Главная Обратная связь

Дисциплины:






Загальна характеристика коренеплідних овочевих культур



До групи овочевих коренеплідних культур входять рослини з ботанічних родин — капустяних(редька, редиска, бруква, ріпа), селерових (морк­ва, пастернак, петрушка, селера) і лободових(столові буряки).

Продуктивним органом цих культур є коренеплід, який складається з власне кореня і надземних органів рослин, де відкладається запас поживних речовин. У ран­ньому віці ці культури мають стрижневий корінь, а ко­ренеплоди формуються після утворення достатньо вели­кої асиміляційної поверхні, яка дає змогу рослинам створити певний запас поживних речовин. Пізніше коре­неплоди набувають типових форми, розмірів, забарвлен­ня і будови.

Розрізняють головку коренеплоду, на якій розміщу­ються листки, прикріплені основою черешків до головки, і в пазухах листків — бруньки; шийку коренеплоду — середню частину, на якій немає листків і бічних відга­лужень кореня; власне корінь — нижню частину корене­плоду, на якій розміщені бічні корінці. Головка корене­плодів утворюється з епікотиля (надсім’ядольного колі­на). Шийка коренеплоду розвивається з гіпокотиля (підсім'ядольного коліна) при його потовщенні і розрос­танні у висоту. Власне корінь утворюється в результаті потовщення верхньої частини кореня.

У редиски, столових буряків, пастернаку з округлою формою коренеплодів більша частина продуктивного ор­гана утворюється за рахунок розростання підсім'ядоль­ного коліна, а тому заглиблення коренеплодів у грунт у них незначне. У сортів редиски, буряків, пастернаку, петрушки, моркви з конічною фор­мою коренеплодів продуктивні органи утворюються за рахунок розростання власне кореня і, як правило, за­глиблюються в грунт майже повністю.

Сорти столових буряків за фор­мою округлі, округло-плоскі, плоскі, за забарвленням — фіолетово-червоні або бордово-червоні з перехідними від­тінками. Частіше трапляються циліндрична, конічна, овальна, округла форми коренеплодів моркви. Забарвлення коренеплодів моркви жовто-оранжеве, інтенсивно-оранжеве..

Коренеплоди петрушки видовжено-циліндричні, ци­ліндричні, конічно-гострокінцеві. Коренеплоди пастернаку округлі, округло-плоскі, ко­нусоподібні з поступовим звуженням донизу. Коренеплоди селери округло-плоскі, округлі з вели­кою кількістю корінців у нижній частині коренеплоду. У редьки і редиски коренеплоди округло-плоскі, округлі, конічні й циліндричні.

За забарвленням коренеплоди петрушки, селери — білі; пастернаку — кремувато-білі; редиски — білі, роже­ві, червоні різних відтінків, червоні з білим кінцем; редьки — білі, чорні, фіолетові.

Коренеплоди ріпи і брукви округлі або плоско-округ­лі, забарвлення їх біле, кремово-жовте, ясно-фіолетове.



За анатомічною будовою розрізняють три типи коре­неплодів: редьковий (редька, редиска, ріпа, бруква), морквяний(морква, пастернак, петрушка, селера), буряковий(столові буряки).

Первинна будова коренеплодів усіх типів у фазі сі­м'ядольних листків однакова. Гіпокотиль зверху покри­тий шкірочкою, під якою знаходиться первинна флоема, камбіальне кільце і в центрі первинна ксилема. З почат­ком утворення справжнього листка коренеплоди у різ­них типів розвиваються неоднаково.

Коренеплід редькового типу потовщується за рахунок інтенсивного поділу клітин камбіального кільця, які все­редину коренеплоду відкладають соковиті паренхімальні клітини вторинної ксилеми (деревини), а на зовнішній бік — клітини вторинної флоеми (кори). Внаслідок та­кого нерівномірного наростання клітин ксилеми і флое­ми камбій у міру росту коренеплоду в товщину перемі­щується до його периферії. Флоема у сформованих вели­ких коренеплодів редьки не перевищує 3—4 мм, а кси­лема (деревинна паренхіма) займає всю внутрішню їстівну частину (рис. 1, а). У редиски їстівна і зовніш­ня корова частина коренеплодів.

Первинна флоема тріскається вздовж, відокремлюється і замінюється шаром вторинної флое­ми. Цей процес скидання первинної кори дістав назву линяння коренеплодів. Сформований коренеплід культур, що характеризуються редьковим типом будови, зверхупокритий кірковою тканиною; далі розміщений тонкий шар (2—4 мм) вторинної флоеми (кори), далі до цент­ру — вторинна ксилема (деревина) з радіальними про­менями деревної паренхіми і судинних пучків, в центрі розміщена первинна ксилема, розділена первинними про­менями паренхіми.

Морквяний тип будови коренеплодів (рис. 1, б) ха­рактеризується інтенсивним розвитком як вторинної флоеми, так і вторинної ксилеми.-У сформованого коре­неплоду такого типу середня частина — це ксилема, а зовнішнє кільце — флоема. Камбіальне кільце первин­ного судинно-волокнистого пучка гіпокотиля після утво­рення першого справжнього листка протягом періоду ве­гетації утворює клітини вторинної ксилеми у напрямі до центра коренеплоду, а до периферії утворює клітини вто­ринної флоеми.

Рис. 1. Схема поперечного розрізу столових коренеплодів: а — поперечний розріз коренеплоду редьки; б — поперечний розріз коренеплоду моркви; 1 — первинний луб; 2 — первинна деревина (ксилема); 3 — вторин­на деревина з широкими променями; 4 — вторинний луб; 5 — камбій.

Як і у коренеплодів редькового типу, первинна флоема злущується. На периферичній частині коренеплоду розміщуються старіші клітини вторинної флоеми, які покриті тонким шаром покривних окорковілих еластичних клітин. У моркви шар покривних клітин дуже тонкий і становить лише 30—75 мк. Тому коренеплоди моркви на повітрі і особливо на сонці швидко в'януть, втрачають воду.

На відміну від коренеплодів редькового типу у столових буряків потовщення відбувається за рахунок вторинної і третинної будови тканин (рис. 2).

При первинній будові гіпокотиль і корінь у центрі мають первинну ксилему. Навколо неї розміщуються одношарове кільце клітин перициклу (первинний камбій) і шар первинної флоеми (кори), а зверху вони покриті шкірочкою. При потовщенні відбувається поділ клітини одношарового перициклу, утворюється у внутрішньому напрямі до центра вторинна паренхімна тканина. При цьому клітини переміщуються до периферії. З шару па­ренхіми, що прилягає до первинної ксилеми, утворюєть­ся вторинна ксилема. Пізніше з розвитком вторинної паренхіми перициклу, пересуваючись до периферії, вто­ринна ксилема розриває первинну флоему (кору) і злу­щує її. Так відбувається линяння гіпокотиля у буряків. При цьому на поверхні перициклу утворюється тонка вторинна флоема, ззовні покрита кірковою тканиною. Перицикл протягом усього періоду вегетації і росту ко­ренеплоду до внутрішнього боку утворює вторинну паренхіму і до зовнішнього боку-клітини вторинної флоеми. Сформоване нове кільце камбію знову до се­редини утворює клітини ксилеми, де розміщуються су­динно-волокнисті провідні пучки, а на зовнішній бік утворює флоему. Цей цикл повторюється багаторазово. Внаслідок третинного росту коренеплоди буряків дося­гають великих розмірів за рахунок потовщення кілець ксилеми із сильно розвиненою судинно-волокнистою си­стемою. Сильно розвинена в коренеплодах ксилема зни­жує їх якість. Щоб запобігти надмірному розростанню коренеплодів за рахунок ксилеми, треба запобігати зрі­дженню посівів, не вносити високих доз органічних і мінеральних азотних добрив. Діаметр коренеплодів сто­лових буряків має становити не більш як 10—12 см, тоді анатомічна структура їх буде дрібноклітинною з помірно розвиненою ксилемою і добре розвиненою флое­мою. Забарвлення коренеплоду буде інтенсивне, без бі­лих кілець, а вміст екстрактивних сухих речовин висо­кий, лежкість - добра.

 

Рис. 2. Схема будови коренеплодів буряків:

а — під час линяння (скидання первинної кори); б — після линяння; 1-пер­винна флоема; 2-вторинна флоема; 3-вторинна ксилема; 4-первинна кси­лема; 5-судинно-волокнистий пучок; 6-перидерма; 7 — первинний покрив (первинна кора коренеплоду).





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...