Главная Обратная связь

Дисциплины:






НАПИСАННЯ ТЕКСТУ РОБОТИ ТА ОФОРМЛЕННЯ ВИСНОВКІВ



У розділах роботи розкривається зміст теми, виконуються поставлені

завдання. Закінчуються розділи, як правило, короткими висновками.

Мова роботи має бути науковою і зрозумілою та відповідати нормам сучасної української мови.

Цитування й переказ. Цитати – дослівні уривки з використаних джерел –

використовуються в курсовій роботі для обґрунтування, підтвердження авторських аргументів або для критичного аналізу літературних джерел. Текст

цитати береться в лапки і наводиться без жодних змін. Відхиленням від цього

правила можуть бути:

а) пропуски окремих слів і фраз, за умови, що думку автора не буде спотворено, а пропуск буде позначено трьома крапками;

б) зміна відмінка слова для підпорядкування його синтаксичній будові

фрази, частиною якої вона є.

Наприклад. Речення з використаного джерела «Різниця кадрових і масових партій не пов’язана ні з їх масштабами, ні з їх чисельністю; справа не в різниці в розмірах, а в різниці їхніх структур» можна подати у курсовій роботі так: На думку М.Дюверже «різниця кадрових і масових партій не пов’язана ні з


їх масштабами, ні з їх чисельністю; справа не в різниці в розмірах, а в різниці їхніх структур» [12, с. 18].

Щоб скористатися цитатою в тексті курсової роботи можуть бути вжиті й інші слова цитату, в тексті курсової роботи можуть бути використані й інші слова. Наприклад: Як вважав М.Дюверже...; Як писав у своїй роботі

«Політичні партії» М.Дюверже...; Серед точок зору на предмет політичної науки слід виокремити думку Г.Алмонда... і т.д.

Якщо студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, щоб посилити їх значення, він має зробити у тексті в дужках відповідні застереження і вказати свої ініціали, наприклад (виділено мною – В.С.) або (курсив мій – В.С.).

Цитування має бути помірним. Перевантаженість тексту цитатами надає роботі компілятивного характеру і створює враження, ніби автор не має власної думки. Щоб не перенасичувати текст цитатами, доцільно використовувати

переказ чужих думок. Переказ має бути максимально точним. Як і цитата, переказ має супроводжуватись посиланням на використане джерело:

Згідно з С.Гантінгтоном, людство в майбутньому чекає зіткнення між цивілізаціями, яких він виділяє вісім [18, с. 48].

Ф.Фукуяма пропонує розглядати історію як розвиток, що завершується

«кінцем історії» в ХХ ст. [19, с. 56].

Як при цитуванні, так і при переказі слід потурбуватися про різноманітність мовних засобів, які використовуються для введення в текст

цитати або переказу чужих думок.

Цитування в роботі позначаються квадратними дужками, в яких перша цифра – позиція джерела в списку літератури, а друга – номер сторінки. Наприклад [32, с. 5]; [31; 32; 38]. В другому випадку вказано декілька джерел. Якщо в тексті є посилання на автора, то, на відміну від списку літератури, ім’я



автора ставиться попереду прізвища. Наприклад: В.Петров у роботі

«Соціологічні виборчі технології» писав...; Г.Гегель вважав... і т.д.

Скорочення. Слід користуватись тільки загальноприйнятими скороченнями слів і писати їх правильно. До скорочень, що не потребують спеціальних пояснень, належать такі:

та ін. – та інші; див. – дивись; і т.д. – і так далі; і под. – і подібне; проф. –

професор; доц. – доцент; акад. – академік.

Якщо в тексті роботи використовується маловідоме скорочення, то воно має бути розшифроване при першому згадуванні. Для цього термін спочатку пишуть цілком, а поряд (у дужках) скорочено. Наприклад: Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова (УЦЕПД ім.Разумкова) є однією з авторитетних дослідницьких установ України. УЦЕПД ім.Разумкова видається журнал «Національна безпека і оборона», кожний з номерів якого є тематичним і присвячений одній із актуальних проблем політичного розвитку України.

Скорочення мають бути однаковими упродовж усього тексту. Якщо в роботі забагато скорочень, то в текст роботи перед змістом вводиться така структурна одиниця, як «Список використаних скорочень».


Логічним завершенням будь-якого виду роботи є висновки, які мають бути обов’язково пов’язані з метою та завданнями дослідження. Оформлення висновків робиться наступним чином (див. Рис.2.3.1).

 

ВИСНОВКИ

 

1. ––– / ––– / ––– .

2. ––– / ––– / ––– .

3. ––– / ––– / ––– .

 

 

Рис.2.3.1

 

 

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ КУРСОВИХ (КВАЛІФІКАЦІЙНИХ, ДИПЛОМНИХ) РОБІТ)

 

 

Захист курсових робіт проходить на кафедрі. До захисту робіт допускаються студенти, які вчасно виконали свої роботи. Необхідною умовою проведення захисту роботи є наявність відгуку наукового керівника.

Процедура захисту включає: доповідь студента про зміст роботи; запитання до автора; оголошення відгуку наукового керівника; заключне слово студента; рішення комісії щодо оцінки (оцінка обговорюється на закритому засіданні комісії і лише потім оголошується головою комісії).

Текст доповіді про зміст роботи. На захисті студент повинен у виступі, який триває не більше 10 хв., викласти зміст і результати свого дослідження.

Виступ умовно можна поділити на 3 частини. У першій, вступній, частині називається тема роботи, коротко висвітлюється сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвячено роботу, визначаються актуальність, об’єкт, предмет, мета, конкретні завдання і методи дослідження. Середня частина виступу присвячена результатам дослідження та їх інтерпретації. У заключній

частині подаються загальні висновки та практичні рекомендації.

Захист бакалаврської, дипломної, магістерської робіт має аналогічний алгоритм, але вищевказані роботи рецензуються фахівцями з інших кафедр та вузів. На захисті обов’язково оголошується рецензія, в якій рецензент пропонує оцінку роботі.

При оцінці вищевказаних робіт комісія виходить з того, що студент

повинен вміти: формулювати мету і завдання дослідження; складати план дослідження; вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій; використовувати сучасні методи наукового дослідження; опрацьовувати отримані дані, аналізувати їх на базі відомих джерел; оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог у формі звітів, рефератів, статей.


Типові помилки в написанні та оформленні курсової (бакалаврської, дипломної, магістерської) роботи:

1. Зміст роботи не відповідає плану курсової (бакалаврської, дипломної, магістерської) роботи або не розкриває тему цілком чи в її основній частині.

2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта.

3. Мета дослідження не пов’язана з проблемою, сформульована

абстрактно і не відбиває специфіки об’єкта і предмета дослідження.

4. Автор не виявив самостійності, робота являє собою компіляцію або плагіат.

5. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури (останні 5–10 років) з теми дослідження.

6. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня досліджуваної проблеми.

7. Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження (його суть, тривалість, місце проведення, кількість обстежуваних, їхні характеристики), поверхово висвітлено стан практики.

8. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

9. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.

10. Бібліографічний опис джерел у списку літератури наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...