Главная Обратная связь

Дисциплины:






Принципи організації фінансів підприємств



Будь-який підприємець при початку своєї справи ставить собі мету - отримання прибутку. Взаємодія на ринку виробника і споживача - є відносини між виробником конкретного товару і особою, що має попит на цей товар.

Першопричиною виробництва є незадоволений попит.

Попит представляє з себе форму вияву потреби в сфері звертання, але для фінансистів важливий не попит взагалі, а важливий платоспроможний попит. Попит, забезпечений грошовими коштами, і представляє з себе платоспроможний попит.

Обмін платоспроможного попиту на товар представляє з себе обмін попиту на гроші.

Для всієї системи ринкових відносин характерними є принципи організації, що створюють самовоспроизвідну систему, що не тільки забезпечує їй стійкість, але і умови для розвитку та вдосконалення.

Основні принципи організації фінансів підприємств:

1). Принцип повної самостійності. Самостійність у використанні власних і приравненних до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів, яка в свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямах господарської та інших видів діяльності підприємства.

2). Відповідальність за результати господарської діяльності. Фінансовий результат на підприємстві є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які приймає на себе підприємство в умовах ринку.

3). Фінансове планування. Фінансове планування визначає напрямки руху грошових потоків на найближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямки використання грошових коштів. Завдяки фінансовому плануванню забезпечується планування фінансового результату.

4). Цей принцип як обов'язкова умова передбачає формування фінансових резервів для будь-якого підприємства. Фінансові резерви забезпечують стійку виробничу діяльність в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, ризиків і т. д. Якщо підприємство створює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує підприємству відповідний позитивний імідж на ринку.

5). Фінансова дисципліна. Підприємство повинне своєчасно і повно забезпечувати виконання фінансових зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органами влади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми працівниками і т. д.

6). Самоокупність підприємства. Підприємство повинно забезпечувати покриття своїх витрат за рахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самим забезпечується відновлюванність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.

7). Розподіл коштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту підприємства, на власні та позикові. (Короткострокові банківські кредити - джерело позикових коштів.)



8). Розмежування основної і інвестиційної діяльності підприємства.

Умовою існування ринкової економіки взагалі є присутність на ринку товаровиробника.

Головна відмінність товаровиробника - форма власності, яка є першоосновою будь-якого підприємства:

· приватна

· державна

· колективна

· іноземна,

· які відображають внутрішню організаційну специфіку підприємства, а це відрізняє підприємства одне від іншого за формами володіння капіталом, розподілу і використання прибутків та фінансового результату.

Специфіка окремих підприємств виділяється особливостями організаційно-правового характеру.

По цій ознаці підприємства поділяються:

· по кількості працюючих (МП);

· по виробничому характеру.

Відносини власності виділяють підприємства:

· колективні (різні форми товариств);

· акціонерні товариства;

· орендні підприємства;

· різноманітна участь грошей власників в створенні і формуванні капіталу (по різному розподіляється відповідальність).

Існують і доповнюють один одну різні підприємства, що знаходяться у відносинах конкурентної боротьби. Це забезпечує змагання у підвищенні ефективності виробництва, економії витрат живого і матеріалізованого труда.

Власник підприємства по своєму розсуду може володіти, користуватися і розпоряджатися всім майном, що належить йому, може передавати свої повноваження іншій особі. Використати майно як заставу. Здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Підприємницька діяльність здійснюється самим власником або суб'єктом, керуючим його майном.

Власник майна вирішує обмежувати або не обмежувати права володіння і управління при передачі його іншому обличчю.

Підприємства є юридичними особами: і, отже, організує власну фінансову діяльність. Кожне підприємство використовує наступні основи для організації:

· відособлення майна підприємства, яким дана юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями. Це відособлення майна фіксується в Статуті підприємства, а потім в балансі;

· ведення самостійного балансу

· використання власного імені при здійсненні операцій і прийнятті відповідальності по них;

· отримані прибутки підприємства є власність підприємства, а отже, розподіл і використання їх відбувається на правах власності.

За рахунок яких джерел забезпечується формування майна підприємства:

· грошові і матеріальні внески засновників або учасників підприємства;

· отримані підприємством прибутки від всіх видів діяльності;

· проценти, дивіденди, отримані внаслідок володіння різними цінними паперами;

· кредити банків;

· кошти кредиторів;

· тимчасове володіння чужими коштами в обороті;

· субсидії, дотації, інвестиції з бюджетних та позабюджетних фондів і інші види санацій;

· орендна плата;

· добродійні внески;

· прибутки від довгострокових фінансових вкладень.

· Сьогодні підприємства самостійно обирають будь-яку форму підприємництва, вид діяльності в умовах діючого законодавства, приймають рішення по виробництву та збуту продукції, організують свої взаємовідносини з контрагентами та працівниками. А після сплати податків та обов'язкових платежів повністю самостійно розпоряджаються своїми фінансовими ресурсами, обирають ефективні об'єкти інвестування тощо. В цілому підприємство самостійно визначає свою облікову політику, приймає рішення щодо оптимізації грошових потоків.
При розробці фінансової стратегії підприємства вчені та практики рекомендують враховувати наступні стратегічні цілі:

·  максимізація прибутку підприємства;

·  оптимізація структури капіталу;

·  досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємства;

·  забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

·  створення ефективного фінансового механізму;

·  використання ринкових способів залучення додаткових фінансових ресурсів.
Безумовно, реалізація фінансової політики та стратегічних задач підприємства за допомогою фінансового механізму базується на певних принципах, адекватних сучасним умовам господарювання, і які ' залежать від принципів підприємницької діяльності. А саме:

·  - плановість;

·  - системність;

·  - цільова направленість

·  - диверсифікація;

·  - стратегічна орієнтованість тощо.
Отже, використовуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, можна сформулювати наступні принципи організації фінансів підприємств:

плановості - забезпечує відповідність обсягів продажу та витрат, інвестицій вимогам ринку, стану кон'юнктури та платоспроможного попиту, тобто можливість здійснення своєчасних розрахунків; даний принцип у найбільшому обсязі реалізується при впровадженні сучасних методів внутрішнього фінансового планування (бюджетування) та контролю

фінансового співвідношення термінів (строків) — забезпечує мінімальний розрив у часі між отриманням та використанням коштів, що досить важливо в умовах нестійкого податкового режиму та в умовах інфляції; при цьому під використанням коштів розуміють і можливості їх збереження при розміщенні в активи, що легко реалізуються (цінні папери, депозити тощо);

взаємозалежності фінансових показників - забезпечує врахування змін в діючому законодавстві, регулює підприємницьку діяльність, оподаткування, обліковий процес, обов'язкову фінансову звітність тощо;

гнучкість (маневреність) - забезпечує можливість маневру у випадку недосяжності планових обсягів продаж, перевищення планових витрат за поточною та інвестиційною діяльністю;

мінімізація фінансових витрат — забезпечує те, що будь-які інвестиції та інші витрати повинні бути найбільш "дешевими";

раціональності - забезпечує вкладення капіталу в найбільш ефективні інвестиції та мінімізує фінансові ризики;

фінансової стійкості - забезпечує фінансову незалежність від інших джерел фінансування, тобто сприяє дотриманню критичної точки питомої ваги власного капіталу в загальній його величині та платоспроможності підприємства (його здатності до термінового погашення короткострокових зобов'язань).
Звичайно, вищезазначені принципи організації фінансів підприємств відповідають сучасним теоріям фінансового менеджменту (управління фінансами підприємств), які на перший план висувають ідею "задоволення проти максимізації", що втілена в наступних відомих основних теоріях:

 теорії портфелю;

 теорії структури капіталу;

 теорії дивідендів.
Але в період розвитку ринкової економіки в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються іншими принципами перехідного періоду, а саме:

 зацікавленості в результатах діяльності підприємства, що означає, що форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі та компенсаційні виплати та інші види доходів самостійно встановлюються господарюючим суб'єктом; в останній час в умовах різкого підвищення рівня безробіття цей принцип дещо втратив свою значимість щодо найманих працівників;

 матеріальної відповідальності, означає, що за порушення договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки; застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонують підприємства, яке в сучасних умовах в Україні незбалансоване за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим;

 здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, що передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартісного контролю; але в Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення;

 створення достатніх фінансових резервів, що забезпечує захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків; з розвитком держави, підприємництва та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та покращання економічного стану в країні значення цього принципу буде поступово знижуватись.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...