Главная Обратная связь

Дисциплины:






Оцінка ефективності інвестиційних проектів 1 страница



Планування — це засіб реалізації принципів стратегії розвитку компанії.

Принципи планування визначають характер і зміст економічної діяльності в організації. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної підприємницької роботи і зменшує можливість негативних результатів. А. Файоль визначив чотири основні принципи планування, назвавши їх загальними рисами хорошої програми дій. Це єдність, безперервність, гнучкість і точність.А. Ансофф обґрунтував ще один визначальний принцип планування — принцип участі [3, с. 32].

Принцип єдності передбачає, що планування в організації повинне мати системний характер. У цьому випадку поняття «система» означає:

• існування сукупності елементів;

• взаємозв'язок між ними;

• наявність єдиного напряму розвитку елементів системи поведінки, орієнтованої на спільну мету бізнесу.

Як основні складові системи можуть бути виражені у внутрішньофірмовому плануванні? Їх можна описати, використовуючи категорії «координація» та «інтеграція».

Об'єктами планування в організації стають окремі підрозділи, що входять до неї, і окремі частини процесу планування. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (відділ маркетингу, виробничий відділ, фінансовий відділ та ін.).

Єдиний напрям планової діяльності, спільність мети всіх елементів організації стають можливими в межах вертикальної єдності підрозділів (єдність управлінської ієрархії, наприклад, організація загалом → виробничий підрозділ → цех → бригада) і їх інтеграції.

Координація планової діяльності окремих підрозділів виражається в тому, що:

• діяльність кожної частини організації не можна планувати ефективно, якщо така діяльність не пов'язана з планами інших одиниць цього рівня;

• будь-які зміни в планах одного підрозділу повинні бути відображені в планах інших підрозділів.

Взаємозв'язок і одночасність — основні риси координації планування на підприємстві.

Інтеграція планової діяльності передбачає, що в організації існує різноманітність відносно відособлених процесів планування та планів підрозділів, тобто різноманітність підсистем планування, причому кожна з підсистем діє згідно загальної стратегії фірми, а кожен план є частиною плану вищого рівня — підрозділу й організації загалом.

Отже, всі плани, створені в організації, — не тільки сукупність, а й взаємопов'язана система.

Принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності й означає, що кожен член організації стає учасником планової діяльності незалежно від посади і функції. Іншими словами, процесом планування повинні займатися всі ті, хто в цьому зацікавлений (партисипатизм).



Звідси виникає запитання, які ж переваги отримують підприємці від реалізації принципу участі?

Кожен учасник організації одержує обширні-шу й об'єктивну інформацію про саму організацію. Процес обміну внутрішньофірмовою інформацією значно полегшується.

Крім того, особиста участь членів організації, зокрема рядових співробітників, у процесі планування призводить до того, що плани організації стають особистими планами працюючих, а участь у досягненні мети організації приносить задоволення основній частині працівників.

По-третє, застосування принципу участі сприяє тому, що працівники, займаючись плануванням, розвивають себе як особу. У них з'являються нові навички, нові знання, розширюється горизонт особистих можливостей, а значить, організація набуває додаткових ресурсів для вирішення майбутніх завдань.

По-четверте, планування участі об'єднує дві функції менеджменту, які часто вступають у суперечність, — оперативне керівництво і планування. Плани перестають бути чимось зовнішнім для керівників, які самі залучаються до їх складання.

Як організувати партисипативне планування? Якщо організація невелика, то система участі в процесі планування може бути заснована на безпосередніх контактах між керівництвом фірми, розробниками планів і співробітниками.

Практична участь колективів працівників у плануванні може бути організована в гуртках якості.

Принципи безперервності і гнучкості планування відображені у здійсненні безперервності й гнучкості процесу планування. Значимість безперервності планування полягає в тому, що цей процес на підприємствах повинен здійснюватися постійно в межах життєвих циклів проектів і ви-готовлюваних продуктів.

Процес планування має бути безперервним унаслідок таких важливих передумов:

• невизначеність зовнішнього середовища і наявність непередбачених змін вимагають постійного корегування очікувань фірми щодо зовнішніх умов і відповідного уточнення планів;

• змінюються не тільки передумови, а й уява фірми про свої внутрішні цінності і можливості. Якщо фірма не враховуватиме такі зміни, то запланований і отриманий результат може виявитися нікому не потрібним.

Безперервний процес планування дає змогу забезпечити постійну участь працівників фірми в плановій діяльності зі всіма спричиненими цим позитивними наслідками.

Поняття гнучкості пов'язане з безперервністю планування, із можливістю міняти свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин.

Для здійснення принципу гнучкості плани слід складати так, щоб у них можна було вносити зміни, пов'язуючи їх із змінними внутрішніми і зовнішніми умовами. Тому в плани, як правило, включають резерви.

Принцип точності.Всякий план повинен бути підготовлений із таким рівнем точності, який усуває можливу невідомість. Тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані, залежно від зовнішніх і внутрішніх умов діяльності фірми.

Стратегічне, довгострокове планування необхідно обумовлювати визначенням основної мети і найзагальніших напрямів діяльності, оскільки кількість достовірної інформації про майбутнє незначна, а діапазон і швидкість змін постійно зростають. У планах, розрахованих на короткі проміжки часу і для окремих підрозділів організації, конкретність і опрацьовування деталей обов'язкові.

Розробляючи бізнес-плани, необхідно враховувати Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [4], нині єдиний основоположний документ із проблем прогнозування та програмування економічної і соціальної діяльності не тільки на рівні держави, а й регіонів та видів економічної діяльності. Тобто цим законом визначено систему прогнозів та планів (програм), яка складається з прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньостроковий (5 років) та короткостроковий (1 рік) період; Державної програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей районів та міст на короткостроковий період; прогнозів розвитку окремих галузей економіки (видів економічної діяльності) на середньостроковий період.

Унаслідок бізнес-планування склалась система планів нижчого рівня, — такий план включає основні показники діяльності, які повинні бути досягнуті до кінця планового періоду. Іншими словами, план — це набір документів для менеджерів, які описують роль, яку кожна частина організації повинна відігравати в процесі досягнення мети фірми.

Зазначимо, що процес планування досить складний. Тут визначається комплексний характер системи планів, яку можна поділити на такі складники.

A. Стратегічний план, або генеральний план фірми (найчастіше на п'ять років).

Б. Загальнофірмові плани (вони є продовженням стратегічного плану), в них визначають основні завдання розвитку організації. Основою цих документів є план розвитку фірми.

B. Короткострокові плани фірми і поточні плани підрозділів, зокрема бюджетні, доповнюють загальнофірмові плани економічної діяльності.

Г. Програми (або плани-програми) і бізнес-проекти.

У стратегічному плані визначається місце організації в майбутньому, визначені стратегії дій. Складовою частиною цього плану є політика організації. Сюди входять глобальні програми організації.

Стратегічний план виступає орієнтиром для прийняття рішень на низьких рівнях, тут конкретизується загальна мета організації. Крім того, стратегічний план обмежує плани нижчих рівнів, і насамперед ресурси, необхідні для здійснення оперативного планування.

Плани дій будь-якої організації можна охарактеризувати як наступальні або оборонні.

Наступальні плани передбачають розвиток організації: виробництво нових товарів і послуг, вихід на нові ринки збуту, завоювання конкурентної переваги. Такі плани звичайно створюють фірми, які володіють високим економічним потенціалом.

У багатьох випадках фірми задовольняються оборонними планами, спрямованими на утримання своїх позицій на ринку і запобіганню їх банкрутству.

План розвитку організації оформлюють у вигляді бізнес-плану фірми. Це, по суті, наступальний план, він включає комплекс взаємопов'язаних заходів, необхідних для створення нових сфер діяльності фірми. План розвитку повинен визначати способи виходу на нові позиції і давати відповіді [3, с. 36] на такі основні питання:

• Які умови попиту в майбутньому, яких товарів і послуг чекатимуть споживачі від певної організації?

• Який повинен бути характер внутрішніх елементів організації, необхідний для її розвитку?

• Якими новими видами продукції повинна доповнитися номенклатура підприємства, або яка частина основної продукції повинна бути замінена новими товарами і послугами?

• Які повинні бути методи попередження помилок у разі вкладання капіталу і розробки нової продукції?

• Який повинен бути діапазон економічних ресурсів, необхідний для виробництва нових товарів і послуг?


Які повинні бути організаційні способи створення нових виробництв? Чи буде це поглинання у вигляді скупки (аквізиція) інших підприємств, злиття з організаціями, що виготовляють потрібні продукти, або створення виробництв самотужки, через проведення НДДКР і здійснення підприємницьких проектів?

Варіантом оборонних планів є ліквідаційний план. Цей план включає рекомендації щодо позбавлення від не потрібних організації елементів, тобто від таких, що створюють перепони для її розвитку. Це можуть бути конкретні види збиткових або низькорентабельних товарів і послуг, неефективно використовувана власність, окремі структурні одиниці.

Витрати на планування. Межа планування визначається також величиною витрат на організацію його проведення.

Як зазначають менеджери-практики, серед найістотніших гальм планової діяльності є необхідність додаткових витрат на дослідження, організацію підрозділу планування і залучення додаткового персоналу. Ідеться про ті дефіцитні засоби, які могли б бути використані для вирішення інших важливих економічних проблем. Крім грошових витрат, планування вимагає ще однієї категорії витрат — витрати часу.

Чи може дозволити собі організація здійснювати такі витрати і, отже, займатися плануванням? Може і повинна, бо витрати на планування, як уже наголошувалося, створюють низку важливих переваг у діяльності фірми. Тому питання про витрати правильно було б сформулювати так: які повинні бути додаткові витрати, необхідні для розширення масштабів планування в організації?

Обсяги виробництва на фірмі й особливості плануванняобмежують або, навпаки, розширюють можливості планування.

Переваги від здійснення планування внаслідок ефекту синергізму мають великі фірми. Для передбачення майбутнього вони володіють необхідним потенціалом, а саме:

• у них більші фінансові можливості;

• вони переважно займаються серйозними науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками;

• володіють висококваліфікованими кадрами і можуть залучати нових висококваліфікованих фахівців тощо.

Як правило, у складі великих фірм є спеціальні планові підрозділи. Проте навіть солідні організації для розробки планових стратегій нерідко звертаються до зовнішніх консультантів — спеціалістів із питань прогнозування та планування (розробки програм). У зв'язку із швидким поширенням в останні десятиріччя стратегічного планування, деякі консультаційні фірми зробили його своєю винятковою діяльністю. Такі фірми іноді називають «салонами стратегії».

Невеликим організаціям складно проводити широкомасштабну планову роботу, особливо дороге стратегічне планування. Проте вони можуть:

• використовувати деякі форми планування, особливо оперативне планування;

• застосовувати вже готові моделі стратегій, створені відомими компаніями і дослідницькими фірмами.

Попри труднощі здійснення планування в невеликій організації, воно необхідне їй, мабуть, ще більшою мірою, ніж великій. Зовнішнє середовище для такої організації більш агресивне, ніж для великої фірми. Та і в неї є свої переваги в організації бізнес-планування. Основна перевага — внутрішнє середовище такої організації простіше, а тому більш визначене і передбачуване. Крім того, в невеликій організації легше створити особливий психологічний клімат, щоб згуртувати людей навколо інтересів організації і її мети.

Помилки та недоліки, яких допускаються під час бізнес-планування.Розробляючи бізнес-план і займаючись внутрішньофірмовим плануванням, розробники цих документів інколи допускають певні помилки, а тому зазнають невдач. Аналіз недоліків під час здійснення бізнес-проектів та бізнес-планів дає змогу виявити типові помилки і наочно продемонструвати користь професійного планування на підприємстві.

Кожен бізнес-проект (чи то інвестиція, інновація, реорганізація підприємства) вимагає систематичної роботи, щоб мати максимальні позитивні результати за умови дотримання, встановлення термінів, фіксованих витрат і певних вимог до якості.

Однак не завжди вдається досягти бажаних результатів, тож виникає питання: в чому причина? Відповідь така: допущено помилки в роботі, яких можна уникнути.

Ось деякі типові ситуації:

• недостатній аналіз існуючого стану й обґрунтування вимог до плану (проекту), що розкриває всі проблеми. Необхідно чітко визначити потреби в зміні стану системи та підготувати необхідну інформацію для прийняття рішення;

• нечітко визначено мету бізнес-плану (проекту). Дуже швидко можна назвати мету, але рідко вона обґрунтовано визначена та задокументована.

Тому необхідно перевіряти:

• на яких даних базується визначення мети;

• до якого «горизонту планування» вона належить;

• яку користь принесе досягнення мети;

• за який час і з якими витратами можна цього досягти.

Мета повинна мати чіткий зміст і значення, результати піддаватися вимірюванню, а задані параметри бути здійсненими.

Відповідальність у бізнес-плані (проекті) зафіксована недостатньо чітко і злагоджено.

Перша група причин невдалого планування пояснюється тим, що менеджери і плановики не враховують об'єктивні межі планування. Друга група причин обумовлена суб'єктивними особливостями, що криються в поведінці тих, від кого залежить майбутнє організації.

Фахівці виділяють три основні суб'єктивні перешкоди для здійснення ефективного бізнес-пла-нування [3, с. 28–29]. Перша причина невдач — це надмірний пріоритет короткострокових показників над довгостроковими. У будь-якої фірми є багато невідкладних проблем, які вона прагне вирішити за максимально короткий період. Але термінове — це не завжди найважливіше: мабуть, найважливішим є визначення загального напряму дій організації, її основної мети, довгострокових завдань. Багато керівників скаржаться на недолік часу, тому вони не мають змоги займатися плануванням, зокрема довгостроковим. «Якщо ми будемо дуже багато часу приділяти плануванню, — стверджують вони, — то не зможемо ефективно керувати і займатися організацією роботи в самій компанії».

Але це не так. Фахівці з внутрішнього планування підрахували кількість часу, необхідного для участі вищого керівника в плануванні. Відповідно до теорії менеджменту, один керівник може одночасно контролювати до 11 видів економічної діяльності. Припустимо, що в підпорядкуванні менеджера 10 планових одиниць, існуючих у його підрозділах. Кожен підрозділ засідає приблизно по чотири години в місяць. Тоді час, витрачений керівником на участь у плануванні діяльності, становитиме 40 годин на місяць, тобто не більше 25% сукупного робочого часу [3, с. 28].

Друга причина невдач пов'язана з особистістю менеджера. Ідеться про слабкі навички керівників у плануванні. Накопичений економічний досвід не привчив їх до дисциплінованого, систематичного мислення. Участь менеджера у плануванні є обов'язковою і в міру накопичення досвіду дає втішні результати.

Третя причина невдач у плануванні пов'язана з особистістю фахівця із планування. Плановики і керівники — це дві протилежні людські категорії. На відміну від керівників, розробники планів надають перевагу теоретичному підходу до проблеми. У плановиків є необхідні знання для складання плану, вони володіють науковими методами планування. Проте їм часто не вистачає «політичних навиків» і свого погляду на практичний стан речей. Це призводить до двох негативних результатів у плануванні:

складання планів, відірваних від економічної діяльності, на яку намагаються впливати плановики;

зіткнення, суперечності між керівниками і розробниками планів.

Для виходу з такого становища можна запропонувати активну взаємодію менеджерів і плановиків як у процесі планової діяльності, так і під час обговорення стратегічних завдань фірми [6, c. 41–43].

Література

1. Пашута М. Т. Прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літ., 2005.

2. Волков О. И. Континент Россия. ХХ век. Иллюзии, политика, аферы. — М.: Русское слово, 1998.

3. Бизнес-планирование: Учебник / Под ред. В. М. Попован, С. И. Ляпунова. — М.: Финансы и статистика, 2001.

4. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Урядовий кур'єр. — 2000. — 3 березня.

5. Панков В. А. Управление стоимостью наукоемкого машиностроительного предприятия: теория и практика. — К.: Наукова думка, 2003.

6. Деловое планирование. Методы, организация современная практика: Учеб. пособие / Под ред. В. М.
Попова. — М.: Финансы и статистика, 1997.

Основи бізнес-планування

Не можна точніше і послідовно прослідкувати за процесом планування як таким, включаючи всі його стадії, ніж спробувати самому розробити план. Саме при самостійній розробці плану можна виявити все підводне каміння планування і визначити шляхи їх подолання. Тому в дана робота присвячена теоретичним основам розробки бізнес-планів і створенню прикладу бізнес-плану. Оскільки бізнес-план є найповнішою формою реалізації процесу планування, яка включає всі стадії планування і їх розвиток, то саме розробка бізнес-плану конкретного напряму діяльності дозволить більш глибоко відзначити і виразити логіку планування і послідовність формування планів.

Зарубіжний досвід і логіка, а також об'єктивний аналіз показують, що в умовах ринку самостійне планування на рівні господарських осередків стосовно підприємницької діяльності необхідне і неминуче. Для підприємництва найбільш характерні плани і програми реалізації окремої операції і проведення основних операцій, що становлять операцію. Якщо ж здійснюється декілька операцій, пов'язаних один з одним, то, плануючи їх у взаємодії, доводиться мати справу з плануванням підприємницької діяльності як безперервного процесу.

Бізнес-план є принципово новим для нашої економіки документом. У традиційному для вітчизняного планування техніко-економічному обґрунтуванні оцінці економічної ефективності проекту відводилося всього декілька сторінок тексту. Цього було цілком достатньо в умовах централізованої планованої економіки, де інвестором виступав держбюджет, а своєрідним маркетингом займався орган державного забезпечення ресурсами. На відміну від техніко-економічного обґрунтування бізнес-план детально характеризує всі основні аспекти майбутнього підприємства або бізнесу, в ньому аналізуються проблеми, з якими фірма може зіткнутися, а також визначаються способи рішення подібних проблем.

В умовах ринкової економіки володіння мистецтвом складання бізнес-плану стає вкрай актуальним, що обумовлене наступними причинами:

  1. У нашу економіку входить нове покоління підприємців, багато хто з яких не має досвіду керівництва підприємством і тому вельми смутно уявляє собі всі проблеми, що чекають у майбутньому.
  2. Господарське середовище, що змінюється, ставить і досвідчених керівників перед необхідністю інакше прораховувати свої дії на ринку, готуватися до такого незвичного раніше для них заняття, як боротьба з конкурентами.
  3. Розраховуючи одержати іноземні інвестиції для підйому вітчизняної економіки, українські підприємці повинні уміти обґрунтувати свої заявки і довести (на основі прийнятої на заході документації), що вони здатні оцінити всі аспекти використання інвестицій не гірше за бізнесменів з інших країн.

Рішенню вище перелічених проблем і покликаний допомогти бізнес-план, який є основним документом, що визначає стратегію фірми. Слід підкреслити, що в даний час в Україні першочерговою метою бізнес-планування є залучення для участі в проектах потенційних інвесторів і партнерів. Бізнес-план, як правило, систематично обновляється, в нього вносяться зміни, зв'язані як із змінами, що відбуваються усередині фірми, так і із змінами на ринку, де діє фірма, і в економіці в цілому. Таким чином, бізнес-план допомагає керівнику оцінювати прогрес своєї справи на основі внутрішньофірмового і макроекономічного аналізу, контролювати поточні операції.

У відношенні до крупних і тривалих операцій, тим більше до економічних проектів, направлених на отримання доходу і прибутку — бізнес-план випереджує реалізацію цих проектів чи операцій, тобто є попередньою стадією реалізації. Розробка плану або програми дій є неодмінною умовою обґрунтування задуму і надійності отримання бажаного результату. Останнім часом цей термін став застосовуватися і у вітчизняній практиці. Більш того, якщо раніше жоден серйозний проект не затверджувався і не приймався до реалізації без розгорненого техніко-економічного обґрунтування і програми здійснення, то тепер стало модним вимагати бізнес-план, як симбіоз програми і економічного обґрунтування. З самого визначення поняття «план» виходить, що в бізнес-плані повинна бути наперед намічена бажана і практично здійсненна програма підприємницьких дій, що забезпечують досягнення поставленої мети. Під бізнес-планом розуміється план-програма проведення операції і отримання на цій основі прибутку, тобто система планомірно організованих заходів, дій, направлених на досягнення поставленої мети. Наявність досить ясної мети дозволяє характеризувати бізнес-план як одноцільову програму. Формулювання плану в термінах дій в ще більшому ступені наближає його до цільової програми, своєрідність якої укладена в специфіці цілей, масштабів і способів дій.

Яка ж мета створення бізнес-плану?.

По-перше, планування є ключем до процвітання в бізнесі. Успіх підприємницької діяльності визначається трьома чинниками:

  1. Правильним розумінням реальної ситуації в даний момент.
  2. Чіткою, постановкою цілей, яких хоче досягти підприємець.
  3. Якісним плануванням процесів переходу з одного стану в інший.

План з його конкретною комерційною метою і програмою дій щодо їх досягнення виконує роль гіда, що веде бізнес лабіринтом економіки. Іншими словами, бізнес-план — це засіб, за допомогою якого підприємець може управляти своїм бізнесом.

 

По-друге, розробка бізнес-плану примушує підприємця моделювати ситуації і розглядати проблеми, які можуть перешкоджати успіху підприємницького почину. Це дозволяє попередити багато ускладнень або (в крайньому випадку) краще підготуватися до труднощів, наперед намітити шляхи їх подолання.

 

По-третє, бізнес-план — це засіб залучення позикового капіталу, необхідного для розвитку бізнесу. Цей план забезпечує не тільки виробничу, ринкову і організаційну, але і фінансову інформацію про майбутню фірму. Ця інформація дозволяє визначати, скільки необхідно стартового капіталу, як він буде витрачений на погашення кредитів, який ступінь ризику бізнесу і т.п. Таким чином, бізнес-план — це основа конструктивних відносин з потенційними інвесторами, тобто з тими, хто займатиме гроші для реалізації проекту.

 

По-четверте, на початковому етапі бізнес-план служить основним інструментом комунікацій між підприємцем і зовнішнім світом. План повинен переконати майбутніх постачальників, продавців і найнятих робітників у тому, що підприємницька ідея є приваблива , обґрунтована і реальна для здійснення плану.

 

По-п'яте, в процесі складання бізнес-плану розвиваються здібності підприємця як менеджера — набувається досвід оцінки умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використовування переваг бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності. Складаючи бізнес-план, підприємець-менеджер ретельно аналізує всі економічні аспекти своєї ідеї, перевіряє її на раціональність і реалістичність. Можливо, в результаті підготовки бізнес-плану з'ясується, що перешкоди на шляху до реалізації підприємницького задуму не можуть бути усунені. Такі висновки краще зробити в проекті, а не тоді, коли на створення фірми вже витрачені час, гроші і зусилля підприємця.

При всьому різноманітті форм ринкового підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх сферах комерційної діяльності, для різних підприємств і організацій, необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися, усунути потенційні труднощі, небезпеки і тим самим зменшити ризик в досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішою задачею для будь-якого бізнесу.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом і для новостворюваних і для діючих фірм, використовуваних у всіх сферах підприємництва. Багато менеджерів його недооцінюють. Вони не уявляють, наскільки наявність хорошого бізнес-плану здатна допомогти їм добути капітал, визначити плани на майбутнє, скласти аналітичні таблиці, за якими можна буде оцінювати, як розвивається справа. Бізнес-план спонукає менеджера ретельно вивчити кожен елемент передбачуваного ризикового ринкового заняття. Напевно в цьому процесі виявиться безліч слабких місць і пропусків, усуненню яких доведеться надати істотну увагу. Там же, де з такого роду проблемами справитися неможливо, сам факт їх виявлення дозволить ухвалити рішення про відмову від інвестицій ще до того, як вкладатимуться засоби.

Якщо підприємець попрямує до комерційного кредитора або потенційного інвестора з відмінними інноваційними ідеями, але без готового бізнес-плану, його обов'язково попросять підготувати відповідну планову програму і прийти ще раз, або, що ще гірше, його взагалі не сприймуть всерйоз і більше не запросять. Бізнес-план обов'язково повинен бути ретельно підготовлений і представлений, якщо підприємець хоче, щоб з ним мали справу.

Мета розробки бізнес-плану — спланувати господарську діяльність фірми на найближчі і віддалені періоди відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів.

Бізнес-план допомагає підприємцю розв'язати наступні основні проблеми:

  • визначити конкретні напрями діяльності фірми, цільові ринки і місце фірми на цих ринках;
  • сформулювати довготривалі і короткострокові цілі фірми, стратегію і тактику їх досягнення. Визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії; вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам. Oцінити виробничі і торгові витрати по їх формуванню і реалізації;
  • виявити відповідність наявних кадрів фірми, умов мотивації їх праці вимогам, що висуваються, для досягнення поставлених цілей;
  • визначити склад маркетингових заходів щодо вивчення ринку, реклами, стимулювання продажів, ціноутворення, каналів збуту і др.;
  • оцінити фінансове положення фірми і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів до можливостей досягнення поставлених цілей;
  • передбачити труднощі, «підводне каміння», яке може перешкодити практичному виконанню бізнес-плану.

Нехтуючи складанням бізнес-плану, менеджер може виявитися не готовим до тих неприємностей, які чекають його на шляху до успіху. Найчастіше це кінчається плачевно як для нього, так і для бізнесу, яким він займається. Тому краще не пошкодувати часу і серйозно зайнятися бізнес-плануванням. Не слід нехтувати складанням бізнес-плану навіть в умовах, коли ситуація на ринку міняється досить швидко.

 

Планування діяльності фірми обіцяє немало вигод.

Зокрема:

  • примушує керівників фундаментально вивчити перспективи фірми;
  • дозволяє здійснити чіткішу координацію зусиль щодо досягнення поставлених цілей;
  • визначає показники діяльності фірми, необхідні для подальшого контролю;
  • спонукає керівників конкретніше визначити свої цілі і шляхи їх досягнення;
  • робить фірму більш підготовленою до раптових змін ринкових ситуацій;
  • чітко формулює обов'язки і відповідальність всіх керівників фірми.


Головна гідність планування полягає у тому, що правильно складений план дає перспективу розвитку фірми, тобто, кінець кінцем, відповідає на найважливіше для бізнесмена питання: чи варто вкладати гроші в цю справу, чи принесе воно доходи, які окуплять всі витрати сил і засобів.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...