Теоретичні відомості. Основна сировина рослинного походження – зерно злакових культур (овес, ячмінь, кукурудза, пшениця, горох

Основна сировина рослинного походження – зерно злакових культур (овес, ячмінь, кукурудза, пшениця, горох, боби кормові, соя, просо, люпин кормовий, чумиза, сорго, жито, нут); грубі корми – сіно, кукурудзяні качани, буряковий жом, плівки ячменю і вівса; сировина багата вітамінами і мінеральними елементами – трав’яне, хвойне борошно, водорості.

Сировина тваринного походження – це м’ясо-кісткове, м’ясне, кров’яне, кісткове, пір’яне, рибне борошно, знежирене молоко, кормові жири.

До сировини мінерального походження відносять: кормову крейду, вапняк, кормовий знефторений фосфат, моно-, ди- та трикальційфосфат, кухонна сіль,динатрійфосфат, моноамонійфосфат.

Побічні продукти харчової промисловості і технічних підприємств – це висівки, кормові мучки, макуха і шрот, соняшникові фосфатиди, сушена дробина, барда, меляса.

Кормові продукти мікробіологічної і хімічної промисловості – кормові дріжджі, метіонін кормовий, кормовий концентрат лізину, карбамід, мікроелементи, вітаміни, антибіотики, ферменти, лікаські препарати.

Кормову сировину оцінюють по таких основних видах показників: органолептичних (зовнішній вигляд, колір, запах); фізичних (вологість, об’ємна маса, сипкість, кут природного нахилу, щільність, крупність розмолу, металомагнітні домішки, зараженість шкідниками тощо) і хімічних (сирий протеїн, сирий жир, сира клітковина та інші).

Порядок виконання роботи.

1. Для кожного виду сировини, який відбирається для аналізу, визначити такі показники:

вологість – шляхом висушування наважки масою 5,00 ± 0,05 г в електричній шафі СЕШ при температурі 130 ˚С протягом 40 хв., охолодження і зважування. За вологість аналізованого зразка приймають середньоарифметичну величину двох паралельних визначень відношення вологи, що випарувалась до маси наважки. Розходження між двома паралельними визначеннями – не більше 0,5 %;

кут природного нахилу – кут між твірною конуса і його основою, при самовілному висипанні продукта на рівну горизонтальну поверхню. Кут вимірюється транспортиром;

щільність сипких матеріалів визначають за допомогою пікнометра. Розраховують як відношення маси наважки до витісненого об’єму рідини в пікнометрі із зазначенням її власної щільності;

крупність розмолу визначають шляхом 5-хвилинного просіювання проби сипкого продукту масою 100 г на наборі сит з отворами діаметром 1, 2, 3 і 5 мм, при цьому через верхнє сито повинна проходити вся проба. По закінченню просіювання залишок на кожному ситі зважують окремо з точністю до 0,1 г і виражають в процентах. Розходження між двома паралельними вимірюваннями ± 0,1 %;

середньозважений розмір частинок;

вміст металомагнітних домішок – з наважки масою 100 г виділяють магнітом, зважують на аналітичних вагах і виражають в мг в розрахунку на 1 кг продукту;

об’ємна маса визначається з використанням літрової пурки. Розходження між двома паралельними вимірюваннями – не більше 5 г, для вівса – не більше 10 г. Точність вимірювань – 1 г. За результатами досліджень об’ємної маси, треба побудувати графік зміни її значень в залежності від розміру частинок сировини у = f(х)

2. За результатами досліджень фізичних властивостей кормових засобів необхідно сформувати табл. 3 і зробити висновки про якість сировини, порівняти отримані дані з нормативно-технічною документацією.

Таблиця 3

Фізичні властивості кормових продуктів