Главная Обратная связь

Дисциплины:






Розділ 8. ДІЇ ПІД ЧАС УЧАСТІ В МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ 2 страница



Патрулі далекої розвідки виконують те ж саме завдання, що і піші, але залишаються у призначеному районі кілька днів. Вони, як правило, призначаються у складі одного відділення і забезпечуються додатковим спорядженням.

Патрулі в “засідці” призначені для запобігання проникнення людей, техніки, зброї та боєприпасів у зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону), їх кількості – до механізованого відділення, але не менше трьох осіб.

Патруль для вклинення між ворогуючими сторонами споряджається для запобігання відкриття вогню і подальших зіткнень між сторонами. По кількісному складу він може бути від відділення до роти.

До спеціальних патрулів відносяться: патрулі в міських районах; інженерні патрулі.

Патрулювання в місті та під час комендантської години здійснюється вулицями, що ведуть до майданів і головних вулиць. Патрулі можуть перевіряти кінотеатри та ресторани, а також інші місця, де збирається населення. Патрулі повинні забезпечувати безпеку місцевому населенню.

Інженерні патрулі – призначені для перевірки ділянок доріг, стежок, ділянок місцевості та об’єктів на наявність мін, мін-пасток, саморобних вибухових пристроїв з подальшим їх вилученням та знищенням (ліквідацією) або їх позначення.

Патрулі на машинах (БТР, БМП) застосовуються у випадках, коли патрулювання потрібно здійснити на великій площі чи мало вивченій ділянці місцевості, коли існують обмеження щодо свободи руху миротворців, які встановлені сторонами конфлікту; коли склад миротворчого контингенту невеликий, але він має значний район відповідальності.

Повітряні патрулі застосовуються для контролю важкодоступної для інших видів патрулів місцевості, ведення спостереження з літаків, вертольотів, дистанційно безпілотних літальних апаратів (ДБЛА) оснащених теле і фотоапаратурою. Перед здійсненням повітряного патрулювання всі конфліктуючі сторони зобов’язані укласти відповідні угоди й обговорити всі умови та обмеження.

Озброєння і військова техніка патрулів для вклинення між ворогуючими сторонами, спеціальних патрулів, патрулів на машинах (БМП, БТР) оснащується для її радіоелектронного захисту від ураження радіокерованими вибуховими пристроями малогабаритними передавачами перешкод.

403. При організації патрулювання враховуються: загальна обстановка в районі проведення операції; тривалість патрулювання, конкретні завдання патруля, а також наявність резерву сил підсилення; ділянки місцевості, що не проглядаються з СП і КПП; можливі ділянки проникнення порушників у зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); ставлення місцевого населення до ворогуючих сторін на маршруті патрулювання; дати проведення релігійних, національних й інших місцевих свят; наявність мінних полів і фортифікаційних спорудь; необхідність патрулювання вночі чи в складних погодних умовах.



Планування патрулювання включає: визначення маршрутів, графік прибуття і вибуття патрулів, їх кількість, склад і завдання.

При організації патрулювання слід врахувати, що необхідно періодично змінювати маршрути патрулів, час відбуття й прибуття, кількість патрулів, розмір патрулів, склад патрулів, а також можливість мінування місцевості ворогуючими сторонами.

Склад патруля залежить від ситуації в районі операції, тривалості патрулювання та завдань, які на нього покладаються. Патрулі можуть мати особливі групи: снайперів, інструкторів-собаківників і персонал для виявлення мін і бомб.

404.Спорядження патрулів включає: особисту зброю, засоби зв’язку, пакети першої медичної допомоги, продовольство, воду, а також інше майно, виходячи з конкретної обстановки.

Під час виконання завдань патруль повинен: дотримуватись вимог інструкції й маршруту патрулювання; зміни робити тільки з дозволу начальника, який призначив патруль; вести запис спостережень за місцем і часом; негайно повідомляти в штаб про будь-яку спробу завадити просуванню по маршруту; підтримувати безперервний зв’язок зі штабом і підрозділами в районі патрулювання; вести записи про стан доріг і стежок на маршруті, характер місцевості, наявні перешкоди, включаючи мінні поля, передислокацію збройних формувань ворогуючих сторін та про всі зміни в районі патрулювання; забезпечити збереження зброї, карт, документів і спорядження.

405.База миротворчих сил (підрозділів) може змінюватись залежно від завдання та ситуації в регіоні, але, як правило, основними її складовими є: командування; штаб; приміщення чергового (наряду); розвідувальна група (спостерігачі); підрозділ швидкого реагування; підрозділ охорони бази; підрозділ тилового забезпечення; підрозділ технічного забезпечення; приміщення для особового складу; сховища для техніки та для всього особового складу бази на випадок обстрілу з мінометів або ракетами; повітряно-оперативна група (якщо така є); система пасивної охорони навколо границі бази миротворчих сил.

Організація безпеки миротворчих підрозділів – одне з основних завдань. Командир підрозділу несе персональну відповідальність за дотримання максимальної безпеки підрозділу під час проведення миротворчих операцій, для чого на підставі розвідувальних даних, що постійно уточнюються, повинен визначати ступінь потенційної загрози і своєчасно прийняти рішення щодо забезпечення безпеки свого підрозділу.

Особливу увагу при захисті власних об’єктів необхідно приділяти захисту позицій, штаб-квартири, матеріально-технічних засобів і місць розташування. Миротворчі сили повинні бути у постійній бойовій готовності для протидії можливим нападам ворожих груп. Найбільш загрозливі дії для миротворчих сил діляться на три категорії: безпосередній вогонь на ураження чи обстріл позицій миротворчих сил; загрозу здійснення терористичних актів із застосуванням вибухових пристроїв проти миротворчих підрозділів чи місць їх розташування; намагання викрасти зброю, набої у миротворчих сил чи з місць їх розташування.

Під час захисту об’єктів потрібно постійно враховувати можливість вибухів мін дистанційного управління, вибухових пристроїв у автомашинах, ракетних обстрілів та обстрілів із мінометів.

Необхідно обмежувати кількість розміщення особового складу на одному посту, щоб не стати приваблюючою ціллю для терористів.

Радіоелектронний захист об’єктів від ураження радіокерованими вибуховими пристроями здійснюється шляхом встановлення на найбільш небезпечних напрямках на контрольованій території у стаціонарному варіанті малогабаритних передавачів перешкод.

406. Охорона та оборона важливих об’єктів здійснюється з метою запобігання терористичним актам щодо виведення їх з ладу.

Для охорони об’єкта виставляються сторожові пости, застави, засідки, секрети і пости спостереження на підступах до об’єкта, а також організовується безпосередня охорона об’єкта парними патрулями і вартовими. Планування охорони та оборониважливих об’єктів здійснюється так само, як і в умовах стабілізаційних дій.

407.Гуманітарна допомога надається з метою стабілізації обстановки в районі конфлікту, яка б сприяла більш якісному виконанню завдань миротворчих сил. Гуманітарна допомога може надаватись владі країни перебування і місцевому населенню.

Гуманітарна допомога владі включає: збір інформації про розміщення, переміщення та потреби біженців; транспортування вантажів із пунктів гуманітарної допомоги в місця призначення; надання транспорту для біженців, евакуації поранених і хворих; надання допомоги в будівництві наметових містечок, у відновленні суспільно важливих будівель; надання техніки; участь у розшуку зниклих.

Гуманітарна допомога місцевому населенню включає: забезпечення продовольством, предметами і речами першої необхідності; надання допомоги в проведенні польових робіт, відновленні житла; посередництво в переговорах (суперечках) про право на землю, воду, волю пересування у конкретних районах та з інших питань; медичну допомогу.

408. Головною метою конвою є забезпечення безпеки перевезення людей та вантажів через території та населені пункти, де проживає населення однієї із ворогуючих сторін. Організація перевезень буде залежати від типу перевезення і способу (наземний, повітряний, водний). Облікова документація конвою ведеться під час здійснення конвою та після його завершення.

Під час здійснення конвою необхідно: дотримуватись правил прихованості та таємності під час планування і видання наказів та розпоряджень; суворо дотримуватися дисципліни маршу під час пересувань; змінювати шляхи і часовий розклад перевезень; організовувати і відряджати підрозділи охорони з метою надійного та ефективного забезпечення супроводження під час пересувань і зупинок; мати постійний зв’язок із повітряною і вогневою підтримкою на випадок засідки, вищим командуванням і по можливості із силами держави-господаря; розподілити провідників, комунікаційне обладнання і зброю по колоні; зібрати інформацію у місцевого населення щодо спланованого маршруту; здійснювати заходи, в тому числі використовувати службових собак із метою запобігання та викриття засідок.

Старший конвою, після отримання завдання на здійснення конвою, повинен провести детальний аналіз запропонованого маршруту з урахуванням розміщення сил ворогуючих сторін, уважно вивчити маршрут руху конвою, рельєф місцевості на маршруті, якість доріг, найбільш небезпечні гірські ділянки маршруту, особливу увагу звернути на вивчення населених пунктів, через які проходить маршрут конвою (національність населення, політичні погляди, кримінальна обстановка).

Старший конвою за день до виконання завдання отримує у органів місцевої влади списки людей, майна та автотранспорту, які необхідно конвоювати, при цьому він перевіряє щоб серед цих людей не було осіб, які розшукуються за скоєння військових або інших злочинів.

У всіх конвоях повинно бути не менше двох транспортних засобів, і як мінімум два озброєних військовослужбовці. Організація охорони, склад конвою залежить від кількості транспортних засобів і типу вантажу. Якщо необхідно, для захисту конвою використовуються БТР: один попереду, один у середині і один у кінці колони.

БТР, а в окремих випадках і транспортні засоби, для захисту від ураження радіокерованими вибуховими пристроями, у тому числі саморобними, оснащуються малогабаритними передавачами перешкод.

Постійні конвої, які перевозять матеріали, особовий склад, продукти харчування, пошту і гроші, повинні використовувати встановлені маршрути, і тільки в окремих випадках (блокада доріг, напружена ситуація тощо) їх маршрути можуть змінюватися.

Для розвідки маршруту попереду конвою можуть застосовуватись вертольоти. Причепи для автомобілів (зменшують мобільність) в конвої не використовуються.

Особисте спорядження для особового складу конвою: військова форма; бронежилет; особиста зброя з трьома магазинами; берет ООН, польовий кашкет або шолом; продовольство і вода; додатковий одяг відповідно до погоди.

Крім цього, конвой повинен мати: карти всього маршруту; сигнальний пістолет або освітлювальні ракети; письмові інструкції щодо різних ситуацій (блокади доріг, випадки нальотів, використання альтернативних маршрутів тощо); радіозв’язок; плакат на останньому транспортному засобі англійською і місцевою мовами з текстом: “Конвой ООН, не обганяти”; аптечки у всіх транспортних засобах.

Конвой здійснює постійний зв’язок по радіо зі штабом (оперативним відділенням) і в середині колони. Принаймі одна радіостанція повинна бути для підтримки зв’язку зі штабом (оперативним відділенням) на основній або запасній частоті, а також старший конвою повинен мати зв’язок з останнім транспортним засобом. Доцільно мати зв’язок з усіма транспортними засобами конвою.

409. Під час супроводу офіційних (високо посадових) осіб силами миротворчих підрозділів, планування заходів аналогічне плануванню супроводу колон. Разом із цим основні зусилля зосереджуються на забезпеченні гарантованої безпеки особи, супроводження якої проводиться. Для забезпечення супроводження офіційних (високо посадових) осіб розробляється план, який включає порядок дій при атаці на особу, яку супроводжують, при посадці і висадці з транспортного засобу, порятунку цих осіб на випадок нападу, а також виділяється достатня охорона в місцях, де високопоставлені особи переходять з одного виду транспорту до іншого.

До розробки і виконання плану супроводу офіційної особи допускається обмежене коло осіб. Старший конвою затверджує список осіб, яким дозволяється мати доступ до високопоставлених осіб під час їх супроводження. Призначення і склад підрозділу супроводу офіційної особи здійснює командир миротворчого підрозділу, користуючись міркуваннями забезпечення найвищої безпеки.

410. Миротворчі підрозділи можуть розташовуватись поблизу зон минулих боїв, а також у місцях, де конфліктуючі сторони робили установку мін та інших вибухових пристроїв. У цьому випадку необхідно виявити й позначити мінні поля (окремі міни), по можливості вилучити (знищити) або ліквідувати їх, дотримуючись заходів безпеки, вчасно інформувати про це особовий склад.

Усі мінні поля реєструються або позначаються знаками єдиними для всіх національних контингентів. Крім цього, особовий склад повинен знати відповідні способи позначення мінних полів конфліктуючих сторін.

Позначенням мінних полів займається інженерно-саперний підрозділ миротворчих сил. У штабі миротворчих сил та інженерно-саперному підрозділі ведеться карта всіх мінних полів, у кожному підрозділі ведеться карта мінних полів свого району (сектора) відповідальності.

При виявленні мін викликаються сапери, які після обстеження ділянки роблять офіційний висновок щодо класифікації мінної обстановки.

Класифікація мінної обстановки здійснюється за чотирма варіантами: перший – наявність мін встановлена точно; другий – наявність мін підозрюється; третій – мін не виявлено, але потрібна більш ретельна перевірка; четвертий – відсутність мін встановлена точно.

Знаходячись у замінованому районі, необхідно: по можливості мати карту мінних полів; пересуватися по дорогах із твердим покриттям, по дорогах і стежках, якими користуються щодня; при з’їзді з дороги варто вибирати кам’янистий грунт, у якому важче замаскувати міни і боєприпаси.

411.Всебічне сприяння переговорам із представниками конфліктуючих сторін і місцевими органами влади проводиться з метою запобігання зростання напруженості, а також досягнення компромісу між ними. Завдання переговорів: визначити й уточнити розбіжності сторін; вирішити суперечку чи запобігти її ескалації; врегулювати конфлікт чи хоча б звузити його розмах. Результатами переговорів можуть бути: підписання угоди – письмового документа про урегулювання, яке підписує командир підрозділу миротворчих сил і командир підрозділу (формування) протилежної сторони; досягнення порозуміння – письмовий документ про урегулювання, який з політичних причин ніким не підписується; досягнення домовленості – усного урегулювання між сторонами (навіть усну домовленість необхідно детально запротоколювати).

412. Виконання ремонтно-відновлювальних робіт і надання медичної допомоги у випадках масових поранень здійснюється в умовах необхідності термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу різноманітних НС шляхом виконання рятувальних та інших невідкладних заходів. Виконання цих заходів миротворчими підрозділами, в багатьох випадках, практично аналогічно участі механізованих підрозділів у специфічних діях, пов’язаних з ліквідацією НС на власній території.

Рятувальні та інші невідкладні заходи починаються відразу ж у міру готовності сил і засобів для їх проведення, ведуться безперервно з необхідною заміною рятівників і ліквідаторів при дотриманні техніки безпеки.

Метою проведення рятувальних та інших невідкладних заходів (Р і ІНЗ) в осередках масового ураження є рятування людей та надання медичної допомоги ураженим, локалізація аварій та усунення пошкоджень, які перешкоджають проведенню рятувальних і відновлювальних робіт.

Рятувальні заходи включають: розвідку маршрутів висування формувань і об’єктів робіт; локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт; пошук уражених і витягування їх із пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів; розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд і рятування людей, які там знаходяться; подачу повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою; надання першої медичної допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ; виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, їжі, води, фуражу.

Інші невідкладні заходи включають: влаштування проїздів (проходів) у завалах і в зонах ураження; локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт; укріплення чи руйнування конструкцій будинків і споруд, які загрожують обвалом і перешкоджають безпечному руху та проведенню рятувальних робіт; ремонт і відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку та комунально-енергетичних мереж із метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних надзвичайних ситуацій; пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися та інших вибухонебезпечних предметів.

Надання медичної допомоги включає комплекс діагностично-лікувальних заходів, які надаються потерпілому та хворому невідкладно при травмах, отруєннях тощо, з метою повернути або підтримати життєво важливі функції організму та зменшити загрозу для життя під час виникнення ускладнень.

Перша медична допомога надається на місці отримання травми, в медичному пункті (в місці розташування миротворців) та під час евакуації до лікувального закладу.

413. При підготовці підрозділів звертається увага на те, що зміст і призначення системи правил застосування сили при виконанні миротворчих завдань відрізняється у збройних силах держав світу. Загальна система розрізняє:

накази, які надаються вищими посадовими особами підлеглим (правила застосування сили, правила ведення бойових дій);

накази особовому складу, який носить зброю (наказ на відкриття вогню).

Нижнім рівнем для правил застосування сили є право на самооборону, тому що правила застосування сили не можуть обмежити право на самооборону. Зовнішньою межею правил застосування сили є міжнародне право, у тому числі і міжнародне гуманітарне право,оскільки правила застосування сили не можуть дозволити те, що заборонено цим правом.

Для кожної визначеної форми і виду участі у миротворчій діяльності, типу миротворчої операції розробляються конкретні правила застосування сили, які повинні відповідати п’яти загальноприйнятим умовам:бути чіткими та стислими; уникати надмірного вживання спеціальної термінології; бути адаптованими для тих, кому вони призначені; поділятися за визначеними завданнями; бути легкими для розуміння, запам’ятовування та застосування.

8.3. Дії взводу при виконанні миротворчих завдань

 

414. Підрозділи приступають до виконання завдань миротворчих операцій з попередження, встановлення або підтримання миру у встановленій зоні відповідальності тільки після досягнення домовленості сторін про припинення вогню і суворого дотримання цієї угоди. Підрозділи повинні зайняти вказаний район відповідальності після ретельної перевірки відсутності збройних формувань сторін конфлікту, що протистоять у вказаному районі, за умов обговорення та призначення лінії припинення вогню та чітко вираженої демаркаційної лінії.

Найпростішими видами тактичного розгортання миротворчих підрозділів є: розгортання в буферній зоні; розгортання в районі (вздовж лінії припинення вогню або з однієї сторони лінії припинення вогню).

Розгортання в буферній зоні передбачає чіткий розподіл відповідальності та сприяє налагодженню взаємодії сторін конфлікту і тим самим запобігає виникненню інцидентів. Негативні чинники полягають у труднощах в улагодженні інцидентів, можливих розбіжностях в оцінці інцидентів з обох сторін буферної зони.

Розгортання вздовж лінії припинення вогню застосовується з метою ведення спостереження і своєчасного повідомлення про віддалення сторін, причетних до конфлікту. Негативним фактором є те, що миротворчі підрозділи повинні відслідковувати одночасно два напрямки і змушені втримувати дві протилежні сили конфлікту.

Розгортання з однієї сторони лінії припинення вогню також використовується з метою ведення спостереження і повідомлення про віддалення сторін, причетних до конфлікту, але лише з однієї сторони лінії припинення вогню. Перевага полягає у необхідності підтримування зв’язку та організації взаємодії лише з однією стороною, причетною до конфлікту. Труднощі полягають у прийнятті рішень і розбіжностях в оцінці інцидентів, що мають місце з обох сторін лінії припинення вогню.

415.Дії підрозділів з виконання завдань, які покладаються на миротворчу місію.

Командир миротворчого підрозділу, під час виконання покладених завдань повинен звітувати перед вищим командуванням про: обстановку; пересування ворогуючих сторін; випадки відкриття вогню в миротворчій зоні, позиції миротворчих сил, ворожі дії, випадки загрози по відношенню до миротворчих підрозділів, цивільного населення; загрозу нападу терористів; удосконалення оборонних позицій ворогуючих сторін; порушення повітряного простору району відповідальності миротворчих підрозділів; порушення умов домовленостей. Інформація передається негайно по команді.

В рапортах про обстановку, про випадки відкриття вогню, конкретну діяльність у миротворчій зоні, як правило, вказується: дата (час складання рапорту); номер рапорту; позиція (СП, КПП, патруля); час ( події або інциденту); опис ( детальний звіт про те, що сталося, включаючи кількість особового складу, який приймав участь у події чи інциденті); прізвища та імена учасників (якщо можливо), їхні дії, спорядження (зброя, тощо), напрям руху, вогню, пошкодження (завдані особовому складу або спорядженню) та будь-яка інша інформація, що може мати відношення до події. У рапорті також зазначають будь-яку помічену діяльність у зоні відповідальності та навколо неї.

416.При постановці завдання спостережному посту командир миротворчого взводу вказує: мету спостереження; місце, час і порядок облаштування спостережного посту; особливості місцевості; позиції сусідніх миротворчих СП і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення СП; напрямок зосередження основних зусиль і методи спостереження, ліва і права межа; існуючі обмеження (якщо є); конкретні місця та населені пункти, яким необхідно приділити особливу увагу; порядок чергування та ведення журналу спостереження; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування); порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій при пожежі, затриманні порушників і їх конвоюванні, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони СП; порядок підсилення СП; порядок евакуації СП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок перевірки документів, вилучення вибухівки та боєприпасів; порядок організації і підтримання зв’язку, представлення донесень, рапортів, звітів.

При постановці завдань рухомому спостережному посту вказуються: склад, засоби підсилення; способи виконання завдання; маршрут і швидкість руху; періодичність контролю (проїзду) по маршруту; час і місце прийому їжі та відпочинку особового складу; час готовності до виконання поставленого завдання; порядок підтримання зв’язку і надання доповідей.

Для виконання завдань СП командир взводу (відділення) проводить бойовий розрахунок підрозділу і призначає: чергове відділення (зміну); відділення (зміну), що знаходиться в резерві; відділення (зміну), що відпочиває.

Командир (старший) чергового відділення (зміни)складає графік змін і відпочинку з розрахунку: 1-2 особи ведуть спостереження, інші забезпечують охорону і відпочивають.

Спостерігач, отримавши завдання, починає спостереження з детального вивчення місцевості і визначення дальностей до орієнтирів, місцевих предметів у призначеному секторі. Місцевість за якою ведеться спостереження поділяється на сектори, для якісного спостереження та швидкої доповіді Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, надає можливість вести спостереження на далекі відстані.

Командир відділення (старший зміни) записує в книгу реєстрації спостереження всі інциденти, що були помічені (навіть якщо вони здаються неважливими), і доповідає командиру взводу (відділення). Командир взводу (відділення) у встановлений час надсилає звіти в штаб-квартиру миротворчого підрозділу.

Відділення (зміна), що знаходиться в резерві, – обслуговує техніку, озброєння, знаходиться в готовності по тривозі зайняти оборонні позиції, або за наказом командира взводу здійснити патрулювання в певному районі та у разі необхідності здійснити контроль за натовпом.

Відділення (зміна), що відпочиває – займається повсякденною діяльністю на посту, відпочиває, готується згідно з бойовим розрахунком до несення служби.

Наряд для несення служби на СП може призначатися на термін до 3-х діб, при необхідності – на більш тривалий термін. Старший СП щодня узагальнює результати спостереження і до встановленого терміну доповідає їх у встановленому порядку, а у випадку виявлення незаконної діяльності – негайно.

Якщо дозволяє обстановка, особовий склад може залучатися для патрулювання на ділянці, яка не простежується із СП. У цьому випадку військовослужбовці оснащуються всім необхідним для спостереження, зв’язку і забезпечення безпеки.

Радіо і телефонний контакт з вищою штаб-квартирою здійснюється щонайменше тричі на день. При виявленні підозрілої діяльності доповідь до вищої штаб-квартири здійснюється негайно, згідно з процедурами звітування. Повідомлення про сторони (підозрілу діяльність або порушення) повинні бути закодовані у зв’язку з можливістю їх підслуховування і записування сторонами конфлікту.

При виконанні завдань особовим складом спостережного посту для контролю над заворушеннями та розгоном натовпу, який загрожує звичайному громадському порядку, дозволяється використання необхідних і виправданих заходів.

Особи, які помічені у вчиненні серйозних дій кримінального характеру, затримуються з мінімальним застосуванням сили та зброї. Для їх супроводу призначається конвой – військовий наряд у складі від трьох і більше військовослужбовців. Конвоювання здійснюється, як правило, вдень.

До дій кримінального характеру відносяться: вбивство, напад з застосуванням зброї, зґвалтування, підпал, пограбування. Якщо усі можливі методи вичерпано і подальший розвиток подій може призвести до людських втрат, застосовується зброя (як крайній засіб).

417. При постановці завдання КПП на організацію і несення службикомандир вказує: мету організації КПП; місце, час і порядок облаштування КПП; особливості місцевості, методи спостереження за місцевістю; позиції сусідніх миротворчих ПС і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення КПП; порядок блокування руху транспорту і людей (часткового чи повного); порядок огляду і перевірки документів, людей, транспорту і вантажів, що перетинають зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); порядок затримання громадян і транспортних засобів, що порушують режим особливого положення, вилучення зброї та боєприпасів; порядок чергування та ведення журналу обліку затриманого автотранспорту і вилученої зброї, боєприпасів, вибухових речовин та інших заборонених предметів; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування), порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій при пожежі, конвоюванні порушників, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони КПП; порядок підсилення КПП; порядок евакуації КПП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок організації і підтримання зв’язку, представлення донесень, рапортів, звітів.

При встановленні прихованого або спровокованого КПП командир визначає його місце, призначає засідки (віддаляються на 50-100м в обидва напрямки), обирає місце для спостереження та організовує роботу.

Особлива увага звертається на вибір зручної позиції для спостереження, можливості взаємо підтримки (вогневої підтримки) та взаємо прикриття; розвідку території перед зайняттям позицій; перевірку місцевості на наявність скритих вибухових пристроїв і відсутності ворожих засідок; організацію безперебійного зв’язку; використовуванні допомоги патруля-супутника.

418. Для виконання завдань особовий склад, який призначений для несення служби на КПП, поділяється на групи:управління, перевірки документів і огляду транспортних засобів(поділяється на підгрупу попереднього огляду та підгрупу поглибленого огляду), прикриття (поділяється на підгрупу охорони та підгрупу підтримки),застосування спеціальних засобів і управління мінно-вибуховими загородженнями та резервну групу (відпочинку).

У встановлений час особовий склад КПП приступає до несення служби з перевірки транспортних засобів, перевезення вантажів і людей. Зони огляду і очікування повинні бути відзначені білими смугами (спеціальними щитами).





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...