – № 6-7. – с. 213-215.

2. Гнілуша Ніна. Організація біолого-екологічних екскурсій як чинник розвитку пізнавального інтересу учнів та їх професійної орієнтації /Н. Гнілуша// Рідна школа. – 2012. – № 7. – с. 74-76.

3. Філіпова Вікторія. Виховання екологічної культури / В. Філіпова // Початкова школа. – 2009. – № 5-6. – с.69.

4. Агейкіна Римма. Основи екології – людина та навколишнє середовище / Р. Агейкіна // Початкова школа. – 2010. – № 6. – с. 39-40.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...