Главная Обратная связь

Дисциплины:






Написання магістерської кваліфікаційної роботи (МКР)



Написання магістерської кваліфікаційної роботи здійснюється за графіком, укладеним деканатом і затвердженим ученою радою факультету. Графік доводиться до відома магістрантів та їх керівників. Дотримання графіка написання магістрантом магістерської роботи розглядається на засіданнях кафедр і вчених рад та протоколюється відповідним чином. Згідно з графіком написання магістерського дослідження не пізніше ніж за 1 місяць до встановленої дати державної атестації проводиться попередній захист-обговорення роботи магістранта. Не пізніше ніж за 3 тижні до захисту магістерської роботи магістрант зобов’язаний подати її в готовому вигляді (зшиту, підписану, із відгуком керівника, позначкою про допуск до захисту, завіреною підписом завідувача кафедри) на рецензування, і не пізніше ніж за 1 тиждень до роботи ДЕК на кафедру з усіма супровідними документами.

Магістерська робота має певні структурні компоненти.

Структура магістерської роботи:

1. Титульна сторінка (додаток А).

2. План (заголовок дається словом «Зміст») (додаток Б).

3. Вступ.

4. Основна частина (складається переважно з 2-3 розділів, в одному з яких представлені результати експерименту. Кожен розділ завершується висновками).

5. Висновки (до всієї роботи).

6. Резюме українською та іноземною мовою.

7. Список використаної літератури (бібліографія).

8. Додатки (за потреби).

Кожна з цих складових виконує конкретну функцію, а всі разом вони дають системне уявлення про визначену в темі дослідження і розкриту в його змісті проблему. Послідовність викладу теми повинна строго відповідати плану роботи.

У виборі теми магістранти зазвичай послуговуються переліком тем, запропонованим кафедрою.

Кожен магістрант обирає ту тему, яка відповідає його науковим інтересам чи набутому практичному досвіду. Найбільш підготовленим магістрантам кафедра може запропонувати розробку проблемної теми. Магістрант і сам може запропонувати тему, якщо має власний погляд на її розробку переконав у його доцільності колектив випускаючої кафедри.

Тема дослідження має бути достатньо інформативною. Вона має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням початкової освіти та актуальним питанням професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи. Коротко розкриваючи актуальність теми, слід зазначити, чому саме важливо і своєчасно дослідити її для з'ясування ще не розв'язаних питань. Треба показати соціальні потреби суспільства і водночас неготовність педагогіки їх задовольнити вже відомими засобами. Магістранту посильно обґрунтувати нагальні практичні запити, довести недостатню ступінь розв'язання обраного ним питання, передбачити той соціальний педагогічний ефект, який може дати його дослідження. Попередній аналіз основних наукових джерел стосовно теми має засвідчити, що обрана тема чи аспект їі вирішення ще не висвітлена. Завершуючи обґрунтування актуальності магістрант має чітко уяснити і переконливо довести: що важливо дослідити, що не досліджено і чим саме він передбачає поповнити існуючі педагогічні засоби на шляху усунення з'ясованих ним протиріч між сучасною соціальною потребою та станом теорії і практики початкової освіти та професійної підготовки майбутніх фахівців.. Обґрунтування актуальності теми здійснюється у вступі.



Вступ повинен бути компактним, не переобтяженим теоретичними викладками. Орієнтований обсяг вступу 5-7 сторінок друкованого тексту. Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина магістерської роботи.

У вступі розкривається наукова новизна дослідження, обґрунтовується актуальність теми, визначаються:

мета дослідження;

конкретні завдання дослідження

об'єкт дослідження;

предмет дослідження;

гіпотеза дослідження;

методи наукового дослідження;

теоретична й практична значущість одержаних результатів дослідження;

структура МКР.

Важливо правильно визначити об'єкт і предмет дослідження.

Як зазначає С.У. Гончаренко об'єктдослідження - це той педагогічний простір, та область, в рамках якої і знаходиться (міститься) те, що вивчатиметься. Об'єкт дослідження - це певна сукупність властивостей і відносин, яка існує незалежно від пізнаючого, а відображається ним, служить конкретним полем пошуку. Це робить об'єкт наукового пізнання певною єдністю об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктом педагогічного дослідження можуть виступати, наприклад, процеси навчання, виховання або розвитку особистості в особливих умовах (професійно-технічна школа, дошкільне виховання, післядипломна освіта тощо), процеси становлення нових освітніх і виховних систем, процеси формування певних якостей особистості тощо.

Поняття предметдослідження за С.У. Гончаренком є ще конкретнішим за своїм змістом: у предметі дослідження фіксується та властивість або відношення в об'єкті, яка в даному випадку підлягає глибокому спеціальному вивченню. Предмет дослідження - це та сторона, той аспект, та точка зору, «проекція», з якої дослідник пізнає цілісний об'єкт, виділяючи при цьому головні, найбільш істотні (з точки зору дослідника) ознаки об'єкта. Один і той самий об'єкт може досліджуватися в різних аспектах, тому визначення предмета слід розуміти як вирізнення певного «ракурс» дослідження, як припущення про його найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об'єкта.

Предмет конкретизується в меті і завданнях дослідження.

В метідослідження, яка формулюється з врахуванням суперечності, проблеми, об'єкта і предмета дослідження, має бути відображений його передбачуваний результат. Мета дослідження здебільшого міститься у формулюванні теми. Чітке бачення наукової мети дослідження є передумовою цілеспрямованої діяльності дослідника, активізує його творчий потенціал. Мету треба чітко відрізняти від завдань.

Завдання дослідження, як правило, включають у себе такі складові:

а) вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури ;

б) поглиблене експериментальне вивчення практичного вирішення даної проблеми: виявлення й типового стану - важливих досягнень і типових недоліків, їх причин, основних здобутків передового педагогічного досвіду та ін.;

в) обґрунтування та розробку системи заходів, необхідних умов, методів, методик для вирішення поставленої мети;

г) експериментальну перевірку пропонованої системи заходів щодо відповідності їі критеріям оптимальності;

д) розробку методичних рекомендацій для подальшого використання позитивних результатів дослідження в практиці роботи дошкільних чи вищих навчальних закладів освіти.

Важливим елементом дослідження є гіпотеза -можлива відповідь на питання, яке ставить перед собою дослідник.

Вона передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці, наприклад, який засіб вирішення педагогічного завдання є ефективним, які умови є провідними чи вирішальними, які коригуючими. Гіпотеза передбачає оптимальний варіант вирішення завдання з кількох можливих. Гіпотезу слід формулювати так, щоб її можна було експериментально перевірити. Дослідник повинен зуміти встановити вплив яких факторів, умінь, методів, прийомів є вирішальним, а яких другорядним.

Гіпотезу можна сформулювати попередньо вивчивши досліджувані педагогічні явища. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези.

Методи дослідження слід добирати й виробляти адекватно предмету, меті, завданням, оскільки саме методи допомагають їх вирішити.

Методи дослідження в педагогіці - це прийоми, процедури й операції емпіричного та теоретичного пізнання і вивчення явищ педагогічної дійсності. У найбільш загальному розумінні метод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети та завдань дослідження.

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватися на двох рівнях: емпіричнтому (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (на якому здійснюється узагальнення знань), то відповідно до цих рівнів, загальні методи пізнання умовно діляться на такі групи:

Емпіричні методи дослідження: вивчення літератури, документів і результатів діяльності, спостереження, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний).

Теоретичні методи дослідження: аналіз, синтез, абстрагування та конкретизація, узагальнення, порівняння, класифікація, індукція, дедукція, аналогія, моделювання.

Слід подбати про достатньо повну й об'єктивну фіксацію педагогічних фактів,особливостей поведінки дітей, методичних прийомів, стилю й тактики роботи вчителя, результатів опитування, вирішення контрольних завдань тощо.

Записи результатів, як правило, ведуть у вигляді протоколів спостережень, занять, різного роду випробовувань. Математичний аналіз (в абсолютних цифрах і процентах) узагальнюється у вигляді таблиць, графіків, схем. Кількісні результати дозволяють виявити індивідуальний рівень розвитку кожної дитини та типове для кількох дітей, а також певні тенденції, можливо, закономірності на основі вивчення достовірно значимої вибірки фактів. Все це потребує подальшого якісного аналізу, психолого-педагогічного пояснення. Для цього кількісні показники, отримані різними методами, співставляють, порівнюють, групують, ранжують, характеризують, дають Їм педагогічне пояснення і тлумачення без перебільшень.

Організація педагогічного експерименту. Вказується база проведення дослідної роботи: назва, номер; місце знаходження закладу. Визначається контингент експериментальних і контрольних груп, які мають бути рівноцінними.

Необхідно стисло вказати, які принципово важливі зміни передбачається внести у педагогічний процес у відповідності із завданням і гіпотезою дослідження. Треба також коротко пояснити організацію дослідження.

За час написання магістерської наукової роботи треба встигнути провести невеликий за обсягом і кількісною вибіркою експеримент, який дає можливість перевірити або скорегувати гіпотезу й вирішити поставлені завдання, вдосконалити методику формувального експерименту та підготовлені для його проведення практичні розробки. Рекомендується описати технічні засоби і приладдя, які застосовуватимуться для об'єктивного фіксування ходу результатів експерименту, а також способи кількісного вимірювання внесених у педагогічний процес змін та їх результатів.

Основний зміст роботи поділяється на теоретичну й практичну (експериментальну) частини. У роботі аналізуються підходи до вирішення певної наукової проблеми з урахуванням історичних аспектів її дослідження та на основі сучасних наукових джерел, визначається авторська позиція щодо напрямів реалізації всіх аспектів цієї роботи, укладається та реалізується програма експерименту, аналізуються, систематизуються та узагальнюються результати дослідження, обґрунтовуються висновки та рекомендації.

У першому теоретичному розділі розглядаються основні теоретичні засади піднятої проблеми. Він може складатися з 2-3 підрозділів. Перший з них має містити аналітичний огляд вітчизняних та зарубіжних публікацій з теми дослідження. В даному підрозділі магістрантом викладаються наукові результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти, які інтерпретуються ним в аспекті теми магістерської роботи у порівнянні з постановкою власного дослідження. Спочатку аналізуються філософські та історико-педагогічні джерела, погляди класиків педагогіки на проблему, що розглядається (у хронологічній послідовності). Потім роботи зарубіжних та вітчизняних педагогів, що займались піднятою проблемою, або вивчали певні її аспекти. Автору необхідно відобразити своє ставлення до їх думок, відповідно обгрунтовуючи свою точку зору на проблему. Для того, щоб аналіз був глибоким, повним і враховував сучасні тенденції в розвитку теорії та практики початкової освіти, доцільно здійснити огляд періодичної фахової преси (не менш ніж за останні 5 років) за темою дослідження. Цей підрозділ необхідно закінчити висновками про рівень дослідженості обраної для магістерської роботи теми, визначити, що важливо ще в ній дослідити, в якому напрямку передбачає здійснювати власне дослідження магістрант.

У другому підрозділі теоретичного розділу обов’язково має бути розкрита психологічна основа досліджуваної проблеми. Для цього слід розкрити зміст основних психолого-педагогічних понять, досліджень, якими оперує магістрант, щоб уникнути неоднозначності в їх тлумаченні, та обгрунтувати обраний (або власний) варіант. У підрозділі також доцільно розглянути суттєві психолого-теоретичні положення досліджуваної проблеми, з'ясувати психологічний механізм формування того чи іншого педагогічного явища, особистісної якості чи здатності бажаної риси характеру. Важливо також виявити психологію дієздатності обраного засобу педагогічного впливу - гри, навчання, учіння, праці, мистецтва тощо.

У доборі та аналізі літературних джерел треба враховувати сучасні тенденції розвитку дошкільного виховання, підготовки фахівцівпочаткової освіти, співставляючи їх з історичною спадщиною.

Третім має стати підрозділ, що містить аналіз альтернативних програмних вимог стосовно теми у альтернативних програмах, огляд роботи загальноосвітніх закладів, окремих педагогів або аналіз стану питання, що досліджується магістрантом ширше в практиці початкової освіти. Висновки з цього параграфу мають констатувати ті окремі чи типові здобутки практиків, що можуть бути узагальнені, які доцільно перевірити експериментально і включити до подальших методичних рекомендацій. Важливо також показати прогалини й недоліки, які є в практиці, пояснити їх причини. Це має послужити підставою для методичних рішень у подальшій методиці дослідження автора.

Зміст підрозділів теоретичної частини має не лише констатувати певні положення історії розвитку наукової думки з початкової освіти, дитячої психології, але й висвітлювати позицію автора стосовно питань, що розглядаються. Авторська позиція має бути логічною, науково обгрунтованою, спиратися на наукові закономірності та факти з практики педагогічної роботи.

У кінці розділу подаються короткі висновки як теоретична основа для подальшого експериментального дослідження. Висновки до І розділу мають відповідати постановці дослідження, вирішенню поставлених завдань, бути чіткими, обгрунтованими, обсягом не менше 2 сторінок тексту.

Другий розділ – експериментальний є основною частиною самостійної роботи магістранта. У ньому детально описується зміст, форми і методи навчання та виховання, які розроблені й використовувалися в процесі експериментального дослідження, тобто розкривається методика наукового пошуку.

Термін "методика" означає сукупність засобів і умов, пов'язаних у систему логікою процесу досягнення потрібного результату. Методика включає стратегію отримання нового педагогічного знання, їі окремих етапів і в цілому витікає з програми й завдань дослідження. Розробка методики орієнтована на вивчення педагогічного явища через перевірку й накопичення фактів, їх висвітлення

Експериментальна робота повинна включати: констатувальний, формувальний та контрольний етапи педагогічного експерименту. Він проводиться в природних умовах педагогічного процесу загальноосвітнього та вищого навчального закладу.

Констатувальний етап педагогічного експерименту має на меті констатувати наявний стан функціонування предмета дослідження, тобто виявити і зафіксувати певними науковими способами відповідний рівень наявності (чи відсутності), рівень розвитку чи сформованості тієї особистісної якості (якостей), психічних процесів, моральних уявлень, знань, умінь тощо, які будуть формуватись у суб'єкта (-ів) дослідження в подальшій експериментальній роботі. Від самого початку важливо вивчити й охарактеризувати педагогічні умови й середовище, в яких виховувались діти, з якими проводитиметься дослідження. Тому важливо вивчити календарні плани вчителя і його безпосередній досвід роботи з дітьми та її результати

На основі зібраних в констатувальному експерименті даних конкретизуються завдання дослідження, визначаються критеріїі розробляються показники оцінювання явища, процесу, певної якості особистості, визначається рівень сформованості вказаної категорії у дитини. Для одержання об'єктивних даних у ході констатувального експерименту необхідно використати не один, а декілька методів дослідження у взаємозв'язку. Застосовувані методи мають допомогти з'ясувати предмет дослідження відповідно до визначених критеріїв і показників. Наприклад, якщо бесіду обрано основним методом для збору фактів. Його можуть доповнити спостереження, анкетування, аналіз документації тощо.

Дані констатувального експерименту (проведеного в експериментальній та контрольній групах) узагальнюються у вигляді схем, таблиць, діаграм тощо. Ці дані аналізуються та інтерпритуються. На основі констатувального експерименту робляться висновки, які є вихідним матеріалом наступної частини дослідження, а саме: визначення змісту і побудови методики формувального етапу експерименту.

Формувальний етап експерименту є ядром педагогічного дослідження. Він організовується на основі висновків із попереднього вивчення стану проблеми та аналізу результатів констатувального експерименту. У процесі формувального експерименту дослідником вирішуються поставлені завдання. Саме їх розв'язок є метою і наслідком дослідження. На цьому етапі перевіряється цінність розробленої магістрантом методики, її окремих компонентів – прийомів та методів виховання й навчання дітей.

У ході побудови методики та організації формувального експерименту доцільно провести його структурування і виділити в ньому послідовні етапи здійснення роботи.

Підготовчий етап – визначаються методи і прийоми, які використовує дослідник для залучення дітей до необхідного виду діяльності, в якому здійснюватиметься подальша формуюча робота; власне експериментальний етап, в ході якого буде апробований новий зміст навчального матеріалу або нові методи навчання та виховання (чи їх комбінація), ефективність використання нестандартних форм організації роботи з дітьми тощо. Описуючи формувальни експеримент, необхідно не лише показати систему роботи і обгрунтувати передбачувану ефективність використання того чи іншого елементу впливу педагога на виховний процес і, врешті, на дітей.

Магістранту необхідно довести, чим запропонована методика відрізняється від методики роботи в контрольній групі. Важливо вказувати на ті недоліки й ускладнення, які зустрілися магістранту в процесі роботи, пояснити, чому вони виникли, а також якими педагогічними заходами були вирішені, розв'язані, усунені.

Контрольний етап експерименту має логічно завершити дослідну роботу, розкрити перевагу експериментальної роботи над традиційною на основі змін у розвитку дітей.

При підведенні підсумків дослідження необхідно здійснити всебічний кількісний ( у вигляді таблиць, діаграм, схем тощо) та якісний аналіз результатів, показати ступінь досягнення поставленої мети, розкрити фактори, що вплинули на позитивні зрушення у розвитку дітей. Для цього дані, отримані в ході контрольного експерименту, слід порівняти з даними констатувального і надати пояснення наявним відмінностям до початку і в кінці дослідження, а також між результатами у контрольній та експериментальній групах. На основі аналізу магістрант може зробити висновки про ефективність отриманих даних магістрант може зробити висновки про ефективність методів та прийомів виховання і навчання дітей дослідної групи.

Висновки до магістерської роботи є її логічним завершенням. До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї роботи в цілому.

Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Необхідна узгодженість висновків з завданнями дослідження. Перш ніж переходити до написання висновків, доцільно ще раз перечитати завдання, які ставились дослідником на початку роботи, а потім згідно із ними послідовно розкривати досягнуті результати. Орієнтовний обсяг цієї частини дослідження - 3-5 сторінок друкованого тексту.

Завершуючи висновками дослідження, слід чітко й конкретно вказати; яке саме нове педагогічне знання здобув магістрант. Доцільно також наголосити, яке воно має значення для науки і практики, які теоретичні положення розвиває, чим їх доповнює, що нового вносить у методику роботи з дітьми .

Всі встановлені нові положення краще викладати за змістом, а не описувати (перераховувати) у вигляді анотації. Добре, коли автор заявить про власні здобутки у порівнянні з уже відомими положеннями з даної проблеми, теорії, методики. До теоретичної новизни у висновках можна віднести підтвердження концептуальних положень, виявлені закономірності навчально-виховного процесу, обгрунтований понятійний апарат тощо.

На завершення роботи важливо дати практичні рекомендації до застосування результатів дослідження педагогами в умовах загальноосвітніх закладів чи у вищих педагогічних закладах освіти.

Оформлення літератури. Розміщуючи матеріали бібліографічного опису літератури, слід пам'ятати, що до них мають бути включені:

1. Державні документи і матеріали:

- Конституція України;

- законодавчі матеріали Верховної Ради;

- укази Президента України;

- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

- тематичні збірники державних документів України.

2. Документи і матеріали Міністерства освіти і науки України;

3. Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані

(документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).

4. Спеціальна наукова література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі перекладені; зарубіжні видання (книги, статті на іноземних мовах).

5. Використані періодичні видання.

6. Використані бібліографічні довідники.

7. Використані Інтернет ресурси.

Всі джерела розташовуються в алфавітному порядку.

Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Для магістерської роботи достатнім вважається список літератури, що нараховує 100 джерел. Література оформлюється згідно вимог (бюлетень ВАК №3, 2008 рік)

Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов'язково робити бібліографічні посилання на джерела за усталеними вимогами.

Під час написання магістерської роботи магістрант має посилатися на наукові джерела, ідеї, висновки на яких ґрунтується дослідження, або на матеріали, окремі результати, які наводяться у роботі. Якщо використовують відомості з монографій, оглядових статей тощо з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок того видання, до якого зверталися. У тексті роботи посилання потрібно зазначати порядковим номером за переліком у списку опрацьованої літератури. Цей номер, а також через кому номер сторінки (-ок), на якій (-их) має знаходитися цитований матеріал, подається у квадратних дужках, наприклад, [124, с.56] або [11, с.23-39]. Якщо якась робота описується повністю, то у дужках зазначається тільки її порядковий номер, наприклад, « ... у працях ... »[5].

Магістерська робота може містити додатки, які розміщуються після списку використаної літератури і не враховуються в загальну кількість сторінок даної роботи. Додатки дозволяють проілюструвати хід експериментальної роботи. Сюди включаються такі пункти: перелік та конспекти уроків, дидактичних ігор, фольклорних та літературних творів, зразки дитячих оповідань, творчі роботи, ксерокопії архівних документів, фото, відео- та аудіо записи, окремі нотатки спостережень за дітьми, що ілюструють виявлені явища, сформульовані положення, характеризують певні зрушення в розвитку дітей. Саме місце тут окремим випискам із щоденників спостережень, а також узагальнюючим даним кількісного аналізу.

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань у тексті. Кожен додаток повинен починатися із нової сторінки, обов'язково мати заголовок, розміщений симетрично до тексту і надрукований чи написаний угорі малими літерами із першої великої букви. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої розміщують слово «Додаток А» (без лапок) і його порядковий номер. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї Й, О, Ч, Ь.

Магістерська кваліфікаційна робота виконується українською мовою (за окремими винятками, обумовленими специфікою фахової підготовки магістранта), подається на захист у зшитому вигляді у 2 примірниках та на електронному носієві. Оптимальний обсяг роботи для природничо-математичпого напряму - 60-70 сторінок, для гуманітарного напряму - 90-100 сторінок основного тексту в комп'ютерному наборі (розмір шрифту - 14; інтервал - 1,5, шрифт - Times New Rоmаn, відступи: зверху та знизу - 20 мм, зліва - 30 мм, справа - 10 мм).

У тексті роботи слід виділяти абзаци, що полегшить сприймання викладеного матеріалу. Кожен розділ починається з нової сторінки. Це правило стосується інших основних структурних частин роботи: вступу, списку використаної літератури, висновків, додатків.

Якщо у роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то такий перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів може бути поданий окремим списком, який розміщують перед вступом.

Нумерація сторінок (в тому числі таблиць, схем, діаграм, графіків) наскрізна. Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до останньої без пропусків, повторів або, буквених додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш на ньому цифра 1 не ставиться, на наступній сторінці проставляється цифра 2 і далі по порядку. Порядковий номер проставляється посередині нижнього поля сторінки.

Перелік треба подавати двома колонками, у яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

Якщо ж спеціальні терміни, скорочення, символи тощо, повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Кожна ілюстрація, яка подається безпосередньо у роботі чи додатках до неї, повинна мати точну та коротку назву, що вказується після номера ілюстрації. В окремих випадках ілюстрації доповнюють необхідними поясненнями.

Цифровий матеріал зазвичай має оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над і слово «Таблиця» починають із великої літери. Заголовки граф повинні починатися також із великої літери, підзаголовки - із маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком; і з великих, якщо є самостійними.

Запис цифр у таблицях виконується за такими правилами: кожній із граф класи чисел повинні знаходитися один під іншим; частини цілого повинні виражатися десятковими дробами; в одній і тій самій графі усі числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків (на місці відсутніх значущих цифр ставлять нулі, наприклад: «12,53», «15,20»; якщо цифрові або інші дані у якому-небудь рядку таблиці не подаються, то в ньому ставлять (-).

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Якщо вона складається із великої кількості рядків, то її можна переносити на наступну сторінку.

Захист магістерської роботи. Магістерські роботи, які за висновком наукового керівника заслуговують позитивної оцінки, рекомендуються до захисту. На магістерську роботу науковий керівник подає відгук (додаток В). У заголовку відгуку вказується основна вихідна інформація: зазначається курс навчання магістранта, назва факультету і навчального закладу, прізвище, ім'я та по батькові виконавця роботи; назва роботи.

У цьому документі повинні знайти відображення такі елементи: зв'язок теми з актуальними проблемами сьогодення, теоретичне та практичне значення розробки теми, композиційна структура наукової роботи, творче використання наукової і методичної літератури з проблеми, якісна і кількісна характеристика зібраного матеріалу, ступінь самостійності магістранта у виконанні роботи, характеристика висновків й узагальнень, повнота списку використаної літератури і культура цитування, стан грамотності та якість оформлення, позитивні моменти та недоліки роботи.

Керівник оцінює вміння студента логічно мислити, організовувати свою роботу, працювати з науковою літературою, проводити теоретичні й експериментальні дослідження, робити висновки з отриманих результатів. Поряд з зазначенням позитивного в роботі керівник зазначає і недоліки. Відгук завершується тим, що керівник визначає відповідність роботи всім вимогам, які є обов'язковими для цього рівня наукових досліджень і оцінює роботу за загальноприйнятою системою оцінювання. У кінці відгуку ставиться підпис наукового керівника.

Крім того до роботи додається рецензія кваліфікованого спеціаліста (додаток Г). Магістрант має бути ознайомлений із змістом рецензії не пізніше, як за день до захисту магістерської роботи. Внесення змін до тексту після одержання рецензії не допускається.

Після ознайомлення з магістерською роботою, відгуком наукового керівника і рецензією декан приймає рішення про допуск магістранта до захисту наукової роботи і передає роботу до Державної екзаменаційної комісії.

Захист магістерської роботи відбувається у встановлений деканатом термін у присутності комісії (провідних викладачів кафедри) і магістрантів.

Під час захисту магістрант має назвати тему та мету дослідження, обґрунтувати її актуальність, повідомити структуру роботи та стисло викласти її зміст. Особливу увагу необхідно звернути на практичну частину роботи, власне на результати виконання дослідного завдання та методичні розробки. Виступ завершається формулюванням висновків, рекомендацій.

Рекомендації щодо виступу магістранта:

- стислий виклад положень і думок;

- логічний перехід від однієї частини до іншої;

- літературне мовлення, виразність, стиль, вправність;

- використання необхідної наочності, технічних засобів навчання.

У процесі захисту виступаючий має відповідати на запитання та зауваження присутніх.

За результатами захисту магістерської роботи виставляється оцінка, яка заноситься до екзаменаційної відомості та залікової книжки.

Після захисту перший примірник МКР передається до бібліотеки університету, другий примірник зберігається впродовж 5 років на відповідній кафедрі, після чого знищується ,в установленому порядку. Електронний носій передається для занесення виконаної МКР до університетської електронної бази навчально-дослідницьких робіт студентів.

Оцінювання магістерської роботи. Рішення щодо оцінки МКР приймається на закритому засіданні ДЕК на підставі аналізу роботи, захисту магістрантом, з урахуванням думки керівника та оцінки рецензента. Рішення протоколюється в установленому порядку та оголошується магістрантові.

У процесі оцінювання МКР береться до уваги

- якість роботи загалом (її творчий характер, уміння автора аналізувати теоретичний матеріал, повноту й вичерпність цього аналізу, достовірність експериментальних даних, рівень узагальнення та обгpунтованість висновків та практичних рекомендацій; апробацію результатів);

- самостійність у дослідженні проблеми;

- якість оформлення роботи (стиль викладу, відповідність граматичним нормам, вимоги до оформлення бібліографії, характер презентації та якість ілюстративного матеріалу);

- рівень виступу магістранта (чіткість у формулюванні концептуального апарату, володіння змістом дослідження, обґрунтованість висновків, повноту, доказовість та правильність відповідей на поставлені питання, рівень володіння вмінням вести наукову дискусію, культуру мовлення);

- відгук керівника та оцінку наукового рівня дослідження рецензентом.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...