Главная Обратная связь

Дисциплины:






попередження; догана; сувора догана; 1 страница



призначення на позачергове чергування по прибиранню при­міщень і території колонії;

скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтею 143 цього Кодексу;

поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

1.Коло стягнень, що можуть бути застосовані до неповнолітніх засуджених, є дещо звуженим поряд з загальними стягненнями, передбаченими у ст. 132 КВК України. Так, до цієї категорії осіб не застосовується дисциплінарний штраф; поміщення в карцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб; переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Дана стаття також обмежує строк поміщення засуджених непов­нолітніх у дисциплінарний ізолятор (10 діб замість 15 діб для пов­нолітніх засуджених).

2. Загалом, порядок застосування заходів стягнення до непов­нолітніх засуджених є таким же, як і регламентований ст. 141 КВКУкраїни порядок застосування стягнень до повнолітніх. При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини імотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинен­ня проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру про­ступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводи­лась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у ви­няткових випадках у строк не пізніше одного місяця з дня його на­кладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

3. Позбавлення права на поліпшені умови тримання згідно зі ст. 132 КВКУкраїни може бути застосоване за порушення вста­новленого порядку відбування покарання. У цьому випадку по­вторне переведення на поліпшені умови тримання може бути за­стосоване не раніше ніж через 6 місяців з дня відбуття стягнення. Стягнення у виді попередження або догани, призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень території ко-


лонії накладається усно чи письмово, інші стягнення — тільки письмово.

Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор проводить­ся за мотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання. До засу­джених, які поміщені в дисциплінарний ізолятор, можуть засто­совуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного помі­щення в дисциплінарний ізолятор.



4. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, при наявності для того підстав може його відмінити або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли поса­дова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноважен­ня або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.

5. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засу­джений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. При накладенні стягнення на засудженого ад­міністрація колонії надає йому можливість у встановленому поряд­ку повідомити про це близьких: родичів, адвоката або інших фахів­ців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Стаття 146. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення до засуджених неповнолітніх, та обсяг їх повноважень

1. Крім посадових осіб, визначених у статті 135 цього Кодексу, правом застосування заходів заохочення і стягнення користують­ся старші вихователі і вихователі.

2. Старший вихователь має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення:

Подяка;

дострокове зняття раніше накладеного ним або вихователем стягнення;

Попередження;

Догана;

призначення на позачергове чергування по прибиранню при­міщень і території колонії.

3. Вихователь має право застосовувати в усній формі такі за­ходи заохочення і стягнення:

Подяка;

дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення;

Попередження;

Догана.


У виховних колоніях діє дещо відмітний порядок та коло осіб, які мають право застосування заходів заохочення та стягнення. Та­ким правом у повному обсязі володіють начальник виховної колонії або особа, яка його заміщає. Подібне право, але з деякими обмежен­нями, має і начальник відділення соціально-психологічної служби.

Крім вказаних посадових осіб застосовувати заходи заохочення та стягнення можуть ще й старші вихователі та вихователі відді­лень соціально-психологічної служби.

При цьому вони не мають права достроково зняти стягнення, рані­ше накладене не ними (тобто, іншою особою, яка є вищестоящою).

Стаття 147. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії

1. Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, перево­
дяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

2. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнад­цятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішу­ється Державним департаментом України з питань виконання по­карань за рішенням педагогічної ради і поданням начальника ви­ховної колонії, погодженим із службою у справах неповнолітніх.

1.Законом встановлено, що засуджені, які досягли вісімнадця­тирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого від­бування покарання лише до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

2. Питання про переведення засуджених які досягли вісімнад­цятирічного віку, вирішується відповідною комісією виховної ко­лонії на підставі рішення педагогічної ради виховної колонії, за згодою територіальної служби у справах неповнолітніх.

Педагогічні ради представляють собою постійно діючий колегі­альний орган виховної колонії, головним завданням якого є роз­гляд питань та надання пропозицій адміністрації виховної колонії щодо організації соціально-виховної та психологічної роботи із за­судженими, удосконалення навчально-виховного процесу.

Персональний склад педагогічної ради затверджується наказом начальника виховної колонії терміном на один рік. Педагогічна рада розглядає відповідні матеріали та вносить пропозиції началь­нику виховної колонії з питань: організації навчально-виховного процесу у виховній колонії; узагальнення досвіду організації со­ціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, підго­товки відповідних рекомендацій; підготовки та проведення куль­турно-масових заходів серед засуджених; надання методичної та практичної допомоги старшим вихователям, вихователям та ін-


шим працівникам соціально-психологічної служби; організації підвищення психолого-педагогічної майстерності персоналу ви­ховної колонії; взаємодії з громадськими та державними організа­ціями у питаннях ресоціалізації засуджених; переведення засу­джених, які досягли вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії та залишення таких засуджених для подаль­шого відбування покарання у виховній колонії у порядку, установ­леному ст. 147,148 КВК України; застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання; взяття на профілактичний облік злісних порушників установленого по­рядку відбування покарання та організації індивідуально-профі­лактичної роботи з ними; зняття з профілактичного обліку засу­джених, які були взяті на облік як злісні порушники встановлено­го порядку відбування покарання; переведення засуджених до дільниці соціальної адаптації в порядку, установленому ст. 94 КВК України; переведення до дільниці ресоціалізації осіб, які після пе­реведення до дільниці соціальної адаптації припустилися пору­шення встановленого режиму тримання; застосування до засудже­них заходів заохочення або стягнення; надання засудженим права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за ме­жами виховної колонії в супроводі працівників колонії в порядку, установленому ст. 144 КВК України; заохочення представників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчаль­них закладів, об'єднань громадян та окремих громадян, осіб з чис­ла персоналу виховної колонії за активну участь у забезпеченні на­вчально-виховного процесу.

Педагогічну раду очолює її голова — заступник начальника виховної колонії із соціально-виховної та психологічної роботи. З числа членів педагогічної ради шляхом голосування на її засі­данні обирається заступник голови. До складу педагогічної ради входять заступники начальника установи, начальники відділів, частин та служб, директор загальноосвітньої школи, директор професійно-технічного училища, старший інспектор відділу со­ціально-виховної та психологічної роботи (він же секретар педа­гогічної ради), старші вихователі, методист виховної колонії, психолог, завідувач клубу.

За попереднім погодженням з головою педагогічної ради в її засі­даннях з правом дорадчого голосу можуть брати участь представни­ки підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчаль­них закладів, об'єднань громадян та окремі громадяни. При потребі на засідання педагогічної ради запрошуються працівники виховної колонії, які не входять до складу педагогічної ради, але до компетен­ції яких належать питання, що розглядаються педагогічною радою.

Основною формою роботи педагогічної ради є її засідання. Засі­дання педагогічної ради проводяться у разі необхідності, але не рідше двох разів на місяць. Рішення педагогічної ради, погоджені


з начальником виховної колонії, є обов'язковими до виконання працівниками колонії.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» здій­снення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних дер­жавних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. Окрім іншого, їх завданням є здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх. Для цього служби у справах непов­нолітніх мають право: перевіряти умови утримання і виховання осіб, які не досягли повноліття, у спеціальних установах; прийма­ти з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'яз­ковими для виконання органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування, підприємствами, установами та організа­ціями незалежно від форми власності, посадовими особами і громадянами; звертатися у разі порушення прав та інтересів непо­внолітніх, а також з питань працевлаштування, подання їм іншої допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ та організацій неза­лежно від форми власності.

3. У разі прийняття комісією установи позитивного рішення щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до виправних колоній іншого рівня безпеки у тижневий термін до Ре­гіональної комісії направляються наступні матеріали: а) подання начальника установи, складене за рішенням педагогічної ради, по­годжене із службою у справах неповнолітніх; б) довідка з особової справи засудженого, в якій обов'язково зазначається наявність соціально-корисних зв'язків; в) характеристика на засудженого; г) довідка про заохочення та стягнення; д) медична довідка; є) за­ява засудженого, який стає на шлях виправлення; ж) довідка з об­лікової справи у разі, якщо засуджений перебуває на профілак­тичному обліку як схильний до правопорушень.

Регіональна комісія перевіряє обґрунтованість поданих матері­алів та причини відмови засудженому у залишенні у виховній ко­лонії до досягнення двадцяти двох років.

За результатами розгляду матеріалів Регіональна комісія готує подання, що направляється до Апеляційної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань роз­поділу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, в компетенції якої і є вирі­шення питання подібного переводу.

4. Переведення засуджених відбувається у двох формах: а) за встановленим порядком; б) за відповідними персональними наря­дами.


Згідно з Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до по­збавлення волі, з метою удосконалення порядку розподілу засу­джених, які досягли 18-річного віку й у порядку ст. 147 КВК Укра­їни переведені з виховної колонії до виправної колонії мінімально­го рівня безпеки із загальними умовами тримання, у разі якщо вони не мають співучасників з вчиненого злочину, яким визначено відбування покарання у виховних колоніях або колоніях міні­мального рівня безпеки із загальними умовами тримання, направ­ляються без нарядів з урахуванням їх постійного місця проживан­ня до засудження:

I. Засуджені жіночої статі, які досягли 18-річного віку:

— Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,
Миколаївська, Одеська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівець­
ка області — до Чорноморської виправної колонії управління Де­
партаменту в Одеській області (№ 74);

— Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області — до Качанівської виправної колонії управління Департаменту у Хар­ківській області (№ 54);

— Дніпропетровська, Запорізька області — до Дніпродзержин-ської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетров­ській області (№ 34);

— Автономна Республіка Крим, Донецька, Херсонська області — до Приазовської виправної колонії управління Департаменту в Донецькій області (№ 107);

— Луганська область — до Червонопартизанської виправної ко­лонії управління Департаменту у Луганській області (№ 68);

— Волинська, Житомирська, м. Київ, Київська, Кіровоград­
ська, Рівненська, Черкаська області, — до Уманської виправної
колонії управління Департаменту у Черкаській області (№ 129).

II. Засуджені чоловічої статі, які досягли 18-річного віку :

— Вінницька Кіровоградська та Одеська області — до Піщан-ської виправної колонії управління Департаменту у Вінницькій області (№ 59);

— Дніпропетровська та Запорізька область — до Бердянської виправної колонії управління Департаменту у Запорізькій області (№ 77);

— Донецька та Луганська області — до Петровської виправної колонії управління Департаменту у Луганській області (№ 24);

— Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Херсонська об­ласті, — до Білозерської виправної колонії управління Департа­менту у Херсонській області (№ 105);

— Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,
Рівненська, Тернопільська області — до Миколаївської виправної
колонії управління Департаменту у Львівській області (№ 50);


 




— Полтавська, Черкаська області, — до Божковської виправної колонії управління Департаменту у Полтавській області (№ 16);

— Харківська, Сумська, Чернігівська області — до Первомай-ської виправної колонії управління Департаменту у Харківській області (№ 117);

— м. Київ, Київська, Житомирська, Хмельницька, Чернівець­ка області — до Ізяславської виправної колонії управління Депар­таменту в Хмельницькій області (№ 31).

Всі інші особи розподіляються за нарядами Державного депар­таменту України з питань виконання покарань.

Стаття 148. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку

1. З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засудже­ні, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років.

2. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах неповнолітніх.

3. На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і зали­шені у виховній колонії, поширюються умови відбування пока­рання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.

1. У даній нормі реалізується сформульований у ст. 93 КВК
України принцип про відбування засудженими до позбавлення волі
особами всього строку покарання, як правило, в одній установі.

Встановлені законом підстави до залишення певного континген­ту засуджених після досягнення вісімнадцятирічного віку у вихов­ній колонії з урахуванням відносно невеликих термінів покарання, що зазвичай призначається неповнолітнім, а також можливості за­стосування до них умовно-дострокового звільнення, дають можли­вість практично реалізовувати названий принцип відносно значно­го числа засуджених, які тримаються у виховних колоніях.

2. Підставами залишення засуджених, які досягли вісімнадця­
тирічного віку, у виховній колонії є: необхідність закріплення ре­
зультатів виправлення, завершення загальноосвітнього або профе­
сійно-технічного навчання.

Для залишення засудженого в колонії достатньо будь-якої з двох перелічених ознак, хоча вони зазвичай бувають тісно взаємо-


пов'язані. При цьому зовсім не обов'язковим є повне виправлення засудженого, хоча вся поведінка засудженого повинна об'єктивно підтверджувати настання достатньо вагомих змін, які характери­зують, що засуджений почав ставати на шлях виправлення.

3. Закон обмежує термін, на який засуджений може бути зали­
шений у виховній колонії — до закінчення строку покарання, але
не довше ніж до досягнення ним двадцяти двох років.

4. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради (про її склад, повноваження та форми діяльності дивись ко­ментар до ст. 147 КВК України) постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах неповнолітніх. Обов'язкове узгодження зі службою у справах неповнолітніх дає можливість здійснювати їй громадський контроль за правильним вирішенням даних питань адміністрацією установи.

5. Можливі випадки, коли за формальними ознаками засудже­ний підлягає залишенню в колонії, однак адміністрація не вирі­шує це питання позитивно. Формулювання закону «можуть бути залишені» в колонії означає право, а не обов'язок адміністрації по­зитивно вирішити це питання. Якщо з якихось міркувань адміні­страція вважає недоцільним подальше перебування засудженого в колонії, то вноситься подання про його переведення до виправної колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами триман­ня, у якому викладаються свої міркування.

6. Ч. 2 статті, що коментується, поширює на осіб, які досягли
повноліття та залишені у виховній колонії, умови відбування по­
карання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечен­
ня, установлені для неповнолітніх засуджених. Це означає, що
будь-яке самовільне посилення режиму та умов відбування пока­
рання відносно даної категорії осіб, створення їм більш важких
умов, є неприпустимим.

Змінюватись можуть лише форми виховного процесу, виходячи з вікових особливостей даних засуджених, інтересів, духовних та інших потреб, необхідності підготовки до життя після звільнення. Виключення складають лише умови праці осіб, які досягли вісім­надцятирічного віку, котрі встановлюються відповідно до законо­давства про працю.

Стаття 149. Участь громадськості у виправленні і

ресоціалізації засуджених неповнолітніх

1. Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в орга­нізації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішення питань соціального захисту за­суджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільня­ються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з


представників органів державної влади, органів місцевого само­врядування, громадських організацій.

Організація і діяльність піклувальної ради визначаються по­ложенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. З метою підвищення ефективності виховного впливу на засу­джених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при від­діленнях соціально-психологічної служби можуть створюватися батьківські комітети. Діяльність батьківського комітету визнача­ється положенням, яке затверджує начальник виховної колонії.

1. Об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації та
окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації
засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними, нада­
вати допомогу органам і установам виконання покарань у поряд­
ку, установленому КВК України та іншими законами України.

Стаття, що коментується, передбачає, що основною формою по­дібної участі громадськості у виправленні та ресоціалізації засу­джених неповнолітніх є піклувальні ради, що створюються при виховних колоніях.

2. Згідно з Положенням про піклувальні ради при спеціальних
виховних установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 1 квітня 2004 р. № 429, основними завданнями остан­
ніх є: 1) надання допомоги спеціальним виховним установам з пи­
тань соціального захисту засуджених неповнолітніх осіб; 2) спри­
яння громадським організаціям, органам виконавчої влади, орга­
нам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і
організаціям незалежно від форми власності у вирішенні питань,
пов'язаних з поліпшенням становища засуджених, дотриманням
їх прав і законних інтересів; 3) здійснення заходів, спрямованих
на вдосконалення навчально-виховного процесу у виховних коло­
ніях, зміцнення їх матеріально-технічної бази, вирішення питань
трудового і побутового влаштування неповнолітніх осіб, звільне­
них від відбування покарання.

Відповідно до покладених завдань піклувальні ради: 1) забезпе­чують розроблення та здійснення у виховних колоніях заходів, спрямованих на поліпшення становища засуджених, формування здорового способу життя; 2) подають пропозиції до проектів регіо­нальних (місцевих) програм підтримки діяльності виховних коло­ній; 3) взаємодіють з громадськими організаціями, органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємства­ми, установами і організаціями незалежно від форми власності з питань сприяння діяльності виховних колоній; 4) надають допо­могу адміністрації виховних колоній у проведенні соціально-ви­ховної роботи із засудженими, організації їх загальноосвітнього та професійно-технічного навчання; 5) вживають заходів щодо роз­ширення зв'язків виховних колоній з підприємствами, установа-


ми і організаціями незалежно від форми власності з питань зміц­нення матеріально-технічної бази цих колоній та залучення засу­джених до суспільно корисної праці; 6) сприяють поліпшенню матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засу­джених, здійсненню оздоровчо-профілактичних заходів; 7) органі­зовують шефство членів піклувальних рад, представників громад­ських організацій і трудових колективів над засудженими, які є сиротами або залишилися без батьківського піклування, вирішу­ють питання про подання їм матеріальної допомоги; 8) здійснюють разом з громадськими організаціями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установа­ми і організаціями незалежно від форми власності заходи соціаль­ного патронажу стосовно неповнолітніх осіб, звільнених від відбу­вання покарання; 9) виконують інші функції відповідно до законо­давства.

3. Піклувальні ради мають право: 1) доручати членам піклу­
вальної ради відвідувати виховні колонії, вивчати стан матеріаль­
но-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених,
умови їх праці та навчання, стан організації соціально-виховної
роботи; 2) одержувати від громадських організацій, органів вико­
навчої влади, органів місцевого самоврядування, органів і установ
виконання покарань, підприємств, установ і організацій незалеж­
но від форми власності інформацію і документи, необхідні для ви­
конання покладених на піклувальні ради завдань; 3) запрошувати
на свої засідання представників виховних колоній, територіаль­
них органів управління Державного департаменту з питань вико­
нання покарань, органів виконавчої влади, органів місцевого са­
моврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій
незалежно від форми власності; 4) проводити особистий прийом
засуджених, розглядати їх звернення та приймати за ними рішен­
ня; 5) вносити на розгляд органів виконавчої влади, органів місце­
вого самоврядування, адміністрації виховних колоній та керівни­
цтва територіальних органів управління Державного департамен­
ту з питань виконання покарань пропозиції щодо: удосконалення
діяльності виховних колоній з питань поліпшення становища за­
суджених, дотримання їх прав і законних інтересів; організації
трудового і побутового влаштування неповнолітніх осіб, звільне­
них від відбування покарання, сприяння їх соціальній адаптації;
забезпечення правового і соціального захисту персоналу виховних
колоній.

При цьому під час здійснення своїх повноважень піклувальні ради не вправі втручатися в оперативно-службову діяльність ви­ховних колоній.

4. До складу піклувальних рад входять представники громад­
ських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого са­
моврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від


 




форми власності та громадяни. Членами піклувальних рад не мо­жуть бути особи, які мають не погашену чи не зняту в установлено­му законом порядку судимість.

Голова піклувальної ради, його заступник та секретар ради оби­раються на її засіданні. Персональний склад ради оголошується наказом начальника виховної колонії. Голова піклувальної ради його заступник, секретар та члени ради беруть участь у її роботі на громадських засадах,

5. Організаційною формою роботи піклувальної ради є засідан­
ня, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на
три місяці. На засідання піклувальної ради можуть бути запроше­
ні представники громадських організацій, органів виконавчої вла­
ди, органів місцевого самоврядування, прокуратури, інших право­
охоронних органів та громадяни. У засіданнях піклувальної ради
бере участь начальник виховної колонії або його заступник.

Піклувальна рада має печатку та бланк із своїм найменуван­ням.

6. Крім піклувальних рад з метою підвищення ефективності ви­
ховного впливу на засуджених та надання допомоги адміністрації
виховних колоній при відділеннях соціально-психологічної служ­
би можуть створюватись батьківські комітети, до складу яких вхо­
дять батьки засуджених, особи, що їх замінюють та інші близькі
родичі. Діяльність таких комітетів регламентується положенням,
яке затверджується начальником установи.

Як правило, батьківський комітет має право: а) знайомитись в установленому порядку з житловими та побутовими умовами три­мання засуджених у виховній колонії; б) звертатися до громад­ських об'єднань для надання допомоги сиротам і особам, які по­збавлені батьківського піклування, а також неповнолітнім з не-благополучних родин; в) забезпечувати посилками й передачами сиріт і осіб, які позбавлені батьківського піклування, а також за­суджених, батьки яких не підтримують з ними зв'язку в період від­бування покарання; г) надавати допомогу адміністрації у забезпе­ченні сиріт та осіб, які залишились без батьківського піклування, що звільняються з виховної колонії, громадським одягом; д) спіль­но з адміністрацією звертатися до державних органів, громадських об'єднань з питань надання допомоги у проведенні виховної робо­ти з засудженими.

7. До виховної роботи із засудженими відповідно до ст. 25 КВК
України можуть залучатися й інші громадські організації та об'єд­
нання. Різноманітність форм участі громадськості у виправленні
та ресоціалізації засуджених, як свідчить практика, приносить
вельми відчутну користь у цій діяльності, адаптації неповнолітніх
до умов самостійного життя в суспільстві.


Розділ IV

ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ

ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Глава 22

ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Стаття 150. Місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

1. Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають пока­рання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...