Главная Обратная связь

Дисциплины:






Порушення вищої нервової діяльності дітей шкільного віку та їх профілактика



Найпоширенішим порушенням діяльності вищої нервової системи є неврози.У наш час в різних країнах, у тому числі й в Україні, серед дитячого і дорослого населення відмічається досить високий рівень захворюваності на неврози. Це пов'язано з впливом різних чинників, зокрема невідповідністю сучасного рівня науково-технічного прогресу ступеню розвитку психофізичної адаптації організму людей, особливо дітей і підлітків.

Великий обсяг інформації, передбачений новими шкільними про­грамами, необхідність постійного її осмислення, засвоєння і запам'ято­вування, вимога володіння сучасними технічними засобами, викликана комп'ютеризацією навчальних курсів тощо — це реалії сучасного буття учня середнього загальноосвітнього навчального закладу. Сучасний темп навчання і життєдіяльності дітей і підлітків потребує від них знач­них нервово-психічних затрат, які на фоні зменшення фізичних наванта­жень, поганого харчування і екологічних катаклізмів стають фактора­ми виникнення у них невротичних розладів.

Проблему неврозів досліджував відомий фізіолог І.П.Павлов. Вста­новлені ним три основні причини виникнення функціональних неврозів у тварин (перенапруження процесів збудження, гальмування або їхньої рухливості) викликають неврози в людей.

Невроз— психогенний (як правило, конфліктогенний) нервово-пси­хічний розлад, який виникає в результаті ускладнення особливо важли­вих для людини життєвих ситуацій. Він виявляється у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ.

Для неврозу характерні такі ознаки:

1) наявність психогенної причини захворювання, яка пов'язана з особливостями міжособистісних стосунків в соціальному оточенні (класі, сім'ї тощо);

2) домінування емоційних і соматовегетативних порушень в клінічній картині неврозу як специфічних виявів цього захворювання;

3) зворотність клінічних розладів після тривалого відпочинку, психотерапії, загальнозміцнюючого і транквілізуючого (заспокійливо­го) лікування.

Таким чином, очевидно, що при неврозах не змінюється анатоміч­на цілісність ЦНС, а спостерігаються лише функціональні розлади. Це відрізняє їх від органічних захворювань нервової системи, при яких по­рушення її діяльності обумовлюється пошкодженням нервової тканини.

Характерною особливістю неврозу є усвідомлення хворим своїх порушень, здатність керувати своєю поведінкою та адекватно оцінюва­ти дійсність.

Виникнення неврозів прискорюють специфічні особистісні якості, індивідуально-типологічні особливості ВНД, а також психофізична ослабленість в результаті захворювань, виснаження, інтоксикації тощо. Отже, причина виникнення неврозу зумовлюється взаємодією психотравмуючої ситуації з вихідними характеристиками особистості.



Сучасна класифікація неврозів базується на особливостях клінічних проявів хвороби. Виділяють неврастенію, невроз нав'язливих станів та істеричний невроз.

Неврастенія є однією з найбільш поширених форм неврозів. Для неї є характерне поєднання підвищеної збудливості та дратівливості зі втомою та виснаженням, що швидко розвиваються. Найчастіше при­чинами неврастенії у дітей та підлітків є надмірні емоційні реакції, що є результатом несприятливої сімейної атмосфери, тривалого хвилюван­ня, фізичного та розумового перенапружень. Захворювання може три­вати декілька місяців, а за наявності причин, які виснажують організм, набирає ознак хронічного і протікає протягом багатьох років. Сприяють одужанню усунення дії негативних факторів, відпочинок та лікування.

Невроз нав'язливих станів характеризується появою в процесі мислення ідей, уявлень, потягів, сумнівів, спогадів супротив бажанню людини. Незважаючи на критичне ставлення до нав'язливих явищ, лю­дина не може їх позбутися зусиллям волі. Частими проявами цієї форми неврозу є фобічні розлади, наприклад, страх захворіти невиліковною хворобою, страх смерті тощо. Зустрічаються нав'язливий страх висо­ти, сходів, тісних приміщень. Такі переживання є причиною розвитку стану безнадійності, нерішучості, розгубленості. Ще одним яскравим прикладом нав'язливих станів є віра в забобони. У здорової людини також інколи виникають нав'язливі сумніви чи побоювання, але вони є короткочасними, легко долаються і не підпорядковують собі її поведін­ку. Невроз нав'язливих станів найчастіше виявляється в дорослих лю­дей, проте формується у дитячому і підлітковому віці.

Істеричний невроз характеризується надзвичайно високою чут­ливістю до дії зовнішніх подразників, бурхливими проявами експресив­ності, емоційних та рухових реакцій. Настрій у істериків нестійкий, ха­рактерними є швидкий перехід від сліз до сміху і навпаки, а також схильність до фантазування. У них можуть виникати різні емоційні роз­лади, що виявляються в театральних позах, голосних зітханнях, стого­нах, заламуванні рук, вириванні волосся. Вегетативні розлади виявля­ються у вигляді порушень діяльності шлунково-кишкового тракту (ги­кавка, блювання тощо). До сенсомоторних розладів насамперед нале­жать гіперкінези (тремтіння рук, ніг, усього тіла), парези, тимчасові розлади мовлення. Ці розлади не пов'язані з органічними враженнями цен­тральної нервової системи і мають функціональний характер.

Слід зазначити, що в дітей та підлітків зустрічаються також так звані системні неврози. Вони доповнюють симптоматику якогось пев­ного неврозу ще й такими виявами, як розлади мовлення, нетримання сечі тощо.

У 60-ті роки XX ст. у медичній, психологічній, педагогічній літера­турі з'явився новий термін "шкільний невроз". Він характеризується багатьма симптомами (плаксивістю, втратою апетиту, надмірною пітли­вістю, розладами сну, порушенням мовлення тощо), серед яких доміну­ють стійкий страх перед школою і небажання її відвідувати. Характер­но, що симптоми посилюються не лише в тій ситуації, коли потрібно йти до школи, але й при звичайному згадуванні про неї. Прояви клінічної картини цього неврозу можуть зустрічатися і в цілком здорових дітей, проте специфічне поєднання симптомів "шкільного неврозу" відрізняєть­ся від звичайної вередливості чи впертості. Для запобігання виникнен­ню і розвитку "шкільного неврозу" потрібно в дошкільний період інтелек­туально, морально і фізично готувати дітей до школи: залучати до відві­дування підготовчої групи дитячого садка, привчаючи їх до життя в колек­тиві, вдома гратися з дітьми "у школу", вчити їх читати, писати тощо. 1983 року М.М.Ханашвілі, досліджуючи проблему неврозів, ввів поняття "інформаційний невроз". Причиною його він визначив одно­часну дію тріади таких чинників, як надлишок інформації, нестача часу для її сприймання та обробки і висока мотивація, тобто бажання її зас­воєння. Інформаційні неврози виникають у школярів у період семестро­вих заліків, випускних іспитів, у обдарованих дітей — під час підготов­ки до конкурсів, олімпіад тощо.

Особливої актуальності серед науковців, педагогічної громадсь­кості та батьків набуло питання про попередження дидактогенних нер­вово-психічних станів. Вони виникають тоді, коли педагог погано по­інформований про психофізіологічні особливості учнів і про дію слова як фізіологічного подразника. Спілкуючись з учнями, педагог постійно (свідомо чи несвідомо) впливає на психічний стан своїх вихованців, здатен одним словом, жестом чи вчинком викликати позитивний або нега­тивний відгук з боку окремого учня чи всього класу. Таким чином, дидактогенні неврози, або дидактогенії, — це психогенні порушення працездатності або здоров'я дитини чи підлітка, викликані непрофесій­ними діями вчителя (чи педагогічного колективу) у процесі організації навчання чи виховання. До таких дій, крім негативних комунікативних впливів, слід віднести такі фактори, як обсяг навчального навантажен­ня, характер розкладу, особливості організації навчання (на уроці, під час четвертних чи семестрових заліків, іспитів) та відпочинку (під час перерви, вихідних, канікул).

Учителю слід пам'ятати, що в дітей нервова система більш збуд­лива, ніж у дорослих, унаслідок чого вона швидше виснажується. Цю особливість центральної нервової системи дітей потрібно враховувати при організації навчально-виховної роботи у школі. Так, якщо на уроці довгий час займаються одноманітною розумовою працею, при якій збуджуються одні й ті самі ділянки ЦНС, то остання швидко стомлюєть­ся і діяльність її дуже утруднюється. В результаті в дітей знижується інтерес, увага і взагалі їх працездатність. Тому на уроках учитель му­сить застосовувати різні методи і прийоми роботи, тривалість кожного з яких повинна бути по можливості невеликою. При зміні методів і видів роботи навантаження з одних ділянок ЦНС переноситься на інші, і тому значно віддаляється час настання її стомлення. З цією ж метою після тривалої розумової праці слід влаштовувати перерви, проводити фізкультхвилинки, протягом яких нервові центри, що посилено працювали, мог­ли б відпочити.

Загальна атмосфера в шкільному закладі повинна визначатися Доброзичливим ставленням учасників навчального процесу один до одного, базуватися на повазі як до вчителя, так і до учня, послідовності й розумності вимог, громадянській порядності й чесності.

Важливою умовою запобігання порушенням нервової системи у Дітей і підлітків є гігієнічна організація сну. Сон — це найбільш повно­цінний відпочинок для організму. Позитивні зміни у функціональному

організму відбуваються лише за умови достатньої тривалості сну, дот­риманні режиму засинання і прокидання (табл. 3).

Таблиця 3. Кількість годин сну, яка необхідна школяру залежно від віку

 

Вік Кількість годин сну на добу Примітки
6-7 років 12-13 Денний сон — один раз на день
8-10 років 11-12 років 13-14 років 15-16 років 11-12 10-11 9,5-10 9-9,5 Денний сон — за медичними вказівками

 

Повноцінність відпочинку під час сну залежить від виду діяльності дитини перед сном, гігієнічного стану приміщення, години останнього прийому їжі. Дуже корисна перед сном спокійна прогулянка на свіжому повітрі (20-30 хв.), яку можна використати для спілкування з дитиною.

Неприпустимо, щоб незадовго до сну діти разом з дорослими ди­вилися телепередачі, читали художню літературу, яка надто збуджує їхню нервову систему. Це може стати причиною утруднення засинання і неспокійного сну. Проміжок часу між вечерею і сном має становити не менш як 2 години.

Дитина повинна спати в добре провітреному приміщенні. Постіль має бути обов'язково окремою, широкою і досить жорсткою аби запобіг­ти вадам постави. Недосипання, якщо воно навіть незначне, але часто повторюється, негативно позначається на функціональному стані не­рвової системи, знижує опірність організму до втоми, погіршує успіш­ність у навчанні. Кумульоване недосипання є частою причиною неврозів.

Лікувати неврози у дітей має лікар. Завдання тих, хто оточує, ви­ховує і навчає дітей — здійснювати профілактику подібних порушень і створювати обстановку, що сприяє усуненню або пом'якшенню дії травмуючих чинників, не допускати непрофесіоналізму у ставленні до дітей, оцінюванні результатів їх навчальних досягнень. Саме ці проблеми дос­ліджує така наука, як психогігієна.

Психогігієна школярів вивчає різні аспекти прояву процесу навчан­ня на психіку дітей і пов'язана з проблемами виховання.

При роботі з дітьми різних вікових груп необхідно враховувати їх індивідуально-типологічні особливості та закономірності розвитку на

різних етапах онтогенезу.

У молодшому шкільному віці дуже важливо сформувати у дітей позитивні мотивації до навчання, спілкування з педагогами та однолітка­ми. Необхідно, щоб учні отримували задоволення від розумової праці, відчували радість пізнання нового. Великого значення набувають спільні зусилля батьків та вчителів, спокійна і доброзичлива атмосфера в сім'ї, формування навичок раціональної організації режиму дня.

У період статевого дозрівання в організмі підлітків відбуваються функціональні зміни більшості систем та органів. Значні зміни відбува­ються й у їх ВНД. Типовими проявами поведінки у цьому віці є не­врівноваженість (у мисленні, почуттях, вчинках), швидка втомлюваність і надмірна дратівливість, поява сексуальних потягів.

В пубертатний період зростає чутливість до дії таких негативних чинників, як нераціональне співвідношення між розумовою та фізичною діяльністю, неповноцінний відпочинок, конфлікти, недостатнє перебування на свіжому повітрі, порушення режиму дня тощо. Тяжкі і небезпечні наслідки для здоров'я і життя підлітка можуть бути спричинені вживан­ням наркотичних речовин, алкоголю, тютюнокурінням. Розлади психіки упідлітків можуть викликати негативні емоції внаслідок несправедли­вого ставлення до них, байдужості або, навпаки, надокучливої опіки, упередженої оцінки їх особистості чи результатів діяльності.

Педагогам і батькам дуже важливо знайти такі форми і методи роботи, які були б цікаві для підлітків, переключали їхню увагу на різно­манітні види діяльності, відволікали від сексуальних переживань, змен­шували гостроту проблем психологічного та морально-етичного харак­теру, розкривали їхні здібності та гармонізували розвиток особистості.

 





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...