Главная Обратная связь

Дисциплины:






Здоров’я, його види



ЛЕКЦІЯ: Валеологічна освіта дошкільників

План

1.Здоров’я, його види.

2. Джерела здоров’я дитини.

3. Завдання і комплекс валеологічної освіти в родині і дошкільному закладі

4. Організація навчально-виховного процесу в дошкільному закладі

5. Шляхи реалізації концепції неперервної валеологічної освіти в дошкільному навчальному закладі

6. Зміст дошкільної валеологічної освіти.

- Здоров'я людини

- Здоров'я дитини

- Здоров'я в природі

- Здоров'я і суспільство

7. Витоки національного здоров'я (етноздоров’я)

 

Основна мета неперервної валеологічної освіти — зберегти і зміцнити здоров'я дітей формуючи валеологічний світогляд, виховуючи свідоме та дбайливе ставлення до власного здоров'я як головної умови якнайповнішої реалізації інтелектуального і фізичного потенціалу особистості, її духовного розвитку.

Здоров’я, його види

Щоб людина мала змогу піклуватися про своє здоров'я, про фізичний розвиток, вона повинна свідомо ставитися до життя як найважливішого дарунку природи, а також розуміти пріоритет здоров'я та здорового способу життя.

Щоб формувати здоров'я, треба чітко знати, як воно закладається, зберігається та руйнується, що охоплює це поняття.

Існує біля сотні визначень поняття здоров'я. Вчені Ю.Г.Антономов та А.Б.Рогоза виділяють три види здоров'я: фізичне, психічне та соціальне.

Фізичне здоров'я людини — це такий стан організму, коли показники основних фізіологічних систем перебувають у межах фізіологічної норми й адекватно змінюються під час взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Психічне здоров'я, як специфічна діяльність мозку — це внутрішньосистемна основа соціальної поведінки. Воно відбиває стан мозку, коли його вищі відділи забезпечують активну інтелектуальну, емоційну та свідомо-вольову взаємодію з навколишнім середовищем.

Психічний статус має два компоненти: інтелектуальне та емоційне здоров'я. Поняття інтелектуального здоров'я охоплює норму структурно-функціонального базису інтелекту, що виявляється в нормальному розв'язанні різноманітних завдань вербально-логічної та логічно-алгоритмічної взаємодії з довкіллям.

Емоційне здоров'я розглядається як уміння керувати своїми емоціями.

Соціальне здоров'я визначає здатність людини контактувати із соціумом. Компонентами соціального здоров'я можна вважати морально-етичні якості та соціальну адаптацію індивіда.

«Де ж ховаються резерви нашого здоров'я? По-перше, вони містяться в устрої людського суспільства... По-друге, вони знаходяться в самій людині...», зазначає Ю.А.Андрєєв.

Відомий хірург М.М.Амосов визначає як найбільш вагомі чинники для здорового розвитку дитини фізичне навантаження, загартування, харчування, психологічний комфорт.



На наш погляд, про фізичне, психічне, соціальне, духовне здоров'я слід дбати з дошкільного віку.

Сучасна медична та психологічна наука стверджує, що треба вести розмову про здоров'я індивідуума з ембріонального періоду, тому що воно залежить передусім від стану материнського організму до вагітності та під час неї. Звідси і необхідність охорони здоров'я майбутньої матері.

Як відомо, батьками дитини є дві особи: жінка та чоловік. Здавна в народі була така прикмета: якщо дитина зачиналася в любові, від здорових людей, з чистого роду, виношувалася жінкою бережливо, спокійно та з радістю, то народжувалася здоровою.

На світ малюка народжують, люблять та виховують батьки, а далі виховують та вчать педагоги в дитячому садку і школі. Саме ці люди закладають фундамент здоров'я, саме вони беруть активну участь у формуванні, збереженні та зміцненні Здоров'я дітей.

Отже, передусім треба усвідомити, що ці завдання варто розв'язувати з раннього дитинства, а радість життя і здоров'я дитина повинна всмоктувати з молоком матері.

Тіло людини складається з понад чотирьохсот органів та систем і керується мозком через центральну і вегетативну нервову системи.

Дитина мислить завдяки мозку, а мозок працює тому, що приймає енергію збудження та інформацію від навколишнього середовища органами чуттів: зоровим, слуховим, вестибулярним, смаковим, нюховим, руховим, вісцеральним (внутрішнім). Ці унікальні органи є не тільки аналізаторами і синтезаторами довкілля, але й перетворювачами його енергії.

Все це дає змогу зробити висновок: дитина — творіння природи, яке з'являється на світ, живе, розвивається, росте і може жити довго, або руйнується і вмирає за її жорстокими законами.

Знати закони природи, жити за ними, керуватися і кори­стуватися ними людина повинна з дитинства.

Своїми знаннями, досвідом, почуттями, прикладом дорослі навчатимуть малят цієї науки, яку називають валеологією (від латинського слова vаlео — «будь здоровий»).

На наш погляд, поняття про здоров'я та його показники залежить від вікової категорії людини, її свідомості, роду діяльності. В ранньому і дошкільному дитинстві, коли відбувається активне формування психосоматичної конституції, важливо забезпечити нормальне функціонування всіх органів і систем організму, їх ріст та розвиток, що виявляється і підтверджується віковими антропометричними показниками, роботою серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату, стану шкіри, гостроти зору, слуху, нюху, смаку. Гармонійна взаємодія всіх органів і систем та динамічна урівноваженість їх з довкіллям називається (за медичною енциклопедією) природним станом організму, що складає поняття фізичного здоров'я.

До психічного здоров'я ми відносимо перш за все характер мислення дитини, який формується не тільки за допомогою відчуттів, сприймань, уявлень, але й значною мірою під впливом оцінок дорослих, які супроводжують процес чуттєвого пізнання дитиною довкілля.

Головні показники психічного стану здоров'я дитини в поєднанні з достатнім або високим рівнем розвитку психічних процесів — це уважність, доброзичливість, радість, активність, гарна пам'ять та розвинене мовлення.

Людська істота — найдосконаліший витвір природи, її найбільш повний самовираз. Людина в ході еволюційного розвитку піднеслася над рослинним і тваринним світом завдяки здатності мислити і розмовляти, творити добро і розвиватися, самовдосконалюватися, пізнавати навколишній світ, орієнтуватися в ньому, прикрашати і відтворювати його.

Щоб навчитися мислити, дитина повинна бути уважною, добре запам'ятовувати, висловлювати свої думки, враження, сприймати звуки, веселкові кольори природи, мову людей, працю їхніх рук, тонко диференціювати форму, колір предметів, порівнювати, об'єднувати, виділяти та розділяти (аналізувати та синтезувати) їх.

Означені особливості характерні для урівноваженої дитини, без комплексів страху та тривоги.

Думки дитини, емоції, почуття, поведінка, що виникають як результат стосунків з людьми, природою, породжують настрій: позитивний або негативний. Позитивний приносить радість і приплив нових сил. Негативний — роздратованість, агресивність, тривожність, що призводить до депресії, втрати сил, здоров'я.

Характер мислення та емоцій є чинником фізичного і мо­рального здоров'я чи нездоров'я дітей, внутрішнього ком­форту, успіхів або невдач у їхньому житті.

Позитивне мислення — це чисті та добрі думки, довіра до людей, життя, світла психічна енергія, яка дає силу мозку та процесам, що відбуваються в ньому. Значний обсяг пам'яті, концентрована увага, творча, конструктивна думка, все разом — це саногенне мислення, у дослівному перекладі — «мислення, яке породжує здоров'я», зменшує внутрішню напруженість, тривожність, «відкриває» органи чуттів. Вони, як губка, всотують з довкілля енергію краси кольорів, звуків, смаку та інших складових життя і через головний та спинний мозок підживлюють і будують складну систему людського тіла.

Сильний здоровий організм здатний (навіть у дошкільному віці) контролювати емоції, усвідомлювати потреби та бажання. Він запобігає захворюванням, дарує успіх у житті.

Негативне мислення (патогенне, «брудне», зле), навпаки, призводить до фізичних хвороб, до невдач та відставання у психічному розвитку. Дитині з психічним відставанням у розвитку характерні: неврівноваженість, неуважність, слабка або нестійка пам'ять з підвищеною (заниженою) імпульсивністю, тривожністю і високою агресивністю.

Часті прояви образи, гніву, злості ведуть за собою нетворче, шаблонне мислення. Логіка такого мислення примітивна, проста і має механізм «бумеранга»: «Мене образили? Я віддячу тим самим».

Від негативних думок організм розвивається повільно, фізіологічні системи працюють асинхронне. Патогенне мис­лення позначається на роботі м'язів, кровоносних судин, які живлять серце, шлунок, знижує стійкість імунітету.

Аналіз хвороб дітей 6-го та 7-го років життя з проявами підвищеної агресивності, тривожності свідчить про те, що 11-15% з них мають хвороби шлунка: гастрити, коліти і навіть виразки.

Злість, образа часто призводять до порушення етики і правил поведінки дитини, до проявів жорстокості та черствості, до конфліктів з дорослими і товаришами.

Це знижує її авторитет серед ровесників, впливає на стан духовного і соціального здоров'я, показниками яких є висока моральність, чисті помисли, культура поведінки і буття, чуйність до людей, милосердя, доброта, любов до всього живого, бережливе ставлення до результатів власної праці та праці інших людей, надбання культури всього людства, повага до себе, однолітків, дорослих, приязне ставлення до них.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...