Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття згуртованості



Під груповою згуртованістю розуміють утворення і розвиток у групі таких зв'язків, які дають змогу зовнішньо заданій структурі перетворюватися у психологічну спільність людей, складний психологічний організм, що живе за своїми власними законами.

У згуртованості групи розрізнюють дві головні утворюючі: по-перше, це міра привабливості власної групи; по-друге — сила тяжіння (притягування) інших досяжних груп.

Виходячи з цього, групу можна визначити як сукупність індивідів, пов'язаних таким чином, що кожний із них розцінює переваги від об'єднання як більш значущі, ніж ті, які можна одержати поза групою.

Це означає, що будь-яка група з самого початку є згуртованим цілим. Проте є тут й інше питання: як ця згуртованість підтримується надалі і від чого залежить її сталість?

Існують різні відповіді на це питання.

По-перше, тлумачення згуртованості як переважно емоційного феномена міжособистісних стосунків, як міжособистісної атракції (А. Лотт і Б. Лотт, І. О. Донцов та інші). До причин, що впливають на рівень симпатії (згуртованості), вони відносять: частоту взаємодії; стиль керівництва групою (переважно демократичний); фрустрацію та загрозу перебігу групового процесу; статусні й поведінкові характеристики членів групи; різноманітні вияви подібності між людьми (за установками, віком, професією тощо); успіх у виконанні групового завдання та ін.

По-друге, тлумачення згуртованість як результату мотивації групового членства (Д. Картрайт), коли групова згуртованість розуміється як деяка складова сил або мотивів, що спонукають індивіда до збереження членства в конкретній групі. До таких сил відносять: мотиваційне підґрунтя потягу індивіда до групи, яке включає в себе сукупність його потреб і цінностей; спонукальні властивості групи (цілі, програми, характеристики її членів, спосіб дії, престиж тощо); очікування індивіда або суб'єктивна ймовірність того, що членство матиме для нього позитивні або негативні наслідки; індивідуальний рівень порівняння як деяка середня суб'єктивна оцінка наслідків перебування людини в різних соціальних групах.

Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність розглядається у стратометричній концепції А. В. Петровського. Згідно з нею вся структура малої групи ділиться на три прошарки. Перший — зовнішній рівень групової структури, де виокремлюються безпосередні емоційні міжособистісні відносини (емоційна єдність), тобто те, що традиційно вимірювалося соціометрією. Другий — дещо глибше утворення, яке позначається терміном «ціннісно-орієнтаційна єдність» і характеризується тим, що відносини тут мають опосередкований спільною діяльністю характер. Стосунки між членами групи в цьому разі будуються не тільки на ґрунті симпатій-антипатій, а на збігові ціннісних орієнтацій. І, нарешті, третій прошарок групової структури лежить ще глибше і передбачає ще більшу «включеність» індивіда до спільної групової діяльності. На цьому рівні члени групи поділяють цілі групової діяльності.





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...