Розділ 4. "Відтворення графічних засобів емфази при перекладі".

Графічна емфаза передбачає використання виокремлювальних можливостей шрифту вихідної мови з метою акцентування уваги читача на певному сегменті повідомлення. Широкий діапазон структурно-графічних утворень, у яких рельєфними стає не тільки літера чи слово, а, можливо, й ціла багатокомпонентна синтагматична сполука, дає змогу авторові не залучати додаткові лексичні та синтаксичні засоби емфатизації і, вдавшись до вербальної економії, увиразнити іллокутивну силу речення графічним способом. Експліцитність такого засобу підсилення, безперечно, стає у пригоді для кроскультурного перенесення художнього твору.

Графічні засоби широко застосовуються для створення емфатичності висловлювання шляхом шрифтового чи пунктуаційного виділення тих слів, словосполучень і фрагментів речень, на яких робиться емфатичний наголос. Як графічні емфатичні прийоми можуть бути використані засоби графічної сегментації тексту (поділ на рядки, строфи, абзаци та розділи), знаки пунктуації, великі літери, шрифтові та кольорові виділення, зображувальна організація друкованого тексту тощо. Тому завданням перекладача є правильний вибір варіанта перекладу того чи іншого уривку, де є графічне акцентування.

Передумовою досягнення адекватності в перекладі при відтворенні графічних засобів створення емфази є визначення функції кожного окремого прийому в певному контексті. Перекладач повинен пам’ятати, що у сучасній англійській літературі автори використовують графічні засоби для того, щоб 1) привернути увагу читача до того чи іншого сегмента тексту; 2) передати емоційне забарвлення або почуття; 3) виділити ту частину висловлювання, де є підтекст. З особливою уважністю необхідно ставитися до графічних засобів створення емфази, коли вони є однією з домінант авторського ідіостилю, яку виразно простежуємо у творах Л. Керрола:

It’s new I tell you – I bought it yesterday – my nice NEW RATTLE – and his voice rose to a perfect scream (L. Carroll "Alice’ Adv.", p. 78). – Воно зовсім новеньке!...Щойно вчора куплене! Моє чудове – пречудове, моє новеньке БРЯ – А – ЗКАЛЬЦЕ, - уже не приказував, а верещав він (пер. В. Корнієнка, с. 57).

Адекватне відтворення графічної рельєфності ускладнюється не тільки відмінностями систем двох мов, національними особливостями вираження почуттів і традиціями у вживанні стилістичної графіки, а й складністю декодування перекладачем конкретних емоцій, конотацій і підтексту, що пов’язано певною мірою з недостатньою вивченістю проблем графічного емфатичного вираження в прагматичному та стилістичному аспектах.

Графічні засоби емфази використовують насамперед як спосіб письмової репрезентації усного мовлення. Пунктуація може бути експресивною та використовуватися з метою емфатизації висловлювання разом зі стилістичними засобами різних мовних рівнів. Роль графічних засобів полягає у відтворенні ставлення мовця до висловлювання. Графіко-фонетичні засоби емфази доповнюють недостатність традиційних засобів пунктуації та вживаються для логічного й емоційного посилення думки:

Alice curtseyed again, as she was afraid from the Queens tone that she was a little offended…( L. Carroll "Alice's Adventures in Wonderland", p. 67). - Тут Аліса знову зробила реверанс, бо з голосу Королеви їй здалося, що та трішечки ображена("Аліса в країні чудес", пер. В Корнієнка, с. 66).

Завдяки переважній функціональній подібності графічних прийомів створення емфази в англійській та українській мовах перекладачам вдається досягати як графічної, так і емфатичної симетрії при іншомовному перестворенні оригіналу. Прояви графічної асиметрії мають як системний, контекстуально-зумовлений, так і несистемний, безпідставний характер і в останньому випадку свідчать про неуважність перекладача щодо відтворення графічних засобів створення емфази. Якщо перекладач вилучає емфатичну графіку із цільового тексту й не вдається до компенсаторних засобів, то може значно змінитися смисл вихідного повідомлення як на мікрорівні одного речення, так і на макрорівні всього твору.

Серед лексико-синтаксичних прийомів досягнення перекладачем емфатичності найчастотнішими є додавання слова або виразу-підсилювача, транспозиція доданого слова або виразу-підсилювача, декомпресія доданого лексичного підсилювача, повторення підсилювального виразу та його декомпресія, зміна частини мови підсиленої одиниці оригіналу. Лексико-синтаксичні засоби логічного підсилення виконують в перекладі подібну емфатичну функцію, однак здебільшого спричиняють порушення прагматичної рівноваги оригіналу та перекладу в бік гіперемфатизації останнього. Інколи гіперемфатизація може бути свідомим рішенням перекладача і є однією з ознак його перекладацького стилю:

I’ve heard nonsense, compared with which that would be as sensible as a dictionary!( "Alice’ Adv." Carroll L., p. 91) – Але я чувала таке„казна-що”, супроти якого це могло б позмагатися в мудрості з тлумачним словником ("Аліса в країні чудес", пер. В. Корнієнка, с. 90).

Не менш частотними компенсаторними прийомами є графічні заміни, зокрема, тире – на три крапки або курсиву – на розрядку.

„No, you’re no crooks”, I said. “ You’re just stealing five –“ (J. Salinger "Тhe Catcher in the Rye", р. 79). –„Так, не крадії! Вкрали п’ять доларів, а самі...”("Над прірвою у житі", пер.О. Логвиненка, с. 312).

I don’t care if it’s a sad good-by or a bad good-by, but when I leave a place I like to know I’ leaving it (J. Salinger "Тhe Catcher in the Rye", р. 140). – Але коли я розлучаюся з яким-небудь місцем, мені треба в і д ч у т и , що я з ним дійсно розлучаюся ("Над прірвою у житі", пер. С. Мокровольського, с. 332).

Оскільки прояви незвичного в плані шрифту та пунктуації оригіналу є графічною репрезентацією модальності висловлювання, візуалізацією ставлення мовця до того, про що йдеться у вихідному повідомленні, графічне оформлення оригіналу спрямовує перекладача до прийняття правильного рішення для відтворення емфатичності оригіналу.

ВИСНОВКИ

Перекладознавці та перекладачі повинні усвідомлювати, що емфаза як засіб комунікативного виділення певних сегментів вихідного повідомлення є різнорівневим семіотичним явищем, оскільки утворюється за участю як вербальних, так і графічних знаків шляхом урізноманітнення усталених мовних норм, розширення меж узвичаєного. У плані перекладу особливості емфатичного виділення засобами тієї чи іншої мови безпосередньо пов’язані з мовними картинами світу, де в нерозривній єдності перебувають універсальні та етноспецифічні компоненти, комбінації яких є унікальною в кожній мові. Мовна картина світу екстраполюється на синтаксичну будову мови та її лексичний склад і стає тлом для виникнення різнорівневої асиметрії при перекладі.

Переклади художньої літератури містять багатий експериментально-ілюстративний матеріал для дослідження засобів вираження та відтворення емфатичного навантаження на різних мовних рівнях.

Перед тим, як відтворити емфазу засобами цільової мови, перекладачеві необхідно провести комплексний перекладознавчий аналіз оригіналу, який передбачає підтвердження емфатичності певної одиниці перекладу (слова, конструкції, речення), з’ясування іллокутивної сили вихідного повідомлення та його перлокутивності, встановлення різновиду англійської емфази, виявлення наявності усталених українських відповідників, а за відсутності усталених відповідників – створення контекстуальних емфатичних замінників, та, насамкінець, перевірку отриманого результату на динамічну еквівалентність оригіналові.

Аналіз відтворення емфатичних засобів англомовних художніх текстів у перекладі українською мовою дозволив дійти таких загальних висновків:

1.План емфатичного посилення може зберігатися у перекладі.

Збереження плану посилення у перекладі уможливлюється завдяки функціональній подібності значної кількості емфатичних засобів в англійській і українській мовах, що дає змогу досягти емфатичної симетрії у разі іншомовного перестворення оригіналу. Подібне явище спостерігаємо тоді, коли структурні розбіжності між двома мовами, відмінності узусу та особливості авторської стилістики не перешкоджають створенню синтаксичного, лексичного, лексико-граматичного або графічного відповідника у перекладі.

2. План емфатичного посилення у перекладі може бути змінений.

Зміна емфатичності оригіналу може бути викликана як опором іншомовного матеріалу, так і прагматичними міркуваннями перекладача, який ставить собі за мету максимально наблизити першотвір до україномовної аудиторії. Тому перекладачі нерідко утримуються від наслідування емфатичних особливостей оригіналу, вдаючись до відмінних засобів підсилення, що, однак, не заважає досягти динамічної еквівалентності в перекладі.

3. План емфатичного посилення у перекладі може втрачатися.

Деемфатизація цільового тексту у перекладі, що полягає у вилученні лексичного, синтаксичного чи графічного підсилювача або ж у заміні його на стилістично нейтральний, емфатично-немаркований елемент, є небажаним кроком при перекладі й може бути виправдана лише за необхідності уникнення відмінного перлокутивного ефекту на цільову аудиторію.

4. Емфатичне посилення оригіналу може бути збільшене у цільовому тексті.

Додавання у текст перекладу відсутнього в оригіналі емфатизатора може призвести до гіперемфатизації у перекладі, що також не бажано. Такий крок, за умови послідовного використання, може свідчити про особливості ідіостилю самого перекладача.

Отже, здійснюючи іншомовне перестворення художнього твору, перенесення його в приймальну культуру та літературу, перекладач повинен урахувати всі індивідуально-стилістичні та мовленнєві особливості стилю автора оригіналу, серед яких значне місце посідають емфатичні засоби.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Денисенко Н. В. Передача граматичної емфази в перекладі з англійської мови на українську // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 14. Книга 1.- К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – 288 с.-С.108-112

2. Денисенко Н. В. Проблема передачі англійської лексичної емфази українською мовою // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Випуск 23. – Житомир: Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка,2005. – С. 139-141.

3. Денисенко Н. В. Передача синтаксичної та графічної емфази в англо - українських перекладах // Мова і культура: (Науковий щорічний журнал). – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 8. Т. ІІІ. Ч.2. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. Теорія і практика перекладу. –– 388с. - С.279-283

4. Денисенко Н. В. Проблема передачі риторичного запитання як емфатичного засобу в англо-українських перекладах // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових праць Вип.9/ – К.: Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Від. ред. Н. М. Корбозерова. – К.: Логос, 2006. –– 2006. – 410с. – с. 81 – 85.

5. Денисенко Н. В. Проблема передачі емфатичної інверсії в англо-українському перекладі // Збірник наукових праць Вип.10. – К.: Київський нац. ун – т ім.. Тараса Шевченка; 2006. – 444с. – с. 89 – 93.

6. Донець (Денисенко) Н. В. Проблема передачі емфази в англо-українських перекладах//Семіотика культури/ тексту в етнонаціональних картинах світу: Збірник наукових праць. - Випуск 39 - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – 63с. - c.-53 – 56.

7. Денисенко Н. В. Переклад англійських емфатичних словосполучень українською мовою // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 31. - К: Вид-во. Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 2010. - с. 38 – 41.

АНОТАЦІЇ