Главная Обратная связь

Дисциплины:






Орієнтовні теми проведення класних батьківських зборів



1. П'ятнадцятирічний підліток. Який він? (консультація викладача, психолога)

2. Як допомогти учневі у навчанні.

3. Народна педагогіка, народна казка у формуванні морально-етичних цінностей у дітей.

4. Психологічні аспекти виховання і заохочення до професійного навчання учнів ліцею .

5. Щоб не згасло родинне вогнище.

6. Українські народні традиції в сімейному вихованні. Ознайомлення учнів з родиною та родоводом.

7. Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

8. Виховання самостійності, відповідальності.

9. Народні морально-етичні цінності та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

10. Спільна діяльність батьків і дітей як спосіб формування морально-етичних цінностей у сім'ї та соціумі.

11. Світ сімейних захоплень.

12. Родинне свято «Сім’я –ключ до щастя»

13.Психолого-педагогічні особливості виховання підлітків.

14.Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності.

15.Союз сім’ї та ліцею.*

16.Сфери і специфіка спілкування підлітків.

17.Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв'язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю.

18.Формування здорового способу життя молодого покоління.

19.Старший підлітковий вік і його особливості.

20.Педагогіка почуттів і культура їх вираження. Формування культури поведінки молоді.

21.Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

22.Виховання характеру і формування моральних якостей особистості.

23.Щаслива сім’я. Яка вона? (збори-диспут)*

24.Про шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.

25.Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків.

26.Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникати конфліктів з власними дітьми?

27.Сім’я, етика сімейних стосунків. Педагогіка В.Сухомлинського, М.Стельмаховича у вихованні родинних позицій.

28.Роль батька у вихованні дитини.

29.Виховний потенціал сім’ї .

30.Виховання відповідальності у майбутніх кваліфікованих робітників.

31.Сім’я, освіта, вибір життєвого шляху.

 

ПОРАДИ ВИКЛАДАЧАМ ТА БАТЬКАМ

Поради викладачам

Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в ліцеї?

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що приділяють увагу своїм онукам, допомагають організовувати ліцейні заходи. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб ліцею, за найменший крок назустріч своїй дитині та викладачам.



Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.

Батьки не повинні боятися ліцею та відповідальності (пригадайте відсутність оптимізму на обличчях батьків, коли ви їм повідомляєте про чергові батьківські збори). Батьки не повинні почуватися в ліцеї гостями, яких запрошують тільки на великі свята, або підсобними робітниками для ремонту, або безрозмірними гаманцями, з яких треба "витрушувати" необхідну суму в разі потреби.

Ніколи не "викликайте" батьків до ліцею. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були в ліцеї!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч викладача та батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Максима, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.

На жаль, на сьогодні батьківські збори – найпоширеніша форма взаємодії викладача та родини учня. А де ж поділися лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінощі, дефіцит часу чи професійна невідповідність багатьох викладачів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, – єдиний показник їх активності, довіри до ліцею, готовності взяти участь в житті групи. Але й тут дотримання простих правил може суттєво стимулювати процес залучення батьків до ліцею.

Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому кабінеті.

Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Світлани". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.

Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретного учня. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожного учня. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.

Ви досягнете особливого ефекту, коли вдасться проаналізувати, чого саме досягли учні з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...

Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток учня у сім'ї.

Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.

У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.

Запрошуючи батьків до ліцею, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.

Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.

Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?

Поради батькам

У батьків із ліцеєм стосунки нерідко бувають складні... За три роки багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують викладачі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із ліцеєм викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.

Ліцей не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні в ліцеї умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки з ліцеєм? Не є таємницею те, що професійна освіта – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій професійної системи навчання нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

Не вимагайте від ліцею більше, ніж він може дати. Ліцей – це частина життя учня. У першокурсників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза ліцеєм, тоді можливі ліцейні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

Викладачі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив ліцею. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.

При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в ліцеї – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.

Приходячи до ліцею, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень викладачів. Враження бувають інколи дуже суб'єктивними, і не варто опиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.

Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в групі, але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.

Не приймайте вчительську правоту на віру. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) викладачів. Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.

На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з викладачем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.

Подумайте, чим саме ви можете допомогти ліцею чи конкретному викладачеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для ліцею інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.

Ваша активна участь у житті ліцею сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.

І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з викладачами? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...