Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття та види насильницьких злочинів



Насильство є таким же стародавнім, як і саме людство. Із розвитком цивілізації його прояви не лише не зменшилися, а навпаки, набули катастрофічних розмірів. Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей. Знищувалися племена і народи як у часи біблійні, так і в освіченому XX столітті. Не випадково хтось із класиків образно назвав насильство "повитухою Історії".

Типовими проявами насильства є:

позбавлення життя, заподіяння тілесних ушкоджень, зазіхання на статеву недоторканність, захоплення заручників, здирство й інші способи вилучення майна, катування і застосування незаконних методів впливу стосовно затриманих і підслідних;

перевищення влади, позбавлення різноманітних прав і свобод, ' жорстоке поводження з дітьми тощо.

Перелічені види насильства в юридичній літературі прийнято називати "насильницькими злочинами". Але й до цього часу існує невизначеність щодо кола актів стосовно цього виду злочинів. Так, окремі автори до групи насильницьких злочинів відносять лише умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження та хуліганство, які утворюють самостійний у кримінологічному плані "блок" насильницьких злочинів1. З цього приводу А. Є. Жалінський справедливо зазначає, що в цій зовнішньо тривіальній тезі досить багато дивного. Чому сюди б не включити менш тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування тощо2.

Курс советской криминологии. Предупреждение преступности. — M., 1986 — С. 174.

Жалинский А Э Насильственная преступность и уголовная политика // Советское государство и право. — 1991. — №4.


Інші вчені до насильницьких злочинів відносять хуліганство, тілесні ушкодження, убивства та зґвалтування. Дехто доповнює цей перелік мордуванням або розуміє під насильницькими всі злочини, пов'язані з насильством чи погрозою його застосування1. Л. Д. Гаухман, розглядаючи цю проблему в кримінально-правовому аспекті, не обмежує її рамками лише фізичного насильства, а вважає, що насильницький спосіб учинення злочину містить у собі також і погрозу застосування насильства2.

Тлумачний словник В. Даля "насильство" трактує як "примус, неволя, потреба, силування, сором'язлива дія, образливе, незаконне і свавільне"3. У кримінальному законодавстві поняття насильства незмінно пов'язане з реальним суспільне небезпечним протиправним застосуванням фізичної сили до іншої людини проти її волі з метою заподіяння їй фізичних страждань, тілесних ушкоджень або позбавлення життя. Цим поняттям не охоплюється погроза застосування насильства, оскільки вона безпосередньо не тягне за собою заподіяння фізичної шкоди іншій людині. Погрожуючи позбавленням життя або заподіянням шкоди здоров'ю, злочинець не завжди має намір на реальне заподіяння фізичної шкоди. Тому кримінальне право і кримінологія розглядають фізичне насильство і погрозу його застосування як два самостійних способи вчинення злочину.



У юридичній літературі зазначається, що основними способами вчинення навмисних злочинів є фізичне насильство, психічне насильство, зловживання своїм посадовим або іншим становищем, підробка документів або інший обман, підкуп (давання хабара), псування чи знищення майна4. На наш погляд, у широкому розумінні насильства як примусу і фізичне насильство, і погрозу його застосування слід розглядати як два однорідних явища. Усвідомлення потерпілим реальної можливості приведення погрози до виконання змушує його виконати вимоги злочинця. Відмова потерпілого підкоритися найчастіше завершується заподіянням шкоди здоров'ю або навіть позбавленням життя. В більшості випадків насильницькі дії поєднуються із погрозами заподіяння ще більшої шкоди здоров'ю

1 Див. напр.: Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР. — Саратов, 1981. — С. 11,29; Побегайло Э. Ф. Насильственная преступность: современные тенденции, перспективы борьбы // Советское государство и право. — 1988. — №9. — С. 73.

2 Гаухман Л. Д. Вказ. робота. — С. 29.

Див.: Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. — M., 1981. — Т.2. — С. 481.

Див.: Кудрявцев В. H. Правовое поведение: норма и патология. — M., 1982. — С. 202.


потерпілого або позбавлення його життя у разі продовження опору чи невиконання вимог злочинця1.

З позицій кримінології, поняття "насильницька злочинність" є теоретично обгрунтованим. В основі об'єднання зазначених діянь в окрему кримінологічне значиму групу леж.ать наступні критерії:

1) об'єкт посягання — суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, які забезпечують недоторканість фізичного статусу особи;

2) форма вини — прямий умисел;

3) спосіб дій злочинця — фізичне або психічне насильство;

4) насильство відбувається проти волі потерпілого.

З урахуванням вказаних ознак, під насильницькими злочинами слід розуміти навмисні кримінально-карані діяння, що посягають на фізичні блага (життя і здоров'я) особи і чиняться проти її волі шляхом фізичного або психічного насильства. Виходячи з цього визначення, до насильницьких злочинів треба віднести: навмисні убивства; навмисні тілесні ушкодження; поєднане з насильством хуліганство; згвалтування; побої і катування; доведення до самогубства; погрозу вчинити убивство.

Але зауважимо, що насильницька злочинність, по-перше, явище неоднорідне і, по-друге, таке, що не може протиставлятися корисливо-насильницькій злочинності і виступати її альтернативою. Насильницька і корисливо-насильницька злочинність частково "перекривають" одна одну. Це стосується, наприклад, бандитизму, насильницького грабежу і розбою з метою заволодіння майном. Ці діяння належать до так званих "двохоб'єктних" злочинів, але значимішою цінністю при цьому є безпека особи. Вони мають багато спільних рис і ознак із традиційними насильницькими злочинами. В усіх цих випадках механізм злочинної поведінки пов'язаний з агресивно-зневажливим ставленням до особи, її життя, здоров'я і недоторканності.





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...