Главная Обратная связь

Дисциплины:






Державне регулювання ВІДНОСИН у сфері використання та охорони земель лісогосподарського призначення



 

Загальне державне регулювання у сфері набуття і реалізації прав на використання та охорону земель лісогосподарського призначення в Україні здійснюють органи державної влади і управління загальної та спеціальної компетенції. До органів загальної компетенції слід віднести Верховну Раду України, Президента України, Раду національної безпеки та обо­рони України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації на підставі Конституції України, ЗК, АК Укра­їни та інших законодавчих актів.

До органів спеціальної компетенції у сфері здійснення прав на ви­користання та охорону земель лісогосподарського призначення нале­жать насамперед Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України із земельних ресур­сів і Державний комітет лісового господарства України, повноважен­ня яких законодавчо визначені в ЗК, АК України та ін. Окремі повно­важення у зазначеній сфері здійснюють також інші органи виконав­чої влади, зокрема Міністерство охорони здоров'я України і Державна санітарно-етдеміологічна служба в його складі, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство аграрної політики України, Міністерство оборони України та деякі інші.

Так, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України), Положення про яке затверджено по­становою КМ України № 1524 від 2 листопада 2006 р., є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціональ­ного використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійс­нення державного контролю за використанням та охороною земель, з питань екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відхо­дами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Наказом Мінприроди України № 548 від 19 грудня 2006 р. затвер­джено Положення про Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, які діють на регіональному рівні.

До складу Мінприроди України входить Державна екологічна ін­спекція України (Держекоінспекція України), Положення про яку в новій редакції затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 16 червня 2004 р. "Про урядові органи державного управ­ління у складі Міністерства охорони навколишнього природного сере­довища". Основними завданнями Держекоінспекції України є участь у реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього при­родного середовища, раціонального використання природних ресур­сів, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та радіаційної безпеки, здійснення державного контролю за додержанням вимог законодав­ства про охорону навколишнього природного середовища, раціональ­не використання природних ресурсів, екологічну та радіаційну безпе­ку, поводження з відходами.



Державний комітет України із земельних ресурсів України забезпе­чує реалізацію державної політики та управління у сфері регулюван­ня земельних відносин, використання, охорони та проведення моні­торингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встанов­лення меж області, району, міста, району в місті, села і селища. До повноважень Держкомзему України належать також координація ро­боти з проведення земельної реформи, здійснення землеустрою, про­ведення державної експертизи програм і проектів з питань землеуст­рою. Наказом Держкомзему України № 123 від 16 червня 2008 р. за­тверджено положення про територіальні органи земельних ресурсів.

Державний контроль у сфері використання та охорони земель лісо­господарського призначення здійснює Державна інспекція з контро­лю за використанням і охороною земель (Держземінспекція України), яка діє у складі Держкомзему України відповідно до Положення, за­твердженого постановою КМ України № 1958 від 25 грудня 2002 р. Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань організує і здійснює державний контроль за дотриманням установленого по­рядку набуття і реалізації прав на землю, у тому числі на землі лісого­сподарського призначення, а також за дотриманням порядку від­шкодування втрат лісогосподарського виробництва (п. 4 Положення).

Державний комітет лісового господарства України (Держкомліс- госп України), Положення про який затверджено постановою КМ України № 883 від 27 червня 2006 р., бере участь у формуванні дер­жавної політики у сфері лісового і мисливського господарства, полю­вання та мисливського собаківництва, здійснює управління, міжгалу­зеву координацію та функціональне регулювання у цій сфері, а також підготовку пропозицій щодо охорони, захисту, раціонального вико­ристання та відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин. Від­повідно до постанови КМ України "Питання удосконалення управ­ління лісовим і мисливським господарством" № 678 від 26 квітня 2007 р. наказом Державного комітету лісового господарства України № 223 від 4 липня 2007 р. затверджено нове Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства, які є його тери­торіальними органами.

Самоврядне регулювання відносин у сфері здійснення прав на ви­користання і охорону земель лісогосподарського призначення здійс­нюють органи місцевого самоврядування на підставі Конституції Укра­їни, Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. (ст. 26, 33), ЗК, АК України, інших нормативно-правових актів.

Основу місцевого самоврядування становлять територіальні громади, які на своїх зборах можуть вирішувати будь-які питання в галузі еколо­гії, а також делегувати своїх представників у представницькі органи - сільські, селищні, міські, районні в містах, районні та обласні ради.

До здійснення державного та самоврядного регулювання відносин у сфері використання і охорони земель лісогосподарського призна­чення законодавчо передбачено залучення громадськості. Громадські


природоохоронні організації, які діють на всеукраїнському або місце­вому рівні відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. та на основі їхніх статутів, у сфері лісових від­носин мають право: брати участь у розробці планів, програм, пов'я­заних з охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів; ві­льний доступ до інформації про стан лісів і ведення господарства в них; брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони та відтворення лісів; вносити пропозиції щодо розро­блення нормативно-правових актів з питань ведення лісового госпо­дарства та внесення змін до них; оскаржувати в установленому зако­ном порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запи­том інформації про стан лісів або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення (ст. 96 ЛК України), а також інші права, передбачені екологічним законодавством.

Крім загальних функцій державного та самоврядного регулювання земельних відносин, у сфері здійснення прав на використання та охорону земель лісогосподарського призначення як організаційно та юридично забезпечених напрямів діяльності (із залученням громадсь­кості до здійснення окремих із них), зупинимося на особливостях де­яких із них, розглянувши їх як спеціальні функції.

Розподіл і перерозподіл земель лісогосподарського призначення здійснюється в декількох правових формах: передача у власність, на­дання у користування (постійне та тимчасове - орендне), припинення прав на землю, що здійснюється на загальних підставах, передбаче­них ЗК і ЛК України. Водночас використання лісових ресурсів, під час якого фактично здійснюється використання земельних ділянок, відбувається без вилучення цих ділянок у постійних користувачів.

Відповідно до ч. З ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АР Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового го­сподарства та охорони навколишнього природного середовища.

Лісовпорядкування відповідно до ст. 45 ЛК України включає ком­плекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної та всебічної інформації про лісовий фонд України. Зміст лісовпорядкування визначається у ст. 46 ЛК України.

Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель лісогосподарського призначення здійснюється як на підставі норм земельного законодавства (ст. 187-190 ЗК України, ст. 19-21 Закону України "Про охорону земель", положень спеціального Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), так і лісового (ст. 93-95 АК України) та екологічного законо­давства (ст. 34-37 Закону України "Про охорону навколишнього при­родного середовища").

Завдання контролю за охороною, захистом, використанням і від­творенням лісів перелічені в ст. 93 АК України, а саме: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використан­ня та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законо­давства органами державної влади, органами місцевого самовряду­вання, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушен­ням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та від­творення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відпо­відних заходів щодо їх усунення.

Державний контроль у цій сфері здійснюється згідно зі ст. 94 АК України. Контроль здійснюють і органи місцевого самоврядування (самоврядний контроль). Громадський контроль здійснюється громад­ськими інспекторами охорони навколишнього природного середови­ща (ст. 95 АК України). У науковій літературі можна зустріти і таку форму контролю, як виробничий, що здійснюється постійними лісо­користувачами в процесі ведення лісового господарства.

Ведення державного лісового кадастру та облік лісів проводиться на Підставі ст. 49-54 АК України, метою ведення якого є ефективна організація охорони і захисту лісів, раціональне використання лісо­вого фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісо­вий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру (ст. 49 АК України).

Державний лісовий кадастр згідно зі ст. 50 АК України призначе­ний для забезпечення органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.


Державний лісовий кадастр включає такі складові: 1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); 4) інші показники (ст. 51 ЛК України).

Відповідно до ст. 52 ЛК України документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства АР Крим, територіальними органами центрального органу ви­конавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: матеріалів лісовпорядкування; рішень про пе­редачу у власність, надання в постійне користування земельних лісо­вих ділянок, їхнє вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії за­лежно від основних виконуваних ними функцій; актів огляду місць за­готівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних вла­стивостей лісів; актів технічного приймання лісових культур; актів пе­реведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою ро­слинністю землі; актів обстеження в разі зміни категорій земель у ре­зультаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного облі­ку лісів України.

ЛК України визначає Порядок ведення державного лісового кадас­тру: державний лісовий кадастр ведеться центральним органом ви­конавчої влади з питань лісового господарства за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету (ст. 53). Водночас законодавчо передбачено і здійснення обліку лісів, який включає збір та узагальнення відомостей, що характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Грома­дяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів (ст. 54 ЛК України).

Відповідно до п. 4 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою КМ України № 848 від 20 червня 2007 р., документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, ін­вентаризації, обстежень і первинного обліку лісів окремо за власни­ками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених у ст. 52 ЛК України. Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами земельних ресурсів (п. 5). Документація кадастру поновлюється один раз на 5 років (п. 8).

Правове забезпечення моніторингу земель лісогосподарського при­значення здійснюється за допомогою положень земельного законо­давства, а саме ст. 191 та 192 ЗК України, ст. 54 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 АК України, а також екологічного зако­нодавства - ст. 22 Закону України "Про охорону навколишнього при­родного середовища", адже моніторинг земель і моніторинг лісів є складовими частинами системи моніторингу довкілля.

Моніторинг лісів є системою регулярного спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісного та якісного стану лісів. Моніторинг лі­сів проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та ана­лізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблен­ня науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно- аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень що­до запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку (ст. 55 АК України), затвердженого постано­вою КМ України № 661 від 20 серпня 1993 р.

Відповідно до Положення "Про моніторинг земель", затвердженого постановою КМ України моніторинг земель будь-якої категорії здійс­нює Державний комітет із земельних ресурсів України. Моніторинг ґрунтів земель лісогосподарського призначення (радіологічні визна­чення, залишкову кількість пестицидів, агрохімікатів і важких мета­лів), а також лісової рослинності та мисливської фауни здійснює Дер­жавний комітет лісового господарства України (п. 8).

Лісова сертифікація - напрям діяльності, яким доповнено АК Украї­ни у нині чинній редакції (ст. 56), розглядається як оцінка відповіднос­ті системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах ста­лого розвитку. Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства.

Організація та проведення лісової сертифікації здійснюються від­повідно до порядку, що встановлюється центральним органом вико­навчої влади з питань лісового господарства за погодженням із центральними органами виконавчої влади з питань економічної полі­тики та охорони навколишнього природного середовища.

Інформаційне забезпечення у сфері використання, відтворення, охорони і захисту лісів і земель лісогосподарського призначення здій­снюється відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як зазначено в ст. 97 АК України.


Вирішення спорів з питань охорони, захисту, використання та від­творення лісів і земель лісогосподарського призначення як функція управління, здійснюється на досудовому (доюрисдикційному) рівні органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Органи виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного сере­довища вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, викорис­танням і відтворенням лісів, що перебувають у державній власності, а органи місцевого самоврядування вирішують спори, пов'язані з охо­роною, захистом, використанням і відтворенням лісів, що перебува­ють у комунальній власності.

У разі незгоди власників лісів і лісокористувачів з рішенням орга­нів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охо­рони навколишнього природного середовища чи органу місцевого са­моврядування спір вирішується судом (ст. 103 ЛК України). Зазначені рішення перелічених вище органів на підставі ст. 104 ЛК України щодо спорів з питань охорони, захисту, використання їа відтворення лісів набирають чинності з дня їхнього прийняття. Оскарження за­значених рішень у суді зупиняє їхнє виконання. Виконання рішення щодо спору з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюється органом, який його прийняв.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...