Главная Обратная связь

Дисциплины:






Система раціоналізації праці та виробництва Ф. Тейлора



Індивідуальне завдання

 

з дисципліни “Організація виробництва”

 

 

Виконала роботу

студентка 403 групи Польова Анна Миколаївна

 

Прийняв Теплінський Г.В.

 

Київ 2013

Система раціоналізації праці та виробництва Ф. Тейлора

Перша наукова система організації трудової діяльності - тейлоризм - була запропонована американським інженером, а згодом великим бізнесменом Ф. Тейлором (1856-1915). На його думку, зростання продуктивності праці можливий лише за стандартизації методів, прийомів, знарядь праці.

Ф. Тейлором була запропонована система раціоналізації та управління виробництвом, спрямована на збільшення продуктивності праці через оптимізацію трудових дій і інтенсифікацію трудового процесу. Стандартизація стосувалася, насамперед, окремих операцій тимчасового режиму роботи і знарядь праці.

Найважливішим аспектом організації праці Ф. Тейлор вважав стимулювання. Базовим принципом є принцип матеріальної зацікавленості. На думку Ф. Тейлора, в виробничій системі немає місця благодійності. Необхідно було встановити ціну кожного виду праці, адже тільки при цьому можна говорити про ефективності праці. Використання даного принципу призвело до підвищення індивідуальної відповідальності працівника за власне благополуччя і результативність своєї праці. Мотиви праці є такими ж важливими факторами виробництва, як і знаряддя чи засоби праці. Так само Тейлором був виявлено низку соціально-психологічних феноменів, що впливають на трудову діяльність, і вперше сформульовані принципи, які стали основоположними в теорії менеджменту. Розглянемо кілька пунктів, що входять в принципи Тейлора: мета виробництва полягає в постійному збільшенні комфорту та добробуту людства; місія наукового управління полягає в конструктивному вкладі в економічний і соціальний прогрес суспільства; відповідальність лідерів бізнесу за дотримання інтересів приватного капіталу буде зростати в міру розвитку цивілізації та інші.

Можна, не замислюючись, сказати, що Тейлор і його послідовники заклали основи сучасного менеджменту та наукової організації праці.

Тейлор детально досліджував процеси поділу праці, розбиваючи дії робітників на окремі рухи і заміряючи час виконання цих рухів. Результати таких вимірів використовувалися потім для розробки більш ефективних прийомів роботи, що ведуть до підвищення ефективності діяльності організації в цілому. Тейлор також займався питаннями вертикального поділу праці, розглядаючи управлінську діяльність як галузь індустріальної праці, по типу інженерного.

Серед найважливіших принципів наукової організації праці Тейлора виділяються такі, як спеціалізація роботи та розподіл відповідальності між робітниками і керуючими. Ці принципи лягли в основу проповідуваної Тейлором функціональної структури організації, яка повинна була змінити панувала тоді лінійну структуру. Серед основних положень школи наукового управління, які внесли істотний внесок у теорію організації, можна також відзначити наступні:



1. використання наукового аналізу для визначення кращих способів досягнення організаційних цілей;

2. забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їх власних та організаційних завдань;

3. відділення планування, обмірковування і прогнозування від конкретної виконавської діяльності.

Зауважимо, що до Ф. Тейлора більше говорили про управління фабрикою як особливої вЂ‹вЂ‹"машиною", а ще раніше говорили про управління технікою. До цього можна додати панували в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. підходи до вивчення фізіологічних основ трудової діяльності. Ф. Тейлору вдалося перейти до аналізу самої трудової діяльності в реальних умовах конкретного виробництва і запропонувати практичні рекомендації щодо оптимізації праці. Хоча, справедливості заради, треба згадати і К. Маркса, який також намагався аналізувати трудову діяльність, але з позицій не стільки психологічного, скільки соціально-економічного підходу.

Можна умовно виділити 3 фази в еволюції поглядів Тейлора:

1 фаза- Система поштучної оплати (головне - ініціатива працівника і відповідна цієї ініціативи заробітна плата); головний метод - хронометраж робочого часу;

2 фаза- Контроль не за продуктивністю праці, а за самим методом роботи (Визначається максимальна оплата за найбільш важка праця і мінімальна оплата - За найменш важка праця);

3 фаза- Замість концентрації управління в одних руках - система "функціональної адміністрації ", що складається з декількох (наприклад, з восьми) майстрів - "Супервайзерів". Все це передбачало виділення в трудовому процесі певних елементів (за критеріями витраченого часу, трудомісткості робіт, якістю виконання і т.п.), що само по собі вже було науковим аналізом єдиної трудової діяльності.

Головне завдання, виділювана в системі Тейлора, - це "забезпечення максимального прибутку підприємця у поєднанні з максимальним добробутом для кожного робочого ".

Виділяються чотири основні принципи системи Ф.Тейлора:

1. узагальнення і класифікація умінь і навичок усіх робітників;

2. ретельний відбір на основі науково встановлених ознак;

3. адміністративне здійснення "серцевого співпраці" з робочими (наприклад, з допомогою щоденних надбавок за швидку роботу і т.п.);

4. майже рівний поділ праці і відповідальності між робочим і керуючим.

Займаючись переважно вивченням організації праці на промислових підприємствах, Ф. Тейлор прагнув розробити ефективну систему стандартизованих прийомів праці робітника, яка привела його до ідеї створення потокових ліній і конвеєрів. Головну роль в організації він відводив адміністрації та управлінському персоналу, основною функцією яких було планування процесу виробництва і здійснення тотального контролю над усіма ланками організації виробництва. Рядовому працівникові, по суті, відводилася роль гвинтика в раціонально програмованої системі виробництва. У той же час, в ході проведених соціальних досліджень, Ф. Тейлор виявив важливу роль "Людського фактора", тобто особистості самого працівника, і пропонував матеріально заохочувати найбільш ініціативних і працьовитих працівників.

 

 

Задача

На предметно-замкненій дільниці обробляється ведуча шестерня. Величина виробничої партії — 400 шт., передаточної партії — 20 шт. Процес здійснюється у дві зміни по 8 год. Міжопераційний час після кожної операції — 0,5 год. Технологічний процес та його параметри характеризуються даними, поданими в таблиці.

№ операції Найменування операції Кількість верстатів Норма штучного часу, хв
Фрезерування торців 2,2
Попереднє обточування 4,6
Обточування конуса 1,8
Остаточне обточування 3,0
Нарізання зубів шестерні 11,4
Попереднє шліфування шийки 2,4
Фрезерування різі 0,6

Визначити:

1)виробничий цикл простого процесу виготовлення шестерень (у календарних днях) за паралельного руху;

2)зміни тривалості циклу за умови, що п’ята операція виконується на одному верстаті;

3)зміни тривалості виробничого циклу за збільшення розміру партії в 1,5 раза та розміру передаточної партії до 40 шт.

Розв'язок:

У загальному вигляді тривалість виробничого циклу розраховується для окремих деталей, вузлів, виробів, а також для їх партій:


де То, tпр, tп-з, tтр, tк, tмо, tмц — час технологічних операцій, природних процесів, підготовчо-завершальних, транспортних операцій, контрольних операцій, міжопераційної і відповідно міжцехової (міжзмінної) паузи в обробленні деталей;

m, i, п, j, х, у, z — кількість технологічних, природних, підготовчо-завершальних, транспортних, контрольних операцій і перерв відповідно.

 

 

1. Тривалість виробничого циклу простого процесу виготовлення шестерень (у календарних днях) за паралельного руху

де Кк — коефіцієнт календарності;

S — кількість змін на добу;

Тзм — тривалість однієї зміни, год;

Визначення тривалості операційного циклу:

де — час найтривалішої (головної) операції.

р – кількість деталей у транспорт­ній партії, шт.;

n — кількість деталей у партії, шт.;

m — кількість операцій, на яких обробляється партія деталей
(i = 1, ..., т);

— штучний час обробки однієї деталі на і-й операції, хв;

РМікількість робочих місць на і-й операції.

У нашому прикладі

Загальна тривалість міжопераційних перерв дорівнюватиме:

,

де m — кількість операцій

 

Загальний час пролежування кожної деталі в партії визначається за формулою:

де — сумарний час обробки однієї деталі на всіх операціях технологічного процесу

В даному прикладі tпр = 1766 – 26 = 1740 хв.

Загальний час пролежування всіх деталей у партії (для визначення величини незавершеного виробництва)

= 400 · 1740 = 696000 хв = 11600 год;

Відповідь: виробничий цикл простого процесу виготовлення шестерень за паралельного руху дорівнює 1018 дням.

 

2. Зміна тривалості циклу за умови, що п’ята операція виконується на одному верстаті

tпр = 4806 – 26 = 4780 хв.

= 400 · 4780 = 1912000 хв = 31867 год;

Відповідь: виробничий цикл за умови, що п’ята операція виконується на одному верстаті збільшився від тривалості першого виробничого циклу простого процесу на 1778 днів.

 

3. Зміна тривалості виробничого циклу за збільшення розміру партії в 1,5 раза та розміру передаточної партії до 40 шт.

n — кількість деталей у партії = 400*1,5 = 600 шт.

р – кількість деталей у транспорт­ній партії = 40 шт.

 

tпр =2772 – 26 = 2746 хв.

= 600 · 2746 = 1647600 хв = 27460 год;

Відповідь: виробничий цикл за збільшення розміру партії в 1,5 раза та розміру передаточної партії до 40 шт. збільшився від тривалості першого виробничого циклу простого процесу на 1389 днів.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...