Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вимоги до змісту кваліфікаційної роботи



 

5.3.1. Титульна сторінка кваліфікаційної роботи містить найменування вищого на­вчального закладу та назву кафедри, де виконана робота; прізвище, ім'я, по батькові автора; УДК, назву дисертації; напрямок (групу), шифр і на­йменування спеціальності; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника; місто і рік. На титульній сторінці зазнача­ється "На правах рукопису" особистий підпис магістранта. Відповідність спеціальностей магістратури та їх напрямів (груп) наведено в додатку Н, а вигляд титульної сторінки магістерської дисертацій — в додатку П.

5.3.2. Зміст подають на початку кваліфікаційної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів, зокре­ма вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури. Підпункти в змісті не вказують. Загальні висновки відрізняються від висновків до розділів тим, що не мають но­мера, тобто в тексті дисертації та її змісті слід писати:

3.1.

3.2.

3.3. Висновки

ВИСНОВКИ

5.3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.

Якщо в дисертації вжита специфічна термінологія, а також вико­ристано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в дисертації у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа — їх детальну розшифровку.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, по­значення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не скла­дають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

5.3.4. Вступ розкриває сутність і стан наукової задачі, її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику дисертації в рекомендова­ній нижче послідовності.

Актуальність теми.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язками наукової задачі обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми або науко­вого завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

Обов'язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, базових для підготовки та подання дисертаційної робо­ти, а також і роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.



Мета і задачі дослідження.

Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для до­сягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Досліджен­ня...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення ме­ти, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує пробле­мну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямова­на основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка визначається на титульній сторінці як її назва.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів до­слідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пере­свідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Подають короткий опис нових наукових положень (рішень), за­пропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи йо­го основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно чита­тися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних і та­ких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному ви­падку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в дисертації зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо. Подан­ня наукових положень у вигляді анотацій є найрозповсюдженішою по­милкою здобувачів у викладенні загальної характеристики роботи.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, ме­тодик, схем, алгоритмів тощо. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теорети­чного доробку дисертанта.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня но­визни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в дисертації на­укової задачі.

Практичне значення одержаних результатів.

У дисертації, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації що­до їх використання, а в дисертації, що має прикладне значення, — відо­мості про практичне застосування одержаних результатів або рекомен­дації щодо їх використання.

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхід­но подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.

Особистий внесок здобувача.

У випадку використання в дисертації ідей або розробок, що нале­жать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації з обов'язковим зазна­ченням конкретного особистого внеску в ці праці або розробки.

Апробація результатів дисертації.

Вказується, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, що включені до дисерта­ції.

Публікації.

Вказують, у скількох статтях в наукових журналах, збірниках нау­кових праць, матеріалах і тезах конференцій, депонованих рукописах, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації. Ця кількість повинна збігатись з кількістю публікацій, на які є посилання в межах ди­сертації і які приведено в кінці роботи в списку використаних джерел.

5.3.5. Основна частина дисертації складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основ­ному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки із стис­лим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результа­тів.

У розділах основної частини подають:

- огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень, виклад загальної методики і основних методів досліджень;

- проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

- аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У першому розділі здобувач окреслює основні етапи розвитку на­укової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи ро­боти попередників, здобувач повинен вказати ті питання, що залиши­лись невирішеними і, отже, визначити своє місце у вирішенні проблеми. Також у цьому розділі проводиться вибір та обґрунтування напрямку досліджень, наводяться методи розв'язання задач і їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення досліджень. У теоретичних роботах розкриваються методи розрахунків, гіпотези, що розглядаються, в експериментальних — принципи дії і характеристики розробленої апа­ратури.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають резуль­тати власних досліджень з висвітленням того нового, що здобувач вносить у розв'язання задачі. Слід давати оцінку повноти розв'язання поста­влених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характерис­тик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизня­них і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення пода­льших досліджень тощо.

5.3.6. Висновки. Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової задачі, її значення для науки і практики. Далі формулюють ви­сновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення постав­леної в дисертації наукової задачі, їх практичний аналіз, порівняння з ві­домими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показ­никах здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, ви­класти рекомендації щодо їх використання.

5.3.7. Список використаних джерел оформлюється у відповідності з ви­могами ВАК України до оформлення такого списку у кандидатських та докторських дисертаціях (див. "Бюлетень ВАК України". — 2000. -— № 2. — С. 61-62). Список складається за чергою посилань у тексті або за абеткою.

5.3.8. Додатки. За необхідністю до додатків доцільно включати допоміжний мате­ріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації:

- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки еконо­мічного ефекту;

- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...