Главная Обратная связь

Дисциплины:






Цільовий ринок товару і методика його вибору



 

Для того, щоб досягти успіху на ринку, товаровиробник повинен мати стратегічні конкуренті переваги (Шмален, 1996):

- хоча б у деяких аспектах ринкової діяльності;

- які будуть довготерміновими і такими, щоб конкуренти не змогли їх перейняти;

- які будуть визнані більшістю споживачів.

Основними перевагами, які можуть забезпечити успіх у конкурентній боротьбі, є: лідерство за витратами (найменші з усіх конкуруючих підприємств), диференціація продукції і методів її збуту (урахування інтересів різних груп споживачів більшою, ніж основні конкуренти, мірою), комбінація цих двох переваг (див. п. 4.7 і 4.8).

Як правило, ці переваги конкретне підприємство може проявити не на всьому ринку в цілому, а на його окремих ділянках – цільових сегментах (цільовому ринку), тобто тій частині ринку, на якій це підприємство зможе задовольнити потреби і запити споживачів більш ефективним, ніж його конкуренти, способом (п. 1.9, рис. 1.12).

У сучасних економічних умовах успішна діяльність підприємства значною мірою залежить від точності визначення свого місця на ринку (цільового ринку) з метою реалізації наявних ринкових можливостей. Точність вибо­ру ринкових позицій визначає можливості самого існування підприємства, успішність реалізації його потенціалу в існуючих зовнішніх умовах (з огляду на тенденції їх зміни) з метою забезпечення довгострокового виживання і розвитку в рамках обраної місії. У даному контексті під точністю ринкового позиціювання слід розуміти ступінь відповідності можливостей підприємства умовам господарювання в рамках його місії на обраному для їх реалізації цільовому ринку, його сегментах чи нішах.

Визначення цільового ринку проводиться на основі аналізу результатів ринкових досліджень (див. розділ 4). Основним методом пошуку цільового ринку (його сегментів чи ніш) є сегментація, методика якої викладена в п. 4.5. Розглянемо детальніше цілі конкретних її етапів і завдання, які розв'язують у про­це­сі їх виконання.

Оцінка власних можливостей підприємства. Мета етапу – визначити можливі напрямки розвитку, з огляду на наявне устаткування, технології, джерела постачання сировиною, місця розташування і т.д.

У процесі досягнення мети розв’язуються такі завдання:

1. Аналіз кон'юнктури ринку, що склалася, і перспектив її роз­витку.

2. Виявлення й оцінка потенційних можливостей основних конку­рен­тів.

3. Аналіз техніко-економічних можливостей аналізованого підприємства.

4. Визначення видів продукції, які може виготовляти дане підприємство в існуючих ринкових умовах.

Визначення принципів і факторів сегментації. Мета етапу – визна­чен­ня принципів сегментації (орієнтація на продукт, орієнтація на спо­живача, див. п. 1.9), виділення факторів сегментації і їх зна­чень (різновиди споживачів, специфіка запитів споживачів, параметри продуктів, регіони збуту і т.д.), а також найбільш імовірних комбінацій факторів з урахуван­ням їх значень.



Завдання етапу.

1. Аналіз товарів, що виводяться на ринок, даних про збут за минулі періоди гос­по­да­рю­вання, відомостей органів держстатистики, галузевої структури споживачів, географічного розподілу ринку і т.д.

2. Вибір принципів, виду і факторів сегментації (на основі вико­на­ного аналізу).

3. Визначення найбільш прийнятних значень (змінних) факторів сегментації і ступеня їхньої диференціації.

4. Виявлення кращих із комбінацій факторів.

Побудова матричних моделей (функціональних карт) для виділен­ня й оцінки ділянок ринку методом сегментації за споживачами, про­дуктами, основними конкурентами і т.д.(див. п. 1.9).Мета етапу – побудова мат­рич­них моделей (функціональних карт) і їхнє подання у вигляді комп’ютерних баз даних.

Для досягнення цієї мети слід розв’язати такі завдання.

1. Розробка макетів бланків функціональних карт (на основі резуль­татів попереднього етапу).

2. Трансформація функціональних карт у матриці (таб­лиці), подання їх у вигляді комп'ютерних баз даних. Вибір системи управління базами даних (наприклад, Office Aссess чи будь-який іншої), у середо­ви­щі якої буде виконуватися аналіз.

Збір і аналіз інформації, яка характеризує ринки збуту.Мета етапу – збір і аналіз інформації (див. п. 4.3), наповнення табличних (матричних) мо­де­лей фактичними даними.

Завдання етапу.

1. Визначення джерел, методів і способів збору інформації.

2. Розробка анкет (за необхідності).

3. Збирання необхідних даних і їх систематизація.

4. Аналіз даних.

5. Наповнення моделей фактичними даними.

Виділення сегментів ринку і їхня комплексна оцінка (див. п. 4.5). Мета робіт етапу – виділення сегментів ринку і їх оцінка за всім набором критеріїв, що розглядаються у комплексі.

Завдання етапу.

1. Аналіз табличних (матричних) моделей і виділення сегментів ринку.

2. Оцінка сегментів за окремими критеріями з усього їх набору.

3. Комплексна критеріальна оцінка сегментів.

Вибір цільових сегментів і розробка пропозицій для прийняття управлінських рішень.Мета робіт етапу – визначення необхідності ви­ко­нання такої ітерації (повторення процесу сегментації, починаю­чи з однієї з попередніх стадій), або ж ухвалення рішення про завер­шен­ня процесу і вибір цільових сегментів.

Для цього слід розв’язати такі завдання.

1. Вибір цільових сегментів.

2. Ухвалення рішення: завершити процес чи повторити, починаю­чи з однієї з попередніх стадій.

3. Розробка пропозицій для прийняття управлінських рішень керів­ництвом підприємства.

Слід зазначити, що кожна наступна ітерація збільшує вартість робіт. І загальні витрати на виконання робіт з урахуванням наступної i+1-ї ітеpації (тільки для частини pобіт, які повтоpно виконуються) визначаються за фоpмулою:

 

, (5.11)

 

де Zci – фактично понесені витрати на попередній i-й ітерації;

Кп – поправочний коефіцієнт, визначений на підставі аналогічних робіт, проведених у минулі періоди господарювання в аналогічних умовах.

Витрати на розв’язання зазначених завдань у кожному конкретному ви­падку різні і залежать від специфіки суб'єкта господарювання, виду і характеру інновації, ринкової ситуації і т. п. Слід зазначити, що при виконанні практичних розрахунків для конкретного підприємства мож­ливі незначні зміни складу завдань.

За допомогою методики, викладеної в п. 4.5, виз­на­чають інтегральну (комплексну) оцінку К точності виділення цільових ділянок ринку за всім комплексом оцінних критеріїв (0 £ К £ 1).

За величиною інтегральної оцінки К можна судити про точність (якість) процесу сегментації (чим К ближче до 1, тим вища точність), а отже, – про точність вибору цільового сегменту ринку, тобто про точність виділення ділянок ринку (сегментів чи ніш) для формування на їхній основі цільового ринку конкретного товаровиробника.

З урахуванням викладеного вище оцінку точності робіт альтернативних варіантів вибору (формування) ці­льового ринку виконують, порівнюючи їх інтег­ральні оцінки. Перевагу має той набір сегментів, у якого більш високі інтегральні оцінки.

 
 

Рис. 5.12. Визначення оптимального рівня точності пошуку цільового ринку

 

 

З іншого боку, як зазначено вище, процес вибору ринкових пози­цій підприємством розглядається як багаторівневий ітера­цій­ний. Після кожної ітерації виконується аналіз: повторити роботи процесу на наступному рівні наближення чи завершити їх? Оскільки кожна наступна ітерація збільшує вартість повторюваних робіт, то підвищення точності сегментації різко збільшує витрати, які можуть перевищити очікувані вигоди від більш точного визначення цільових сегментів і формування на їх базі цільового ринку. Тому необхідно визначати той оптимальний рівень точності (рис. 5.12), перевищення якого веде до збільшення загальних витрат (Ілляшенко, 2003).

Після оцінки цільових сегментів ринку керівництво підприємства повинно прийняти рішення відносно того, на яких сегментах слід зосередити зусилля, тобто яким чином слід формувати цільовий ринок. У розділі 1 (п. 1.9) зазначено, що залежно від ступеня охоплення ринку виділяють такі стратегії маркетингу.

1. Недиференційований маркетинг. При виборі цієї стратегії підприємство просуває на ринок один товар (групу товарів), орієнтований на ті потреби, які є спільними для більшості споживачів. Прикладом таких товарів є шоколад "Корона", засоби просування якого на ринку орієнтовані на завоювання масового споживача.

Недиференційований маркетинг передбачає просування на ринку вузького асортименту продукції, що дозволяє економити на виробничих і маркетингових витратах (на товарорух, збут, стимулювання збуту тощо).

Однак у сучасних умовах диференціації споживацьких запитів стратегія диференційованого маркетингу має обмежене застосування, в основному, на великих сегментах ринку. Застосування цієї стратегії кількома товаровиробниками на одному ринку значно загострює конкуренцію і може істотно зменшити його привабливість (Армстронг, Котлер, 2000).

2. Диференційований маркетинг. Передбачає орієнтацію одразу на декілька різних сегментів ринку, сукупність яких складає цільовий ринок. Для кожного з сегментів розробляється окремий комплекс маркетингу, який ураховує специфіку споживацьких запитів. Прикладом є продукція АТ "СМНВО ім. Фрунзе", яке виготовляє насосне і компресорне обладнання, обладнання для видобутку нафти і газу, трубопровідну арматуру, газові опалювальні агрегати тощо.

У наш час більшість великих товаровиробників застосовують стратегію диференційованого маркетингу, яка дозволяє збільшити обсяги продажу і прибутків порівняно з недиференційованим маркетингом. У той самий час ця стратегія істотно ускладнює організацію виробництва і збуту, збільшує витрати на виробництво і маркетинг. Так, це потребує проведення окремих маркетингових досліджень для кожного із сегментів ринку, окремої товарної, цінової, збутової і комунікаційної політики. З огляду на це в процесі обґрунтування доцільності застосування стратегії диференційованого маркетингу необхідно точно прогнозувати, розраховувати і зіставляти зростання очікуваних вигод і витрат. Крім того, до уваги слід брати те, що застосування диференційованого маркетингу дозволяє істотно зменшити ризик нереалізації продукції. Особливо при орієнтації діяльності на ті сегменти ринку, розвиток економічної ситуації на яких не пов’язаний з її розвитком на інших – ефект диверсифікації.

3. Концентрований маркетинг. Передбачає концентрацію зусиль підприємства на одному вибірковому сегменті ринку. Застосовується в основному невеликими, а також обмеженими в ресурсах підприємствами. Прикладом є Сумська науково-виробнича фірма "ТРІЗ", яка спеціалізується на виробництві та ремонті торцевих ущільнень гідравлічних машин і агрегатів.

За допомогою застосування стратегії концентрованого маркетингу підприємства досягають на своїх цільових сегментах більш сильних, ніж конкуренти ринкових позицій, оскільки краще знають потреби і запити споживачів, а також застосовують більш ефективні способи їх задоволення (за рахунок спеціалізації виробництва і збуту). Крім того, це дозволяє створити і підтримувати певний позитивний імідж. Однак ризик у такій ситуації буде досить значним, оскільки зміни споживацьких уподобань можуть призвести до істотного зменшення чи навіть ліквідації цільового сегменту ринку.

Як різновид концентрованого маркетингу можна розглядати орієнтацію діяльності на нішу ринку (рис. 5.13) – порівняно невелику частину ринку (як правило, на стику кількох сегментів) із різко окресленою специфікою запитів споживачів і залишену поза увагою конкурентів. Малі розміри ніші ринку і відповідно,

 
 

Рис. 5.13. Схема виділення ніш ринку

 

 

незначні обсяги збуту в більшості випадків унеможливлюють роботу на них кількох конкурентів, до речі, як і великих підприємств. Тому підприємство, яке орієнтується на ніші ринку, у разі появи сильного конкурента повинне переорієнтовувати свою діяльність на інші ніші, звичайно, якщо ніша в перспективі не переросте у великий ринок (як це свого часу сталося з персональними комп’ютерами фірми ІВМ). Тобто воно повинно бути готовим до постійних змін не тільки видів продукції, а й напрямків і видів діяльності (Ілляшенко. Управління, 2005), що ставить особливі вимоги до оперативності діяльності його підрозділів, насамперед, маркетингових, а також гнучкості виробництва (обладнання, технологій тощо). Застосування такого підходу надає принципову можливість застосування на нових нішах ринку цінової стратегії "зняття вершків", що дозволяє збільшити прибутки. Однак ризик при цьому є дуже значним.

Вибір стратегії охоплення ринку (формування цільового ринку) залежить від ступеня однорідності споживацьких запитів, ресурсів підприємства, етапів життєвого циклу товару (так, на етапі виведення товару на ринок доцільним є застосування концентрованого або недиференційованого маркетингу з поступовим переходом до диференційованого зі зростанням обсягів збуту на етапах зростання й, особливо, зрілості), стратегій конкурентів (застосування конкурентами стратегії диференційованого маркетингу майже завжди вимагає аналогічних відповідних дій).

Після вибору цільових сегментів ринку необхідним є визначення бажаних ринкових позицій (див. п. 1.10, рис. 1.14; п. 4.5). Загалом товари позиціюють на ринку таким чином:

· на основі їх специфічних властивостей, наприклад, низька порівняно з аналогами ціна;

· на основі вигод споживача, наприклад, екологічні продукти харчування, які сприяють збереженню здоров’я;

· на основі обставин використання (таблетки для опріснювання та очищення води, які можна використати в туристичному поході, під час військових дій у незнайомій місцевості тощо);

· відносно певних груп споживачів, наприклад, дитячі шампуні чи креми;

· відносно конкурентів: так, Сумський держаний університет (СумДУ) позиціює себе як провідний ВНЗ Сумської області;

· на основі протиставляння конкурентам, наприклад, напій 7-Up як противага Coca Cola;

· на основі належності до певного класу товарів, наприклад, автомобіль "Мерседес" позиціюється як престижний, а "Таврія" – як економічний.

 

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...