Главная Обратная связь

Дисциплины:






попередження; догана; сувора догана; 6 страница




місця проживання додатково направляється повідомлення до те­риторіального органу внутрішніх справ, де імовірна його поява, виходячи з анкетних даних засудженого.

і- 3. Підрозділ кримінально-виконавчої інспекції: у місячний тер­мін після постановки на облік осіб, які на підставі акта про помилу­вання були звільнені від покарання з випробуванням, направляє через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до Секретаріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення (копію — до управ­ління кримінально-виконавчої інспекції Державного департамен­ту України з питань виконання покарань); у разі вчинення злочи­ну особою, яка на підставі акта про помилування була звільнена від покарання з випробуванням та перебуває на обліку в кримі­нально-виконавчій інспекції, протягом 10 днів з моменту надхо­дження до кримінально-виконавчої інспекції інформації про пору­шення кримінальної справи, а також після винесення вироку за фактом злочину, направляє через територіальний орган управлін­ня Державного департаменту України з питань виконання пока­рань до Управління з питань помилування Секретаріату Президен­та України відповідне повідомлення (копію — до управління кри­мінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань).

4. Територіальний орган внутрішніх справ: у разі надходжен­ня з установи виконання покарань повідомлення-запиту органі­зовує перевірку можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання. Про наслідки вирішення цього питання сповіщає установу виконання покарань не пізніше як через 20 днів з дня надходження повідомлення-запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту); при надходженні з установи виконання покарань повідомлення про звільнення за­судженого організовує перевірку прибуття звільненого до обра­ного ним місця проживання; протягом місяця після звільнення засудженого інформує установу виконання покарань про його прибуття, реєстрацію та працевлаштування (направляється від­ривний талон повідомлення про прибуття звільненого); у місяч­ний термін після взяття на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання, направляє до Служ­би з питань помилування Кабінету Президента України Секрета­ріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення; у разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом 10 днів після звільнення інформує про це установу ви­конання покарань; у разі вчинення злочину особою, яка була звільнена від покарання на підставі акта про помилування та пе­ребуває на обліку в територіальному органі внутрішніх справ, протягом 10 днів з моменту надходження інформації про пору­шення кримінальної справи, а також після винесення вироку за





фактом злочину направляє до Служби з питань помилування Ка­бінету Президента України Секретаріату Президента України по­відомлення встановленої форми.

5. Відносно неповнолітніх, які не мають батьків або інших осіб, у яких вони можуть проживати, направляється відповідне подан­ня до комісії зі справ неповнолітніх за попереднім місцем прожи­вання. Комісія приймає заходи щодо влаштування звільненого на роботу та забезпечення його житлом чи, залежно від віку, щодо по­міщення його у школу-інтернат чи інший заклад. У деяких необ­хідних випадках неповнолітні передаються на піклування. Якщо неповнолітній має батьків, але адміністрація колонії дійде виснов­ку, що повернення його до попереднього місця проживання недо­цільне з виховних міркувань (криміногенна обстановка в родині, зв'язок зі злочинним середовищем тощо), неповнолітнього може бути направлено до комісії зі справ неповнолітніх за місцем розта­шування колонії.

6. Направлення інвалідів І та II груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок понад п'ятдесят п'ять років, які по­требують сторонньої допомоги чи не мають місця проживання, мо­жуть бути направлені до будинків інвалідів і престарілих, однак це здійснюється виключно за їх згодою.

Особи, що за станом здоров'я потребують невідкладної медич­ної допомоги чи постійного медичного догляду та не мають роди­чів, які б про них піклувались чи супроводжувались до місця про­живання, направляються адміністрацією установи виконання по­карань до місцевих органів (установ) охорони здоров'я населення. Також у виняткових випадках адміністрація установи може при­йняти рішення про супроводження таких засуджених до місця проживання.

Стаття 157. Надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання

1. Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечу­ються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.

2. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і ко­штів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. їм може бути видана одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бю­джету України, передбачених на утримання кримінально-вико­навчої системи.

Умови і порядок надання допомоги визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.


3. Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні на­правляються до місця проживання в супроводі родичів або пра­цівника колонії.

1. В умовах, коли не всі засуджені в колоніях забезпечені робо­
тою, багато з них мають низькі заробітки та не мають його взагалі.
На момент звільнення вони потребують матеріальної допомоги.

Оскільки місце відбування покарання не залежить від засудже­ного, при звільненні він забезпечується безкоштовним проїздом до обраного місця проживання або роботи після звільнення, незалеж­но від наявності коштів на особовому рахунку. При цьому, якщо знов обране місце проживання знаходиться за межами України, звільнені забезпечується безплатним проїздом тільки до населено­го пункту, який є найближчим до кордону з цією країною або до консульства (посольства, представництва) іноземної країни на те­риторії України.

2. Особам, які направляються до будинків інвалідів, престарі­лих, до інтернатів або піклувальників, видаються проїзні доку­менти до місця, де розташовані ці установи або проживає піклу­вальник.

3. Як правило, засудженим оплачується проїзд у загальних ва­гонах, в каютах III класу пароплавів. Особам, які потребують сто­роннього догляду, неповнолітнім віком до 16 років, вагітним жін­кам, жінкам, які слідують з дітьми, можуть бути придбані квитки у плацкартний вагон або каюту II класу. Якщо на даному напрям­ку немає залізничного або водного транспорту, звільнений отри­мує квитки на повітряний або автомобільний транспорт.

4. Засуджені забезпечуються продуктами харчування або (за їх бажанням) грошима на час слідування. Час слідування визнача­ється за розкладом руху того виду транспорту, на проїзд яким осо­ба, що звільняється, забезпечується квитком. При цьому хворі, а також вагітні жінки і жінки з дітьми отримують харчування ви­ходячи з тих норм, за якими вони забезпечувались у колонії. На дитину видається харчування та один комплект білизни, одягу та

взуття за сезоном.

5. Комплект одягу та взуття, що повинна мати особа при виході з установи виконання покарань, встановлюється з урахуванням періоду року на момент звільнення. Якщо звільнений не має необ­хідного одягу, взуття та коштів на їх придбання, вони видаються безкоштовно за заявою засудженого з дозволу начальника колонії чи його заступника.

6. Звільнюваним, які не мають достатніх коштів на період слі­дування та працевлаштування, може бути надана одноразова допо­мога за рахунок коштів Державного бюджету України, передбаче­них на утримання кримінально-виконавчої системи. Вказівка за-


 




конодавця «може бути видана» свідчить про те, що така допомога єправом, а не обов'язком адміністрації установи. При визначенні розміру такої допомоги враховується відношення особи до праці, його поведінка під час відбування покарання, стан здоров'я та на­явність родинних зв'язків.

7. Категорично забороняється залишення засудженого, який відбув призначений строк покарання, в установі виконання пока­рань за будь-яких підстав, в тому числі і за особистим проханням особи, обумовленим, наприклад, станом здоров'я чи матеріальни­ми ускладненнями.

Глава 25

НАГЛЯД ЗА ОСОБАМИ, ЗВІЛЬНЕНИМИ

ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 158. Встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі Адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначе­них у статті 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» (264/94-ВР), за постановою судді в порядку, передбаченому статтею 5 вищезазна­ченого Закону.

1.Серед профілактичних заходів, які здійснюються відносно осіб, звільнених від відбування покарання, особливе місце займає адміністративний нагляд. Він являє собою систему тимчасових ви­ховних і примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою осіб, що звільнені з місць позбавлення волі та залишаються небезпечними для суспільства. Така діяльність здійснюється відповідно до КВК України, Закону України «Про ад­міністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлен­ня волі» та Інструкції «Про організацію здійснення адміністратив­ного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі», затвердженої спільним наказом МВС України та Державного депар­таменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 р.

1303/203.

2.Згідно з вказаними нормативними актами адміністративний нагляд встановлюється щодо таких категорій осіб: 1) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засудже­них два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони впер­то не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпеч-


ними для суспільства; 2) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 3) засуджених до позбавлен­ня волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони піс­ля відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично вчиняють правопорушення.

Щодо осіб, вказаних у перших двох пунктах цього переліку, ад­міністративний нагляд встановлюється судом за місцезнаходжен­ням виправної установи за поданням її начальника. Для цього ад­міністрація установи завчасно готує стосовно таких засуджених характеристики, копії вироків, довідки про застосування заходів стягнення, інші матеріали, які вказують про небажання засудже­ного стати на шлях виправлення (питання про встановлення адмі­ністративного нагляду щодо засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних за­собів, психотропних речовин і прекурсорів вирішується незалеж­но від поведінки цих осіб під час відбування покарання, оскільки необхідність подібного нагляду обумовлена виключно великим рівнем «рецидивонебезпечності» даної категорії засуджених).

3. Щодо піднаглядних можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях райо­ну (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особис­тих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одно­го до чотирьох разів на місяць.

При визначенні обмежень слід дотримуватись певних правил, визначених наукою кримінально-виконавчого права. Обсяг право-обмежень і специфічних обов'язків, які застосовуються до підна­глядного, залежить від характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, кількості судимостей, поведінки під час відбу­вання покарання, підстав звільнення від покарання. Ст. 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», встановила вичерпний перелік обмежень прав, які можуть застосовуватись до піднаглядних, а ст. 9 — ви­значила коло їх додаткових обов'язків. Всього в законі визначено чотири види правообмежень піднаглядних.

Перший вид стосується заборони виходу із дому (квартири) у визначений час. Його зміст полягає в тому, що піднаглядним може бути заборонено вихід із дому (квартири) у певний час. Суд пови­нен точно встановити дні тижня, а також час доби, протягом яких піднаглядні не мають права залишати приміщення. Вказане обме­ження повинно застосовуватися з урахуванням часу (змінності) роботи піднаглядного протягом місця, виконання ним суспільних



і родинних обов'язків, а також з урахуванням інших прав і закон­них інтересів громадянина. Як свідчить практика, заборона вихо­ду із дому застосовується лише відносно вечірніх годин (після 22 годин) і у нічний час, якщо з цим не пов'язана робота звільненого. У ряді випадків дане обмеження застосовується не у всі дні тижня, а лише у передсвяткові дні та вихідні.

Другий вид — заборони перебування у визначених місцях ра­йону (міста). Так, піднаглядним може бути заборонено перебуван­ня у певних пунктах району (міста). Це робиться з метою пере­шкодити звільненому поновити зв'язки з особами, що ведуть ан­тигромадський спосіб життя, а також попередити негативний вплив на піднаглядних з боку інших осіб. В цьому випадку необ­хідно точно перерахувати всі пункти, перебування в яких підна­глядному заборонено. Перелік не можна замінювати вказівкою на заборону з'являтися в громадських місцях. Така заборона ство­рює невизначеність в обмеженнях. Вона може породити порушен­ня правил адміністративного нагляду і не дасть виховного впливу на піднаглядного. При застосуванні цього обмеження необхідно враховувати як умови життя самих піднаглядних, так і характер громадського життя району або міста.

Також особам, що перебувають під адміністративним наглядом, може бути заборонено виїзд або обмежено час виїзду за межі райо­ну чи міста. Мета такого обмеження — перешкодити піднаглядно­му ухилитися від контролю. Цей висновок можна зробити із тек­сту п. »г» ст. 9 Закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», в якому визначено обов'я­зок піднаглядних при виїзді за особистими справами в інший на­селений пункт і находження там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ. Заборона виїзду в інший на­селений пункт застосовується у тому випадку, якщо є підстави вважати, що піднаглядний буде вести там антигромадський спосіб життя, порушувати громадський порядок або встановить антигро­мадські зв'язки. Якщо такі підстави відсутні — у застосуванні да­ного правообмеження немає необхідності.

Останнім видом обмеження є реєстрація в органі внутрішніх справ від одного до чотирьох разів на місяць. Його мета — встанов­лення постійного та регулярного контролю за піднаглядним, за­безпечення контролю за їх поведінкою і проведення з ними вихов­ної роботи. При цьому варто мати на увазі, що встановлюється саме число явок на реєстрацію, а дні тижня і години, за якими вони будуть здійснюватися, визначаються безпосередньо при при­бутті в орган внутрішніх справ.

У випадках, коли обмеження, запропоновані міськ-, райвідділом внутрішніх справ не відповідають вказаним вимогам, адміністрація установи виконання покарань може у поданні до суду визначити інші обмеження, з обов'язковим мотивуванням такого рішення.


4. При вирішенні питання щодо встановлення адміністративно­го нагляду установи виконання покарань (далі — УВП): а) здій­снюють облік засуджених та збирають відомості про поведінку під час відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи осіб, зазначених у пункті «б» і «г» закону; б) готують ма­теріали, що свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення та свідчать про доцільність установлення адміністра­тивного нагляду; в) направляють до органів внутрішніх справ за­пити з метою надання міськими (районними) управліннями (відді­лами) головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях і місті Севастополі (далі — міськ-, райвідділ) пропозицій щодо обмежень дій піднаглядних; г) готують матеріали стосовно раніше судимих осіб, які підпадають під дію закону, що підтвер­джують необхідність установлення адміністративного нагляду для розгляду їх на комісії; д) направляють до суду подання, у якому мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити на­чальник органу внутрішніх справ, на територію якого прибуде ра­ніше судимий, щодо якого встановлено адміністративний нагляд (далі — піднаглядний); є) направляють постанови суду про вста­новлення адміністративного нагляду за обраним піднаглядним місцем проживання для виконання міськ-, райвідділами.

З метою якісної і своєчасної підготовки матеріалів для встанов­лення адміністративного нагляду за особами, які підлягають звіль­ненню з установ виконання покарань, здійснюються такі функції:

I. Відділ по контролю за виконанням судових рішень не пізніше,
ніж за три місяці до закінчення строку відбування засудженими по­
карання, складає списки осіб, які підпадають під дію закону, і пере­
дає їх до відділу виховної і соціально-психологічної роботи, відділу
нагляду і безпеки, оперативного відділу та медичної частини УВП.

II. Відділ нагляду і безпеки за встановленою формою готує за­
пит до міськ-, райвідділу, на територію обслуговування якого має
прибути особа, щодо якої можливе встановлення адміністративно­
го нагляду.

III. Оперативний відділ виявляє злочинні зв'язки і наміри осіб, які підпадають під дію закону та у взаємодії з відділом нагляду і безпеки вивчає надані відділом по контролю за виконанням судо­вих рішень списки і визначає коло осіб із числа засуджених, щодо яких є законні підстави для порушення питання про встановлення адміністративного нагляду.

IV. Відділ виховної і соціально-психологічної роботи та відділ по контролю за виконанням судових рішень готує стосовно таких засуджених характеристики, копії вироків, довідки про застосова­ні заходи заохочення і стягнення та інші матеріали, які вказують про небажання засудженого стати на шлях виправлення та свід­чать про доцільність встановлення адміністративного нагляду.


 




V. Медична частина подає довідку про стан здоров'я засуджено­
го та проходження курсу лікування від наркоманії, алкоголізму
тощо.

VI. Відділ нагляду і безпеки узгоджує зібрані матеріали з пер­
шим заступником начальника установи, затверджує їх у началь­
ника та подає до розгляду на комісії УВП з метою порушення пи­
тання про встановлення адміністративного нагляду за засуджени­
ми. Відділ нагляду і безпеки та оперативний відділ ведуть обліки
осіб, щодо яких порушувалося питання про встановлення адміні­
стративного нагляду та про надходження з міськ-, райвідділу про­
позицій щодо обмежень дій, у журналі реєстрації постанов суду
про встановлення адміністративного нагляду.

5. До складу комісії, яка розглядає матеріали про доцільність
встановлення адміністративного нагляду щодо конкретної особи,
належать: начальник, його перший заступник та заступник із со­
ціально-психологічної роботи, начальники оперативного відділу,
відділу по контролю за виконанням судових рішень та відділу на­
гляду і безпеки, медичної частини. Рішення про необхідність вста­
новлення адміністративного нагляду щодо особи, приймається ко­
місією.

Начальник УВП, розглянувши матеріали, дає доручення про підготовку подання, у якому мають бути визначені обмеження дій з урахуванням пропозицій начальника міськ-, райвідділу, на тери­торію обслуговування якого має прибути піднаглядний, та обґрун­тування доцільності таких заходів. Подання підписується началь­ником установи та передається разом з матеріалами до відділу по контролю за виконанням судових рішень. Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, що свідчать про не­обхідність встановлення адміністративного нагляду за відповід­ною особою.

6. Особа, стосовно якої внесено подання про встановлення адмі­
ністративного нагляду, викликається (доставляється) в судове за­
сідання. Особі, стосовно якої внесено подання про встановлення
адміністративного нагляду роз'яснюється її право подати клопо­
тання про участь у судовому засіданні захисника. На клопотання
цієї особи викликається захисник. Крім цього, обов'язкова при­
сутність представника УВП, начальник якої вніс подання.

Законом не визначено, у який термін проводиться засідання ко­місії установи та направляється подання адміністрації колонії до суду стосовно встановлення адміністративного нагляду. Практика свідчить, що розумним терміном для цього є два місяці, оскільки саме цей період дає можливість завчасно вирішити питання вста­новлення адміністративного нагляду та вступити в законну силу постанові суду на момент звільнення засудженого.

У випадках вирішення питання про умовно-дострокове звіль­нення особи, засудженої до позбавлення волі за один із злочинів,


пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотроп­них речовин і прекурсорів, на засіданні комісії установи одночасно вирішується і питання встановлення адміністративного нагляду. При позаплановому звільненні засудженого (наприклад, на під­ставі помилування чи скорочення в апеляційному (касаційному) порядку строку покарання, матеріали про встановлення адміні­стративного нагляду направляються до суду негайно після отри­мання розпорядження про виконання Указу Президента України чи відповідного рішення суду).

Слід також мати на увазі, що на практиці можуть траплятися випадки звільнення на підставі амністії як засуджених до позбав­лення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, так і засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, поведінка яких під час відбування покарання свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залиша­ються небезпечними для суспільства, хоча вони і не є злісними по­рушниками встановленого порядку та умов відбування покарання. У цих випадках питання встановлення адміністративного нагляду вирішується на загальних підставах одночасно з питанням про звільнення на підставі амністії.

7. Інструкцією «Про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі» вста­новлено наступну процедуру підготовки матеріалів у міськ-, рай­відділах щодо застосування адміністративного нагляду.

Відносно раніше судимих осіб, які підпадають під дію пункту «в» ст. З Закону, які незважаючи на попередження органів вну­трішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, учиняють інші правопорушення, міськ-, райвідділом готуються матеріали про необхідність встановлення щодо них адміністративного нагляду. З метою отримання своєчас­ної інформації про вчинення правопорушення особою, яка підпа­дає під дію закону, дільничний інспектор міліції зобов'язаний сис­тематично контролювати її поведінку за місцем проживання (пе­ребування) й роботи, не рідше одного разу на місяць перевіряти особу за довідковими картотеками правопорушників, використо­вувати інформацію приймальників-розподільників, чергових час­тин міськ-, райвідділів.

У разі встановлення факту порушення громадського порядку або прав інших громадян, вчинення інших правопорушень цією особою, дільничний інспектор міліції виносить письмове поперед­ження особи, стосовно якої може бути встановлено адміністратив­ний нагляд. У разі, якщо особа, яка підпадає під дію закону, не­зважаючи на письмове попередження органів внутрішніх справ продовжує порушувати громадський порядок і права інших гро-


 




мадян, вчиняє інші правопорушення, за які чинним законодав­ством встановлена адміністративна відповідальність, дільничний інспектор міліції доповідає про це рапортом начальнику міськ-, райвідділу для прийняття рішення про доцільність встановлення за нею адміністративного нагляду. До рапорту додаються: копія вироку суду про попереднє засудження до позбавлення волі; довід­ка про перевірку на наявність судимостей; характеристика особи та матеріали, які свідчать про вчинені особою правопорушення і накладені стягнення; засвідчені копії протоколів та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності; письмове по­передження, винесене цій особі, стосовно якої може бути встанов­лено адміністративний нагляд; пояснення правопорушника; по­яснення громадян, що характеризують їх поведінку; пропозиції щодо застосування обмежень дій піднаглядному; інші матеріали.

8. Начальник міськ-, райвідділу, розглянувши ці матеріали,
приймає рішення щодо підготовки подання про встановлення сто­
совно цієї особи адміністративного нагляду, підписує його та ра­
зом з вищезазначеними матеріалами направляє до суду. Для вирі­
шення питання про встановлення адміністративного нагляду на
судове засідання судом викликається особа, щодо якої внесено по­
дання про встановлення адміністративного нагляду, а за її клопо­
танням — і захисник, а також представник міськ-, райвідділу вну­
трішніх справ, начальник якого вніс подання.

Після позитивного рішення суду постанова судді надсилається начальнику районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ за місцем проживання піднаглядної особи. На її виконання дільничний інспектор міліції оформляє справу адміністративного нагляду та проводить з піднаглядним бесіду.

9. Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зо­
бов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати
громадський порядок і дотримуватися таких правил: а) прибути у
визначений виправною установою термін в обрані ними місця про­
живання і зареєструватися в органах внутрішніх справ; б) з'явля­
тися за викликом міліції і давати усні та письмові пояснення з пи­
тань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагля­
ду; в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністра­
тивний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також
про виїзд за межі району (міста) у службових справах; г) в разі
від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений
пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцево­
му органі внутрішніх справ.

Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи підна­глядного, його способу життя і поведінки може змінювати (змен­шувати або збільшувати) обсяг встановлених обмежень, зокрема:


а) продовжувати термін адміністративного нагляду відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону; б) збільшувати або зменшувати обсяг обмежень дій піднаглядних відповідно до ч. 2 ст. 10 закону; в) припиняти ад­міністративний нагляд відповідно до ч. 4 ст. 8 та ч. 4 ст. 5 Закону.

Зміна обсягу встановлених обмежень здійснюється судом за по­данням начальника міськ-, райвідділу внутрішніх справ.

10. Працівники міліції зобов'язані систематично контролюва­ти дотримання піднаглядними правил адміністративного нагляду. Про результати перевірок здійснюється запис у листку контролю за дотриманням встановлених обмежень дій піднаглядним та ра­портом доповідається начальнику міськ-, райвідділу.

Дільничні інспектори міліції та працівники карного розшуку зобов'язані проводити індивідуально-попереджувальну роботу з піднаглядними. У разі отримання відомостей про їх наміри ухили­тися від адміністративного нагляду або вчинити правопорушення вони докладають начальнику міськ-, райвідділу внутрішніх справ пропозиції щодо посилення контролю за поведінкою і способом

життя таких осіб.

Підрозділи карного розшуку разом з підрозділами оперативної служби, державної служби боротьби з економічною злочинністю, служби боротьби з організованою злочинністю та з незаконним обігом наркотиків виявляють злочинні зв'язки, наміри піднагляд­них, уживають заходів до попередження і припинення ними зло­чинів, спільно з дільничними інспекторами міліції контролюють дотримання правил адміністративного нагляду і встановлених су­дом обмежень.

Слідчі та підрозділи дізнання при провадженні дізнання та до-

судового слідства:

— виявляють причини та умови, які сприяли вчиненню злочи­
нів піднаглядними або особами, що підпадають під дію Закону, а
також причини невстановлення адміністративного нагляду і не-
проведення розшуку осіб, які ухилились від нього;

— вносять начальникам міськ-, райвідділів за місцем прожи­
вання (перебування) вказаних осіб подання про виявлені недоліки
в роботі з установлення і здійснення адміністративного нагляду.





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...