Главная Обратная связь

Дисциплины:






ПОБУДОВА РУХУ Й ПЛАСТИЧНА ФРАЗА



Побудова руху — це, насамперед, пошук і опанування позицій початку й завершення руху. Якщо головною метою є фінал руху, то саме фінальна позиція визначає й початкову позицію, і струк­туру руху в цілому. Але якщо мета — рух як процес, із власною перспективою й тривалістю, то початкову й фінальну позиції визначає сам зміст руху.

Дуже важливо не пропустити критичну фазу руху, екстремальну для тіла. Щоб почуватися впевнено в критичній позиції, необхідно проконтролювати шлях у цю позицію й вихід із неї.

Спочатку критична позиція може бути незручною, і учені, витратить багато зайвої енергії, щоб опанувати її. Поступово потрібно навчитися легко входити й виходити з неї, а також грати цією позицією.

Ми маємо можливість зафіксувати критичну позицію та по ставити динамічну точку, або такої можливості немає.

Якщо фіксація тіла в скрутному стані є фізично неможливою, стає особливо важливим навчитися проходити цю позицію на різних швидкостях. Побудувати рух, що має значеннєве значення, — це практично те саме, що скласти фразу тексту.

Пластична фраза — це ланцюжок рухів, який становить за кінчену думку і має рухливу структуру, що являє собою логічну послідовність процесів підготовки й здійснення дії, контролю дії, пов'язаного з керуванням інерцією, і завершення руху (логічної точки).

Свідома участь у процесі руху на сцені здійснюється за прин­ципом логічного фразування пластичного тексту.

Фраза в русі може бути довгою або короткою, легкою або важкою, твердою або м'якою, головною або другорядною. Учне­ві необхідно чітко уявляти структуру фрази й знати правила її конструювання.

Будь-яку вправу можна побудувати як фразу й розглядати зміст цієї фрази, зважаючи на мету і завдання вправи.

Коли від руху ми переходимо до побудови цілеспрямованої дії, правила побудови фрази підпорядковуються не стільки зовнішній формі руху, скільки тому змісту, яким наповнюємо форму руху. Якщо пластична форма пропонується як творча ідея, то на цю форму потрібно розглядати, як текст, що потрібно опанувати й зіграти.

Переходячи до роботи із драматичним текстом, можемо пере­нести досвід роботи із фразою в русі на роботу зі словом. І тоді поняття фрази розширюється від складеного авторами речен­ням, із точкою наприкінці, до умовного поняття «уривок» (фраг­мент), що необхідно грати як єдину думку, вишиковуючи логіку гри на базі слова й руху, використовуючи слово й рух одночасно.

Процес побудови фрази в ігровій ситуації — це, насамперед, перехід від схеми руху до виправданого, необхідного для досяг­нення конкретної мети дії, що має причину й наслідок.

Необхідно пам'ятати, що зародження думки або емоції й ви­раження думки або емоції — це два різних процеси, розділені часом, що умовно називається паузою. Щоб наступна фраза стала Цікавої, потрібно цікаво завершити попередню. Глядачеві важ­лива динамічна пауза — тиша, яку хочеться слухати, й активний внутрішній розвиток у грі актора-персонажа. Чим довше актор тримає паузу, тим більшою його відповідальність за те, що він зробить після неї. Потребу в наступному русі необхід­но відчути, тобто зробити цей рух не раніше, ніж він повинен виникнути.



У пластичному тексті, як і в літературному, фраза — основна структурна одиниця, що визначає стиль. А стильові особливості будь-якого тексту обумовлені «авторським» (у тому числі й акторським, і режисерським) почуттям «мови» (зокрема пластичної), тобто почуттям руху і його структурних нюансів.

 

РУХ І МУЗИКА

Взаємодія з музикою на заняттях сценічним рухом може від­буватися в трьох варіантах:

• коли музика — тіло для руху;

• коли рух — тіло для музики;

• коли рух — це музика душі і тіла.

Якщо на уроках утилітарно використовувати музику як рит­мічний початок, що організує, то вона може перетворитися з парт­нера, який допомагає, на суперника, який придушує індивідуальні можливості учня і навіть руйнує їх.

Музика — партнер підступний, що не прощає недбалої вза­ємодії з нею. Недбалість може виникнути від непідготовленості учнів до роботи з музикою. Тому використання музики на занят­ті повинно відбутися в той момент, коли для цього є необхідна готовність.

Початок роботи з музикою — момент відповідальний і делікатний. Чим цікавіша й серйозніша музика, тим складніше використовувати її під час заняття. Використання випадкової му­зики разом із неточно поставленим завданням може зруйнувати раніше опановані форми руху. Крім того, будь-який музичний добуток диктує тип, а часто й стереотип руху, і, коли настане час відділитися від музичної основи, учень може бути емоційно непідготовлений до такого кроку й тому виявиться безпомічним й уразливим.

На уроках важливо розбудити «музичність» тіла, його «внут­рішній слух», навчити тіло виконувати свою «внутрішню» музику. Спочатку необхідно знайти свою гармонію руху, без музики, в «порожньому просторі», заповненому тишею, де всі імпульси й пластичні мелодії народжує тільки тіло учня.

Існують зовнішня музика і внутрішня музика, автором якої є учень.

РОБОТА З ПАРТНЕРОМ

Найкраще зрозуміти актора і допомогти йому може тільки його партнер.

Звісно, змусити любити свого партнера неможливо, але навчитися розуміти й відчувати його — обов'язок аматорського актора. І починається ця робота із опанування вправ на парну взаємодію.

Парні вправи, пов'язані з балансом, що вимагають значно більшої напруженості, ніж індивідуальні вправи в рівновазі, розвивають як витривалість, так і здатність ділити напруження із партнером.

Спеціальні парні вправи мають на меті розвиток фантазії й уяви, тому що побудовані на вільному обиранні малюнка рухів.

До парного тренінгу належать вправи роботи із предметом, де необхідно грати із предметом як із партнером.

Саме парний тренінг, на відміну від індивідуального, при­пускає перехід від руху до цілеспрямованої дії. Стає важливим Не кількість засвоєних парних вправ, а якість нових відчуттів. Усі ці вправи виховують відповідальність за партнера, дбайливе ставлення до нього, його індивідуальних особливостей, від яких Належить успіх гри вдвох.

Комплексні вправи

Усі вправи об'єднані спільними завданнями.

1. Зберігати баланс, контролюючи перехід з однієї позиції в іншу.

2. Контролювати ступінь напруження тіла, якнайдетальніше проробляючи кожний етап вправи.

3. Координувати рухи відповідно до пропонованої структури й завдань.

4. Опановувати вправи в різних швидкостях, зберігаючи макси­мальну амплітуду, м'якість і безперервність руху.

5. Не допускати механічного виконання рухів, управляти інер­цією руху.

6. Під час виконання вправ стежити за безперервним, вільним подихом. Не стримувати видих.

7. Деякі вправи складаються з декількох груп рухів, і їх варто виконувати як єдину форму.

8. Контролювати роботу периферії тіла (ніг, рук, обличчя) до дріб­них деталей.

9. Під час виконання вправ контролювати відчуття руху.

Хода, біг. Подих

Вправа 1. В.П. Учні утворюють коло.

Техніка подиху: Чотири кроки — вдих через ніс і ледве відкриті губи, на чо­тири кроки — видих через рот. Зміна темпу перегонів не повинна змінювати ритму подиху, він повинен залишитися таким же, збільшиться або зменшиться тільки швидкість вдиху й видиху.

Методичні вказівки: Застосовуючи вправи під час бігу, учитель повинен постійно нагадувати учням про правильний ритмічний подих.

Подих: Після того, як установлено правильну техніку тренувального бігу й подиху, вправи під час бігу є засобом тренування подиху, необхідного для сценічного мовлення.

Вправа 2.В.П. Учні утворюють коло.

Музика: розмір 2/4 ритмічна.

Завдання. Ходьба під музичний супровід із поступовим прискоренням темпу й переходом на помірний біг. Середній темп 120—130 кро­ків за хвилину.

Примітка, Стопи необхідно ставити на одну пряму лінію, по­чинаючи з п'яти й поступово переходити до пальців. Ця постава ніг обов'язково нейтралізує розгойдування тіла, додасть бігу правильної первинної форми. Коліна необхідно піднімати.

Вправа 3. В.П. Учні утворюють коло, обличчям до центра. Ноги на ширині плечей, тулуб нахилений трохи уперед, руки зігнуті у ліктях так, щоб передпліччя було розташоване горизонтально, кисті майже стиснуті в кулаки.

Музика: марш у темпі 120-130.

Завдання: Стоячи на місці, робити рухи руками, ніби під час перегонів. Права рука при змаху вперед рухається не тільки вперед, але й ліворуч, а ліва — уперед і праворуч. У ліктьових суглобах рухів немає.

Примітка. Необхідно досягати вільних, ритмічних хитані, рук і тільки в плечових суглобах. Під час бігу, нахилу тіло ніби лягає на повітряну подушку, що виникає за активного руху вперед. Шия повинна бути продовженням хребта. Голову не можна нахиляти вниз або закидати назад: це заважає подиху й не красиво виглядає.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...