Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття «аномальна дитина»



Вступ

Фізична та інтелектуальна аномальності (сліпо­та, глухота, сліпоглухота, розумова відсталість то­що) збіднюють можливості участі особистості у ви­робництві та суспільному житті і значно ускладню­ють її навчання та виховання. Саме тому спеціально організоване навчання аномальних дітей розпочалося порівняно пізно. Перші спроби індивідуального на­вчання таких дітей виникли в епоху Відродження (XVI ст.), спеціальні ж школи почали створюватися наприкінці XVIII ст. Оскільки навчання і виховання аномальних дітей справа дуже складна, її здійснен­ня потребує специфічної фахової підготовки, вартість роботи спеціальних закладів для аномальних дітей дуже висока, скористатися їх послугами протягом тривалого часу могли тільки діти матеріально забез­печених батьків. Масове ж навчання аномальних ді­тей стало можливим лише наприкінці XIX — почат­ку XX ст. Саме в цей час формується і дефектологія як окрема галузь знань в системі педагогічних наук.

Виховання і навчання дітей з вадами розумового і фізичного розвитку входять складовою частиною до єдиної державної системи освіти. Науково обґрунтована система спеціальної освіти аномальних дітей, що діє в наш час, розв'язує як єдині з загальноосвітньою масовою школою завдання, так і специфічні, які по­лягають у створенні найсприятливіших умов корекції аномального розвитку дитини.

В Україні створена і постійно розвивається дер­жавна система навчально-виховних установ, яка охоп­лює всіх дітей. Складовою частиною цієї системи є спеціальні школи-інтернати, де навчаються, вихова­ються, готуються до самостійного життя і суспільно корисної праці діти, що мають ті чи інші відхилення фізичного або психічного розвитку—глибокі пору­шення слуху, зору, мови, інтелекту тощо, що зава­жають їх навчанню в масовій школі. Існує диферен­ційована мережа спеціальних шкіл для аномальних дітей, яка налічує десять типів навчальних закладів. Функціонують також окремі навчальні заклади і кла­си для дітей із комплексними порушеннями розвитку (складними дефектами).

У школах кожного типу навчання здійснюється за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками, методиками, навчальними і наочними посібниками.

За опублікованими даними досить багато дітей та підлітків, які навчаються в загальноосвітніх масових школах, страждають на важкі неврози і психічні за­хворювання; гармонійно розвинених всього 8,5 % школярів 1 - 11класів масових шкіл. Практично здо­рових (тих, хто не має відхилень у здоров'ї) — 25— 30%. У 40—45% школярів виявлено відхилення на рівні функціональних розладів, які за несприятливих умов можуть призвести до серйозних захворювань, у 25—30% учнів — хронічні захворювання. В 1990 р. 90 % дітей страждали авітамінозами. В екологічно забруднених районах захворюваність дітей в 1,5— 2 рази вища, ніж в інших (Есть ли у нас будущее? //Аргументи и факти.— 1991.— № 43(576).—С. 5.).



Діти з психофізичними вадами в Україні станов­лять 4,5 % від загальної кількості населення, причо­му 2,6 % таких дітей навчаються в загальноосвітніх масових школах.

Усього спеціальних шкіл-інтернатів різних типів в Україні близько 400, в них навчаються і виховують­ся до 100 тис. учнів.

Однією з найважливіших проблем сучасної дефек­тології є проблема відбору дітей до спеціальних на­вчальних закладів на основі останніх досягнень ме­дицини, психології, дефектології. Відбір здійснюється спеціальними медико-педагогічними комісіями, до складу яких входять спеціалісти різних професій: лі­карі— психоневролог (психіатр), оториноларинголог, офтальмолог, ортопед, педіатр; педагоги — дефекто­лог, логопед, психолог.

Курс «Основи дефектології» — спеціальний навча­льний курс, призначений для студентів недефектологічних факультетів педагогічних інститутів. Мета кур­су - ознайомити майбутніх педагогів загальноосвіт­ніх навчально-виховних закладів з дефектологією як наукою, що вивчає особливості розвитку, навчання й виховання дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку.

У посібнику розглянуто найпоширеніші дитячі ано­малії: порушення слухового й зорового аналізаторів, інтелектуального й мовного розвитку; комплексні по­рушення розвитку (сліпоглухі діти й діти з поєднанням сенсорного та інтелектуального дефектів); інші де­фекти розвитку (порушення опорно-рухового апара­та, психопатичні форми поведінки) тощо. Належну увагу приділено також дітям, що мають часткові від­хилення в розвитку, які з різних причин навчаються в масових школах. Аналізуються причини виникнення того чи того виду аномального розвитку, його особ­ливості, методи виявлення й способи корекції.

Курс «Основи дефектології» має за мету забезпе­чити теоретичну підготовку студентів, розширити їх­ній загальний кругозір.

Знання зі спеціальної педагогіки допоможуть май­бутньому вчителю загальноосвітньої школи в успіш­ній роботі з учнями, котрі погано вчаться, сприяти­муть кваліфікованому виявленню аномальних дітей з наступним направленням їх через медико-педагогічні комісії до відповідних спеціальних закладів.

Розділ 1.АНОМАЛЬНІ ДІТИ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Поняття «аномальна дитина».





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...