Главная Обратная связь

Дисциплины:






Функції менеджера в організації



 

Поняття "менеджер" у сучасному розумінні - це керівник або управляючий, що займає постійну посаду і наділений повноваженнями в галузі прийняття рішень з конкретних видів діяльності фірми, що функціонує в ринкових умовах. Передбачається, що прийняті менеджером рішення є обґрунтованими і виробляються на базі використання новітніх методів управління: різноманітних розрахунків за допомогою комп'ютерної техніки.

Термін "менеджер" має досить широке розповсюдження і вживається стосовно:

Ø до організатора конкретних видів робіт у рамках окремих підрозділів або програмно-цільових груп;

Ø до керівника підприємства в цілому або його підрозділів (управлінь, відділень, відділів);

Ø до керівника по відношенню до підлеглих;

Ø до адміністратора будь-якого рівня управління, що організує роботу у відповідності з сучасними методами.

Властиві ринку ризик і невизначеність ситуації вимагають від менеджерів самостійності та відповідальності за прийняті рішення, сприяють пошуку оптимальних організаційних і науково-технічних рішень щодо нововведень.

До менеджеру будь-якого рівня ставляться високі вимоги, зокрема, такі:

Ø наявність загальних знань в галузі управління підприємством;

Ø компетентність у питаннях технології виробництва в тій галузі, до якої ставиться фірма по виду і характеру своєї діяльності;

Ø володіння не тільки навичками адміністрування, а й підприємництва, уміння володіти ситуацією на ринках, виявляти ініціативу й активно перерозподіляти ресурси фірми в найбільш вигідних сферах застосування;

Ø прийняття обґрунтованих і компетентних рішень на основі узгодження з нижчими керівниками та працівниками і розподіл участі кожного в їх виконанні;

Ø наявність практичного досвіду і знань у галузі аналізу економічної ситуації на основних ринках чи їх сегментах, на яких уже працює або має намір працювати;

Ø вміння аналізувати діяльність і дії фірм-конкурентів;

Ø вміння передбачати тенденції розвитку господарської кон'юнктури, особливості попиту, заходів державного регулювання економіки у своїй країні і в інших країнах, на ринках яких фірма прагне посилити або утримати свої позиції.

І все ж найважливішою вимогою до менеджера будь-якого рівня є вміння керувати людьми. Сюди відносяться:

Ø знання досконало своїх прямих підлеглих, їх здібностей і можливостей виконання конкретної доручаємої ним роботи;

Ø знання умов, що зв'язують підприємство і працівників;

Ø захист інтересів тих і інших на справедливій основі;

Ø усунення нездатних з метою утримання єдності й правильності функціонування фірми.



Керівник, як пише А.Файоль, повинен усунути або запропонувати усунення будь-якого працівника, який став з якої-небудь причини не здатним виконувати покладені на нього завдання. Ця вимога обов'язку завжди складна, часто важка.

Ринкова економіка викликає потребу у керуючих, які відносяться до справи творчо, добре інформовані, вміють найкращим чином використовувати ресурси і забезпечувати ефективність функціонування фірми.

Незаперечним фактом у менеджменті є розуміння кожним менеджером і перш за все керівником вищої ланки управління того, що їхня фірма здійснює свою діяльність в ринкових умовах і повністю залежить від ринку.

Підприємництво (enterpreneursship) (підприємницька діяльність) - це основний вид самостійної господарської діяльності (виробничої або комерційної), яка здійснюється фізичними та юридичними особами, які є підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність спрямована на досягнення запланованого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового господарства, несуть повну майнову відповідальність за результати своєї діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) країни реєстрації.

Підприємництво як особливий вид діяльності передбачає наявність у суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки. Це проявляється в особливому творчому відношенні до справи, вільному прояві ініціативи, постійному прагненні до новаторства, пошуку нетрадиційних рішень і можливостей, розширення масштабів і сфери діяльності і, що особливо важливо, постійної готовності до ризику і вишукування способів його подолання.

Найважливішим завданням підприємницької діяльності є забезпечення ефективного функціонування фірми чи діяльності індивідуального підприємця, що передбачає орієнтацію на інновації та створення інноваційного середовища, вміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел.

Підприємництво як самостійна діяльність передбачає:

Ø свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках: вибір виду та сфери підприємницької діяльності; вибір напрямків і методів цієї діяльності; прийняття господарських рішень і вибір засобів їх реалізації;

Ø формування виробничих програм, вибір джерел фінансування, постачальників продукції та послуг, джерел отримання трудових ресурсів;

Ø вибір каналів та методів збуту;

Ø встановлення систем і розмірів оплати праці та інших видів доходів осіб, які працюють за наймом;

Ø встановлення рівня цін і тарифів на продукцію та послуги; розпорядження прибутком (доходами) від підприємницької діяльності, що залишається після сплати податків та внесення інших обов'язкових платежів.

Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію і управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва. Господарська діяльність може охоплювати такі види: інноваційну, виробничо-збутову, торговельно-посередницьку, консультаційну, інжинірингову, патентно-ліцензійну та інші, включаючи торгівлю цінними паперами. Сфера господарської діяльності включає як внутрішньо фірмові відносини, так і відносини з іншими учасниками ринкового господарства - фінансові, правові, розрахункові, пов'язані з рухом товарів, страхуванням, зберіганням, орендою товарів, рекламою продукції і послуг та ін.

Для підприємця характерно:

Ø професійне знання сфери діяльності;

Ø наявність певних управлінських знань і досвіду виробничо-збутової і маркетингової діяльності;

Ø уміння правильно оцінювати свої можливості і становище на ринку, ресурси, що залучаються і фінансові кошти;

Ø економічне мислення, компетентність, ділова культура, наявність практичного досвіду та навичок;

Ø вміння організувати виробництво і діяти на свій страх і ризик заради досягнення мети і одержання прибутку;

Ø вміння аналізувати та використовувати ринкові можливості, новаторські ідеї.

Підприємці організовують свою справу і діють заради власної вигоди чи вигоди фірми (організації), яку вони представляють. Тому підприємницької діяльності властиві найсильніші господарські мотивації.

Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одиничних або разових угод. Тут мова йде про систематичну, стабільну, організовану господарську діяльність, що має цільову спрямованість у вигляді кінцевого результату з орієнтацією на подальший розвиток і розширення. А це передбачає успішне вирішення організаційних і фінансових проблем і зростання прибутку; активне виявлення нових технологічних, ресурсних та інших можливостей, здатних забезпечити ефективне функціонування і стабільний розвиток фірми; прагнення включитися в нову сферу діяльності з метою підвищення рентабельності виробництва і збуту фірми в цілому.

Підприємницька діяльність спрямована на досягнення комерційного успіху: одержання прибутку або підприємницького доходу, що обумовлено ринковими умовами господарювання і пов'язано виключно з ринковою структурою економіки, в якій така діяльність реалізується. Більша частина чистого підприємницького доходу або прибутку спрямовується не на особисте споживання, а вкладається у подальший розвиток найбільш перспективних напрямків господарської діяльності.

Підприємницька діяльність спрямована на найкраще використання капіталу: власності та іншого майна, а також фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів.

Підприємець виступає як власник, користувач і розпорядник власності, що охоплює сукупність дій його як суб'єкта власності, необхідних для здійснення реального процесу періодичної повторюваності, а саме:

Ø можливість вільно і самостійно приймати рішення, тобто здійснювати володіння в його реальному прояві;

Ø координація всіх видів діяльності і всіх учасників процесу виробництва - тобто правомочність;

Ø організація виробництва і збуту, витрачання грошових коштів, надання та отримання майна в оренду та ін. - розпорядження в конкретному вираженні.

Власник, який має право володіння, користування і розпорядження майном, яке він сам використовує в якості засобів виробництва для випуску певної продукції і отримання підприємницького доходу, перетворюється на керуючого, а відносини власності - в управлінські відносини. Коли відбувається відділення управління від власності на засоби виробництва та вироблені продукти, коли для управління процесом виробництва наймаються професіонали-управлінці (менеджери), управління набуває характеру щодо самостійної від суб'єкта власності правомочності осіб чи органів (підрозділів фірм), зайнятих виконанням властивих управління функцій.

Таким чином, суть підприємництва полягає в тому, щоб в умовах невизначеності ринку знаходити можливості найкращого використання власності у вигляді капіталу, майна, патентних прав та інших ресурсів і домагатися реалізації цих можливостей у практичну діяльність.

Підприємництво передбачає наявність економічно відокремлених суб'єктів ринкового господарства, які вступають між собою в правові, юридичні, фінансові та інші відносини. Таких суб'єктів іменують партнерами, контрагентами, сторонами в угоді і пр. Економічна відокремленість означає їх господарську самостійність і майнову відповідальність за результати діяльності.

З економічно відокремлених суб'єктів ринкового господарства складається фірмова структура ринку - галузевого, національного, світового.

Підприємництво передбачає персональну економічну, а не колективну адміністративну відповідальність за результати роботи.

Підприємець зобов'язаний:

Ø укладати договори (контракти) по найму з працівниками і, в необхідних випадках, з профспілками;

Ø здійснювати оплату праці працівників, які працюють за наймом, відповідно до умов договорів;

Ø забезпечувати належну якість вироблених товарів (робіт, послуг);

Ø дотримуватися законні вимоги та права споживачів;

Ø забезпечувати працівникам належні умови праці;

Ø вносити в страхові й пенсійні фонди відрахування по страхуванню і забезпеченню осіб, які працюють за наймом;

Ø здійснювати заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, техніки безпеки.

Правові норми підприємницької діяльності включають також порядок припинення діяльності фірми або індивідуального підприємця (порядок ліквідації), який передбачає і випадки, коли підприємницька діяльність припиняється судом або в результаті банкрутства, порушення законодавства та ін. У будь-якому випадку визначаються порядок та строки припинення підприємницької діяльності.

 

Контрольні питання:

1. Завдання менеджменту організацій.

2. Складові стратегічного управління організацією.

3. Головні цілі менеджменту.

4. Основні етапи менеджменту організацій.

5. Поняття «менеджер» у сучасному розумінні.

6. Функції менеджера в організації.

7. Правовий та організаційно-технічний аспект менеджменту.

8. Основні вимоги до менеджера будь-якого рівня.

9. Сутність підприємницької діяльності.

10. Характерні риси підприємця.

11. Обов’язки підприємця.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...