Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття про увагу, її фізіологічні основи



УВАГА

1. Поняття про увагу, її фізіологічні основи.

2. Види уваги.

3. Структура уваги.

4. Розвиток уваги у дітей. Керування увагою учнів.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Добрынин Н.Ф. О селективности и динамике внимания // Вопросы психологии. – 1975. - № 12

2. Гальперин П.Я. Внимание и его воспитание. М., 1971.

 

Поняття про увагу, її фізіологічні основи

На людину в кожний момент її життя діють подразники як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Але не всі ці подразники людина сприймає, відчуває, усвідомлює. Людина вибірково ставиться до діючих подразників. Це явище не випадкове, а закономірне. Людина не може відразу усвідомлювати все, що її оточує. Вона усвідомлює ті об’єкти, до яких вона уважна.

Увага – це певна форма організації психічної діяльності людини, яка проявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об’єктах.

Увага нерозривно пов’язана з діяльністю людини, в діяльності вона існує і нею підтримується. Бути уважним – це означає бути діяльним.

Увага має вибірковий характер, завдяки чому світ пізнається краще, глибше, повніше, диференційованіше.

Увага має детермінований характер, вона породжується об’єктивними причинами, що діють в суб’єктивних умовах психіки конкретної людини.

Увага виконує такі основні функції:

1. Відбір значущих впливів, що пов’язані з інтересами, потребами та гальмування несуттєвих впливів.

2. Функція збереження і утримання психічної діяльності (увага – це не психічний процес, вона супроводжує психічні процеси, а свого особливого змісту не має).

3. Функції регуляції і контролю протікання діяльності. Ця функція проявляється тоді, коли увага досягає високого ступеня розвитку. Цю функцію описав П.Я.Гальперін.

Природа уваги вивчалась і вивчається філософами, філологами, психологами. Існували та існують різні погляди.

Наукове пояснення фізіологічних основ уваги здійснили І.М.Сєченов, І.П.Павлов, О.О. Ухтомський, О.Д. Хомська.

І.М.Сєченов вважав, що увага – це результат рефлекторної діяльності. Увага виникає із необхідності організму взаємодіяти із середовищем.

Дамо пояснення фізіологічної основи уваги за І.П.Павловим. Під час відображення змін у об’єктивному світі виникає орієнтувальний (або дослідницький) рефлекс – “Що таке?”. Цей рефлекс виявляються в активній установці аналізаторів на краще сприймання ними того, до чого людина уважна. Ми вдивляємося, прислухаємося, завдяки чому підсилюються наші відчуття і сприймання цих об’єктів.

Під час виникнення орієнтувального рефлексу в корі головного мозку утворюється осередок оптимального збудження. За законом індукції нервових процесів він викликає гальмування в суміжних ділянках кори. Процес збудження в одному пункті мозку більшою чи меншою мірою індукує гальмівний стан в інших його пунктах. Внаслідок цього відображаються, усвідомлюються людиною ті об’єкти, імпульси від яких доходять до осередку оптимального збудження. А ті об’єкти, збудження від яких потрапляють в загальмовані ділянки кори, не помічаються нею.



“Свідомість, - пише з цього приводу І.П.Павлов, - уявляється мені як нервова діяльність певної ділянки кори великих півкуль, що має в даний момент за даних умов певну оптимальну ... збудливість. Саме в цей момент уся решта ділянок великих півкуль перебуває в стані більш або менш зниженої збудливості. У ділянках великих півкуль з оптимальною збудливістю легко утворюються нові рефлекси й успішно виробляються диференціювання. Це є в даний момент так би мовити творчий відділ великих півкуль”. (И.П.Павлов. Полн. собр. соч., Т.III. 1949).

Таким чином, фізіологічною основою уваги за І.П.Павловим є наявність стійкого осередку оптимального збудження в корі великих півкуль головного мозку, який негативно індукує суміжні її ділянки.

Аналогічні висновки зробив у результаті своїх досліджень акад. О.О.Ухтомський, який виявив, що осередки оптимального збудження можуть виникати не лише в корі великих півкуль головного мозку, а й у інших частинах нервової системи, при цьому їх формування підлягає загальним закономірностям, які він сформулював у так званому принципі домінанти. Під домінантою О.О.Ухтомський розумів “панівний осередок збудження”. Такий “панівний осередок збудження” підпорядковує собі побічні імпульси, що в цей час доходять до мозку. коли, Наприклад, у глибоко зосередженої людини обережно підняти її руку, вона цього не помітить, а процес зосередження ще більш посилиться. Шум вітру, дощу, тихі звуки музики можуть підсилювати зосередження на книзі під час її читання.

Всі ті збудження, які підпорядковуються домінанті, називаються субдомінантою.

Утворення домінанти залежить не тільки від сили тих чи інших об’єктивних подразників, а й від потреб організму, від слідів минулих вражень, від наявних у людини систем тимчасових нервових зв’язків.

Сучасні психологи вважають, що фізіологічною основою уваги є загальна активація діяльності нервової системи.

Активація – це відносно швидке підвищення активності нервової системи, а також інтенсивність роботи периферичних її відділів. Активація проявляється в таких змінах:

- зміна чутливості окремих аналізаторів (підвищується чутливість);

- зміна характеру обміну речовин;

- серцево-судинні зміни;

- зміни в електричній активності мозку;

Загальна активація нервової системи зв’язана зі збудженням ретикулярної формації (сітковидне утворення, яке проходить через верхні відділи спинного мозку, мозковий стовбур та іннервує кору великих півкуль головного мозку. Вона підвищує діяльний стан кори, підтримує нормальний тонус кори головного мозку. Це своєрідний фільтр, який одні імпульси пропускає до кори, підсилюючи їх, інші “фільтрує”. Цим самим ретикулярна формація підтримує увагу, забезпечує її вибірковий характер.

В корі головного мозку були відкриті клітини новизни (нейрони уваги) і клітини чекання (клітини установки). Клітини новизни порівнюють дії подразників і реагують тільки на їх зміни, на новизну. Клітини чекання реагують тільки у випадку невідповідності діючих подразників очікуваним.

Останнім часом дослідження психологів довели роль лобових ділянок в регуляції довільної уваги. Психолог О.Д.Хомська провела дослідження над хворими людьми, в яких пошкоджена лобова доля. Виконуючи запропоноване завдання, такі хворі не можуть на ньому зосередитись, не можуть загальмувати власні реакції на побічні подразники. Варто комусь заговорити пошепки, вони мимовільно залучаються до розмови; якщо хтось заходить до палати, вони мимовільно звертають на нього увагу і припиняють виконувати завдання. Отже, для таких хворих характерне глибоке пошкодження довільної уваги і патологічне посилення мимовільної уваги.

Види уваги.

а) за активністю чи пасивністю (відсутністю свідомої мети і вольових зусиль):

- Мимовільна увага – це увага, яка виникає без нашого свідомого наміру і вольових зусиль, без спеціального завдання бути уважним. Синонімами мимовільної уваги є пасивна, емоційна увага. Існують суб’єктивні та об’єктивні причини, за яких виникає мимовільна увага.

Об’єктивні причини:

q сила діючого подразника (сильні звуки, яскраве світло, різкий запах)

q контраст об’єкта з фоном (великий об’єкт серед маленьких, перевірка з використанням червоної пасти)

q раптовість зникнення чи появи подразника;

q новизна (незвичність) подразника;

q послаблення дії подразника і припинення його дії;

q рух предмету (рухомі предмети швидше привертають увагу).

Суб’єктивні причини:

q потреби (в кожний момент діють певні потреби, які у взаємодії із зовнішніми подразниками набувають в даний момент найбільшого значення і зумовлюють увагу до таких подразників. Увагу викликає те, що ми потребуємо);

q почуття (будь-який подразник, який викликає переживання, привертає увагу, емоційний виклад матеріалу привертає увагу учнів, яку називають емоційною);

q інтереси (те, що безпосередньо цікаво, мимоволі викликає увагу);

q переконання;

q установки;

q стан нервової системи (дуже цікава книга, але людина почуває себе погано).

Мимовільна увага – найпростіша, найелементарніша, характерна не лише для людини, а й для тварини. Якщо у людини домінує мимовільна увага, це свідчить про низький рівень розвитку, про внутрішню порожнечу.

Мимовільна увага - генетично первісний ступінь уваги в її історичному та індивідуальному розвитку, на її основі виникає довільна увага.

- Довільна увага – це така увага, яка свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Довільна увага пов’язана зі свідомими цілями і вольовим зусиллям.

Прийнявши рішення, поставивши перед собою мету зайнятись певною діяльністю (слухати лекцію, конспектувати книгу) ми зосереджуємо і спрямовуємо свою увагу, інколи застосовуючи вольові зусилля. Тому довільну увагу називають ще вольовою, активною увагою. Довільна увага виникла історично в процесі праці людини. Довільна увага розвивається в процесі спілкування дитини з дорослими. Необхідною її умовою є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета. Вказівки дітям у вигляді мовних інструкцій виділяють названий об’єкт і тим самим вибірково спрямовують увагу на цей об’єкт. Поступово, по мірі розвитку, дитина починає будувати свою поведінку на основі власних наказів, шляхом самостійної постановки запитань і завдань.

Довільна увага полегшується за таких умов:

q усвідомлення того, що потрібно бути уважним;

q усвідомлення наслідків власної неуважності;

q сформованість уміння розбивати далекі цілі на близькі (чим віддаленіша мета і складніший шлях до її досягнення, чим менш приваблива сама робота, тим більші вимоги ставить вона до довільної уваги)

q уміння ставити перед собою завдання;

q довільна увага пов’язана з інтересами. На відміну від мимовільної уваги, яка пов’язана з інтересом безпосереднім, довільна увага пов’язана з опосередкованими інтересами до кінцевого результату діяльності. Сильний інтерес до результату виконання завдання змушує переборювати перешкоди, долати труднощі і бути уважним;

q поєднання розумової діяльності з практичною (увага на практичних заняттях вища);

q звичні умови праці (постійне робоче місце, режим);

q психічний стан людини (відсутність втоми);

q сформоване почуття обов’язку, відповідальності.

q Довільна увага – це вияв свідомої вольової організації людиною її власної поведінки.

В навчальній роботі довільна увага має велике значення, бо навчання – це праця, тому треба вміти змусити себе бути уважним. Домінування в поведінці людини довільної уваги говорить про високий ступінь розвитку вольових якостей.

- Післядовільна увага (термін ввів Н.Ф.Добринін) з’являється тоді, коли довільна увага переростає у мимовільну. Дійсно бувають такі види діяльності, які спочатку викликають спрямованість свідомості і потребують зусилля волі для її підтримки. Але в ході долання труднощів, по мірі заглиблення в діяльність вона захоплює, викликає інтерес до предмету праці, до самого процесу праці (до змісту діяльності). Післядовільна увага базується на свідомих цілях і свідомих інтересах. Вольових зусиль уже не потрібно. Післядовільна увага – найкращий вид уваги, з ним пов’язана найбільш інтенсивна, творча, натхненна розумова діяльність. Наприклад, учень береться за розв”язування важкої задачі лише тому, що її потрібно розв’язати. Задача спочатку не виходить. Учень змушує себе знов і знов бути уважним. І знайдений правильний хід розв’язання. Нарешті, задача стає все більш зрозумілою і викликає інтерес. Він перестає відволікатись і для підтримки уваги вже не потрібно вольових зусиль.

Мимовільна увага відіграє важливу роль в навчальному процесі (особливо в початковій школі). Але не можна будувати навчально-виховний процес на основі лише цього виду уваги. Ще К.Д.Ушинський зазначав, що “зробивши свій урок цікавим , ви можете не боятись набриднути дітям, але пом’ятайте, що не все може бути цікавим, у навчанні обов’язково є і нудні речі, вони мусять бути. Навчіть дитину робити не лише те, що цікаво, а й те, що не цікаво - заради задоволення виконання свого обов’язку”.

В шкільній практиці слід, опираючись на мимовільну увагу, виховувати довільну увагу.

ІІ-й принцип поділу:

Увага поділяється за тим, до якого об’єкту звернена увага:

1. Зовнішня увага – це увага, що виявляється у зовнішніх діях людини, спрямованих на краще відображення безпосередньо даних об’єктів і практичне оволодіння ними. Зовнішня увага поділяється на сенсорну і моторну. Сенсорна (чутлива, перцептивна) увага проявляється у відповідній позі організму, активній установці рецепторів, орієнтувальних рухів голови, очей та інших органів і затримці побічних рухів. Зовнішня увага виявляється тоді, коли людина придивляється, прислухається, принюхується, сидить у відповідній позі.

Моторна (рухова) увага – це увага людини до власних рухів. Наприклад, під час каліграфічного письма, розучування танцю, навчання їздити на велосипеді, гра на музичних інструментах, виконання фізкультурних вправ. Моторна увага виявляється у відповідній позі, напруженні певної групи м’язів, гальмуванні зайвих дій. Пригадаємо картину Перова “Птахолови”.

Різниця між сенсорною і моторною увагою дуже відносна, адже в сприйманні об’єктів є завжди рухові елементи, а у виконанні рухових актів – перцептивні.

2. Внутрішня увага – це увага до власних думок, почуттів, спогадів. Таким є, наприклад, розв’язування “в умі” арифметичних дій, задач, акти розумування, пригадування, самоспостереження. Пригадаємо картину Богданова-Бєльського “Усна лічба”. В переважній більшості випадків цієї уваги ми також зосереджуємось на предметах і явищах зовнішнього світу, їх зв’язках і відношеннях. Різниця між зовнішньою і внутрішньою увагою полягає в тому, що ці предмети дані тут нам уявно, мислено, з допомогою внутрішнього мовлення.

Внутрішня увага супроводжується загальмованістю рухового аналізатора. “Можна залишатися нерухомим, проте справді діяти, але тільки не зовнішньо, фізично, а внутрішньо – психічно”, - казав К.Станіславський.

Якщо внутрішня увага дуже захоплює людину; якщо те, про що вона роздумує, дуже її хвилює, то вона виявляється і в зовнішньому неспокої. Жан-Жак Руссо писав: “Я можу роздумувати тільки ходячи, як тільки я зупиняюся, я більше не думаю, і моя голова йде тільки разом з моїми ногами”.

Інколи внутрішня увага супроводжується автоматизованими діями (думає і виконує певний жест рукою).

Поділ уваги на зовнішню і внутрішню також є відносним. Для уваги є характерними постійні переходи від зовнішньої до внутрішньої її форми і навпаки.

Генетично внутрішня увага виникає пізніше, ніж зовнішня; зовнішня і внутрішня увага бувають як мимовільні, так і довільні.

Ш принцип поділу: за формами організації навчальної діяльності виділяють увагу:

- колективну;

- групову;

- індивідуальну.

-

Структура уваги.

До структури уваги входять такі властивості:

1. Зосередженість уваги (концентрація) – це здатність людини заглиблюватись у певний вид діяльності за відсутності переключень і відвертань. Зосередженість може бути короткотривала і довготривала. Чим більш зосереджена людина до певного об’єкта, тим більшою мірою гальмуються побічні впливи, тим продуктивнішою є діяльність, пов’язана з певним об’єктом.

Фізіологічною основою зосередження уваги є стійкий осередок збудження. Зосередженість уваги пов’язана зі стійкими інтересами, з типом нервової системи. Ступінь зосередженості уваги не є постійним.

2. Коливання уваги – це зміна ступеня зосередженості уваги. Під час коливання уваги, об’єкт, до якого людина уважна, залишається тим самим. Наявність коливань вперше була виявлена в сенсорних (чуттєвих) її формах. Причина коливання є одноманітність подразників, які зумовлюють послаблення збудження коркових клітин. Певний час ми слухаємо лекцію чітко, потім послаблюється увага, знов посилюється. Певний час чуємо цокання годинника, а потім не чуємо, з плином часу знову чуємо.

Деякі вчені пов’язують коливання уваги з біологічними ритмами організму, наприклад, з ритмічним характером функціонування певного типу нейронів, з фізіологічними функціями (артеріальний тиск, дихання). Проте коливання уваги більше залежить від зовнішніх подразників. Навести приклади з подвійними зображеннями (два профілі і ваза; зрізана піраміда і коридор).

 

 
 

 

 


3. Розподіл уваги – це здатність людини одночасно виконувати два або більше види діяльності з однаковою успішністю. Розподіляти увагу – це одночасно зосереджувати її на різних об’єктах. Розподіл уваги потрібний в роботі оператора, ткаль багатьох верстатів, водіїв транспорту, педагогів. Так, учитель, який пояснює матеріал на уроці, повинен контролювали хід своєї думки, слідкувати за мовою і бачити клас. Розподіл уваги – це складова частина педагогічної майстерності.

Для успішного розподілу уваги необхідно, щоб один вид діяльності був автоматизований, інший – усвідомлений.

Розподіл уваги залежить від складності сумісних діяльностей чи дій. Краще, якщо поєднана розумова і моторна діяльність, гірше розподіляється увага, коли поєднуються розумові діяльності. Розподіл уваги неможливий за участі в двох видах діяльності одного аналізатора (наприклад, неможливо одночасно слухати сусіда по парті і вчителя). Для визначення розподілу уваги можна використати апарат для дослідження координації рухів (супорт).

4. Переключення уваги – виявляється в швидкій свідомій та довільній зміні однієї діяльності іншою. Ця довільна зміна виникає на основі поставлених нових цілей. Переключення слід відрізняти від відвертання уваги (це мимовільний процес, який негативно впливає на виконання роботи).

Переключення уваги залежить від:

- характеру діяльності (від нецікавої до цікавої роботи переключатись легше, ніж навпаки);

- закінчена чи незакінчена робота;

- ступінь зосередженості уваги (чим більший ступінь зосередженості, тим важче відбувається переключення);

- від сформованої звички переключати увагу;

- від індивідуальних особливостей людини (тип нервової системи).

Велике значення переключення уваги має в навчальному процесі. Раціональне переключення уваги має важливе значення і з точки зору гігієни розумової праці, підтримує необхідний рівень працездатності. Розрізняють повне і неповне переключення. При неповному переключенні людина, приступивши до виконання нової роботи, не відключившись фактично від попередньої роботи і виконує нову роботу за правилами старої, це зумовлює помилки в роботі. Це також потрібно враховувати в навчальній діяльності. Для визначення переключення уваги використовуються таблиці Шульте і Горбова.

5. Обсяг уваги – це кількісна характеристика, це та кількість об’єктів, яку людина може сприйняти з достатньою чіткістю і ясністю за певну одиницю часу. Досліджується обсяг уваги за допомогою тахістоскопа.

Обсяг уваги залежить від:

- структури матеріалу;

- рівня підготовки;

- попереднього досвіду людини;

- інтересів;

- вольових зусиль;

- темпераменту.

6. Стійкість уваги – це здатність людини зосереджувати свою увагу протягом певного часу (це часова характеристика уваги). Стійкість уваги – це висока продуктивність діяльності людини протягом певного часу. Стійкість уваги залежить від ряду умов:

- від характеру змісту діяльності;

- від інтересу до даного об’єкту;

- від активності особистості;

- від внутрішньої мисленєвої діяльності.

Стійкість уваги до одного і того ж об’єкту протягом певного часу не може бути довгою, тому потрібно розглядати цей об’єкт з різних сторін, виконуючи певну роботу з ним.

7. Розсіяність уваги – це таке явище, коли людина не може зосереджувати увагу на певному об’єкті. Існує два види розсіяності:

- концентрація уваги на одному об’єкті і розсіяність уваги у ставленні до інших;

- коли людина ні на чому не може зосереджувати увагу.

Причини цього:

- стан нервової системи (наприклад, збудливий тип нервової системи, виснаження нервової системи);

- нестійкість інтересів);

- рівня підготовки (неглибокі поверхові знання);

- від сформованості вольових зусиль (слабкі вольові якості).

Розсіяна увага – це результат поганого виховання учня.

Всі названі властивості уваги можуть бути індивідуальними властивостями. для вивчення властивостей уваги використовується ряд методик: тест Бурдона (метод коректурної проби) – для вивчення ступеня зосередженості уваги; таблиці Шульте – для визначення переключення уваги (відшукування чисел по порядку – арабські від 1 до 25 та римські від ХХY до I), таблиці Горбова (червоно-чорні таблиці, модифікація таблиці Шульте: одночасно розшукати числа (чорні) в порядку зростання (1 – 25) і червоні – в порядку спадання (25 -1).





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...