Главная Обратная связь

Дисциплины:






Методологічні принципи соціального прогнозування 2 страница



Л. Регуш визначає за підставами класифікації такі види випереджального відображення (антиципації): за ступенем усвідомленості – усвідомлена, неусвідомлена; за формою існування – випереджальні: реакції, дії, образи, умовиводи, плани, гіпотези, наслідки; за основами – наукова, емпірична; за рівнем психічного відображення – субсенсорна, сенсорна, перцептивна, уявлень, мовномисленева, особистісна (останній рівень вона додала до класифікації вже згадуваного Є. Суркова49); за поєднанням указаних видів – передчуття, пророкування, передвгадування, передбачення, прогнозування50.

Узагальнююча класифікація Л. Регуш потребує уточнення не за класифікаційними критеріями, але за рівнями та механізмами узгодження цілісності антиципації людини, в якій всі рівні антиципації поєднуються у холістичній повноті буття. У різних ситуація може бути домінування того або іншого рівня антиципації, або людська здатність до різних видів антиципації як правило є індивідуальною.

Зрештою на основі проведеного дослідження можливо уточнити види випереджального відображення у взаємозв’язку з іншими у єдиних механізмах антиципаторної активності.

Первісно антиципація обумовлена біогенетичними процесами розвитку, у здійсненні процесів біофізичного, рефлекторного (у тому числі і випереджального) відображення. Випереджальне відображення здійснюється у емпіричних каналах перцепції – у візуальному каналі на основі зору, як передбачення; ‑ у аудіальному каналі на основі слуху та мовлення, як пророкування; ‑ у кінестетичному каналі на основі тактильності та руху як упередження; ‑ у густоторіальному каналі на основі смаку як напередсмакування (рос. предвкушение); ‑ у ольфакторному каналі на основі запаху ‑ чуття (рос. – чутье).

Первісна емпірична антиципація у подальшому обумовлює емоційно-чуттєву визначеність, спостережливість як основу прогнозування. Емоційно-чуттєва антиципація, передчуття, за своєю суттю, є співвідношення узгодженого рефлекторного відображення з мірою життя неусвідомленого у біосоціальній поведінці. Єдність генотипових та фенотипових передоптимізму та передпесимізму у спадковості та навчені досліджував 25 років Мартін Зелігман. За класифікацією Є. Суркова це є рівень перцепції, хоча він акцентував увагу на кінестетичному та візуальному каналах сприйняття. До того ж у практиках бойових мистецтв та формування психосоматичної поведінки, як адекватного сприйняття ситуації, емоційна (соціально обумовлена чуттєвість) складова розглядається як «хвилі на дзеркалі озера, яке відображує світло місяця». Тобто, емоційна складова розглядається як перешкода адекватного відображення, як мовномисленевий рівень відображення.



Передчуття як емоційно-чуттєва антиципація розглядається у психосоматичних східних практиках у єдності образу, уявленої визначеності антиципації. Передвгадування як образна антиципація визначає соціокультурну поведінку, неусвідомлену активність, яка заснована на соціокультурних нормах та цінностях, та визначається як окультурена поведінка у єдності психосоматичного відображення біосоціальної міри життя. Об’єктивація соціокультурної поведінки у суспільстві відбувається у культурних практиках. Цей процес відповідає рівню уявлень антиципації за класифікацією Є. Суркова 51.

Емоційно-чуттєва та образна визначеності антиципації мають організуючий характер та відображують біосоціальну міру життя як цілісність, неаналітичність сприйняття та неусвідомленої поведінки, але обмеженої соціокультурними цінностями, окультуреної, засвоєної поведінки, яка є спонтанною для людини. Окультурена спонтанність засвоюється в результаті культурних практик, у яких з малку людина живе та діє. Звідси і антиципація у соціокультурній поведінці у цілісності образного сприйняття ситуації та часу.

Мовномисленевий рівень антиципації визначає цілепокладання – діяльність, усвідомлену, цілеорієнтовану активність людини, у якій вона погоджує суспільні вимоги, особистісні потреби та інтереси. У діяльності відбувається самобутність та самореалізація людини. Об’єктивація та суспільне наслідування діяльності відбувається у соціальних технологіях та її результатах. Аналітичність діяльності як людська селективність та вибірковість у цілепокладанні потребує самодобудови інтуїцією до цілісності, узгодженості у повноті буття. Ці процеси відбуваються та обумовлюються у мовномисленевій визначеності антиципації, у відображенні соціальної міри життя людини як цілісності, за класифікацією Є.Суркова, на мовномисленевому рівні антиципації. Діяльнісний рівень антиципації – прогнозування - визначає генералізуючу спрямованість антиципації як відображення творчості та самореалізації.

Соціально-технологічний зміст прогнозування визначає смисл того як ефективна діяльність від новації стає інновацією, у переданому досвіді іншим суб’єктам та зберігається у соціокультурному просторі суспільства, як наукові та практичні традиція, що, у свою чергу, розвиваються разом із соціальними процесами та виводять на новий рівень соціальні технології. Соціальні технології відображують процеси об’єктивації та інституціалізації результативної діяльності. Соціальне прогнозування, у видовому значенні соціальної технології, відображує процес ідентифікації майбутнього соціальних технологій, у вирішенні нагальних та перспективних проблем суспільства надає варіанти та альтернативи розвитку, визначає часовий інтервал зміни соціального простору та суспільних відносин.

Повнота буття людини як біосоціальної сутності вимагає узгодження суб’єктності та інтерсуб’єктності, єдності особистісного та суспільного; почуттів, образів, смисла та інтуїції; рефлекторноїі соціокультурної поведінки та діяльності; об’єктивованих соціальних технологій та практик; біофізичного, біосоціального та соціального рівнів цілого. Людина як цілісність узгоджує свою самобутність та самостійність зі своєю приналежністю до референтних груп та масштабних спільнот у цілісності суспільства. Це є метарівень антиципації, який визначає цілісність людини у цілісності людства, у всеєдності людей у часовій модальності майбутнього.

Додаток1. Антиципація на різних рівнях психічного віддзеркалення (Є.М. Сурков,198552)


 

Рівень Клас вирішуваних завдань Основні критерії Резулятивний ефект антиципації
Субсенсорний Тонічні і позотонічні реакції, що не усвідомлюються людиною. Утримання рівноваги (на неусвідомлюваному рівні). "Компенсаторні реакції" при раптовій втраті рівноваги. Ідеомоторні акти Стабілізація пози «вирівнювання» стійкості перед початком дії. Потенційна і актуальна готовність до реалізації моторних програм різного рівня побудови ще до їх реального виконання Оптимізація тонусу м'язів забезпечення стійкості і рівноваги. Ефекти по забезпеченню умов для відновлення, відновлення, закріплення завченої дії (формування навику).
Сенсомоторний Прості сенсомоторні реакції, реакції вибору, РДО, зорово-моторне стеження Своєчасність реагування управління рухами в заданому інтервалі часу, темпі, ритмі Ефект своєчасності реакцій. Скорочення латентного періоду. Ефект очікування. Ефект мінімізації просторової і тимчасової помилки . Точність відтворення тимчасових інтервалів .
Перцептивний Окомірні завдання в плані визначення відстаней, швидкостей, прискорень рухомих об'єктів. Вибір найкоротшого маршруту руху. Маскування своїх дій . Точність розпізнавання і визначення потрібної відстані (дистанції) і швидкості руху. Мінімізація шляху за часом. Ухилення від небезпечних зіткнень і ударів . Своєчасне перемикання на черговий рух або завдання дії. Ефект своєчасності і точності рухів у просторі та часі . Ефект переваги у виборі маршруту з множини інших. Деякі ефекти переваги в пошуку маршрутів руху і перевірки перцептивних гіпотез .
Уявлень Подолання бар'єру швидкості. «Панорамне» бачення. Збереження в пам'яті і актуалізація «карти місцевості» і «карти шляху». Ефект збереження надійності дії. Своєчасність і плановість виконання дій (координованість). Виграш у просторі та часі: звільнення від опіки партнера або супротивника. Ефект панорамного передбачення.
Мовномисленевий   Вирішення завдань проблемного типу. Планування дії. Попередження тактичної дії партнера (супротивника) в часі і просторі. Завдання управління рефлексії. Планування і організація колективних дій. Вирішення завдань нестандартним способом з урахуванням несподіванок, з урахуванням сильних і слабких ланок підготовки партнера (або супротивника). Нав'язування супротивникові незручного для нього темпу дій. Створення умов для повідомлення супротивника помилкової інформації про наміри власних і партнерів. Ефект попереджуючого планування. Ефект інсайта. Ефект імовірнісного прогнозування. Ефект розгадування задуму. Ефект групової координації дій з попередженням дій супротивника. Ефект прогностичного розуміння (розгадування) готовності супротивника до поєдинку. Ефект самоконтролю рефлексії за успішністю реалізації тактичного задуму і успішністю планування.

Додаток 2 Рівні випереджальної активності

(М.Лепський 2010)

Біофізичний рефлекторний Біосоціальний організуючий Соціальний генералізуючий Соціальний метарівень, холістичний (цілісності) рівень Узгодження суб’єктного та інтерсуб’єктного рівнів; особистості-суспільства; людини-людства.   Єдність: почуттів, образів, смислу та інтуїції;   соціокультурної поведінки та діяльності;   соціальних технологій та практик;   біофізичного, біосоціального і соціального рівнів.
Емпіричні канали перцепції Візуальний канал –передбачення на основі зору; Аудіальний канал - пророкування на основі слуху та мови; Кінестетичний канал –упередженняна основі тактильності та руху; Густоторіальний канал –передсмакування (рос. предвкушение); Ольфакторний канал – на основі чуття. Емоційно-чуттєва визначеність - передчуття;   Визначає біосоціальну поведінку (неусвідомлена)   Образна, уявленева визначеність –передвгадування   Визначає соціокультурну поведінку (неусвідомлена, заснована на соціокультурних нормах та цінностях)   Об’єктивація відбувається у культурних практиках Мовномисленева визначеність цілепокладання – прогнозування Самодобудовується інтуїцією у творчому осяянні, інсайті Визначає діяльність (усвідомлена)     Об’єктивація здійснюється у соціальних технологіях та результатах діяльності
Субсенсорний та сенсорний рівень за класифікацією Є. Суркова Рівень перцепції за класифікацією Є. Суркова Рівень уявлень за класифікацією Є. Суркова Мовномисленевий рівень за класифікацією Є. Суркова
           

 

Узагальнюючи все сказане, можна зробити висновок, що у найбільш загальному вигляді прогнозування постає як випереджальне відображення дійсності. Здатність прогнозування є інтелектуальною діяльністю людини, однієї з головних функцій людської свідомості. Основна причина, що спонукає людину займатися прогнозуванням, полягає в тому, що існують явища, майбутнє яких вона не знає, але вони мають важливе значення для рішень, що приймаються людиною сьогодні. Тому вона прагне проникнути очами розуму в майбутнє (Платон)53.

Випереджальне відображення є необхідною, істотною складовою діяльності, виходячи з того, що основною її характеристикою є цілепокладання, очікуваний і передбачуваний результат. Саме тому в якості одного з основних у типології прогнозування виділяють нормативний прогноз. Цілепокладання дозволяє скоротити невизначеність у власних зусиллях, але невизначеність оточуючого світу визначає інший тип прогнозу - пошуковий.

Політичні суб'єкти більшою мірою залежать від прогнозування в ситуаціях ризику й невизначеності, в умовах кризи й нестабільності політичної системи. Політичне прогнозування спрямоване на дослідження майбутнього влади, її технологій і обмежень застосування. Тому політичне прогнозування (а раніше пророкування) під особливою увагою владних структур перебувало в минулому, перебуває зараз і, мабуть, перебуватиме в майбутньому.

Класичними для усвідомлення феномуну прогнозування стали визначення Е. Янча, який стверджував, що прогноз (forecast) – ймовірнісне твердження про майбутнє з відносно високим ступенем вірогідності. Пророкування ж (prediction) – це аподиктичне (неймовірнісне) твердження про майбутнє, засноване на абсолютній вірогідності. Антиципація (anticipacion) – логічно сконструйована модель можливого майбутнього з допоки невизначеним рівнем вірогідності54. Нині антиципація використовується значно ширше, як будь-яке випереджувальне відображення людини, що значно розширило коло процесів антиципації, особливо у соціальнопсихологічних дослідженнях. Е. Янч одним з перших порушив питання про переміщення технологій, які, власне, і дають можливість підвищити вірогідність, визначити межі можливого в «спокусах невтримної фантазії». Необхідно відзначити, що прогнозування виросло із пророкувань, на шляхах перетворення аподиктичних тверджень в імовірнісні (у межах каузальних закономірностей), у відмові від абсолютної вірогідності, заснованої на фаталізмі майбутнього, у ствердженні волі й суб’єктності, заснованій на знанні об'єктивних закономірностей і, тому, спрямованій на досягнення високого ступеня вірогідності. В той же час вивчення достовірних прогнозів, що здійснилися, і їх технологій є основними джерелами вивчення політичного прогнозування.

Технологічне прогнозування виступає – це ймовірнісна оцінка на відносно високому рівні впевненості майбутнього переміщення технології (technology transfer). Дослідницьке (або пошукове) технологічне прогнозування (exploratory technological forecasting) починається з наявного в цей момент базису знань і орієнтоване в майбутнє, тоді як при нормативному технологічному прогнозуванні (normative technological forecasting) спочатку оцінюють майбутні цілі, потреби, бажання, місії й т.п., і йдуть у зворотному напрямку – до сьогодення55.

У прогностичних дослідженнях важливе місце займають так звані прямі й зворотні прогностичні ефекти, які досліджували Р. Мертон (1949 р.), Т. Гордон і О. Хелмер (1960-ті рр..), і систематизував у своїй роботі В.Я. Матвієнко. Прогностичні ефекти пов'язані з реакціями на прогнози як прихильників, так і супротивників. І першим опинився під увагою ефект «пророцтв, що самовиконуються» або «ефект Едіпа».

Серед прямих прогностичних ефектів цілком обгрунтовано В.Я. Матвієнко виділив:

1. Прогноз, що самоорганізується, який виникає в результаті прийняття прогнозу й здійснення людьми певних дій.

2. Прогноз, що самоліквідується, який пророкує виникнення тієї або іншої соціальної форми, а в результаті дій людей вона не виникає. Цей прогноз може здобувати форму попередження.

3. Прогноз, що трансформується, означає появу в опісля здійснюваній дії несподіваного результату.

4. Прогностичне зрушення – ефект прискорення або вповільнення прогнозу. Цей ефект вивчений в 1969 році І.В. Бестужевим-Лада й В.А. Ласточкіним у «парадоксі прогностичного зрушення», неможливості повної адекватності прогнозованих явищ їх дійсному стану в майбутньому.

5. Ефект посилення або ослаблення, аналогічний прогностичному зрушенню але не в тимчасовому плані, а в кількісних характеристиках. На наш погляд, до прогностичного зрушення необхідно відносити не тільки часове зрушення, але й відхилення якісних характеристик, і тільки відхилення цілісного, цільового результату їх відрізняє від трансформації прогнозу (у відносинах одиничного й загального).

6. Ефекти попередження або наслідків, мають місце там, де в результаті дій людей виникає непрогнозована соціальна форма, причому або до появи очікуваного явища (ефект попередження), або після (ефект наслідку).

Згаданим ще автором виділені також зворотні прогностичні ефекти:

1) «Ефект бумеранга», коли прогноз може завдати шкоди якійсь соціальній групі, а у відповідь одержує негативну реакцію стосовно прогнозиста.

2) «Ефект активізації прогнозів» виникає при успішності прогнозів і їх користі для людей. Відповідно актуалізується увага до цих прогнозів.

3) «Ефект нейтралізації прогнозів», пов'язаний з неточністю прогнозів і зниженням віри в них.

4) «Ефект прогностичної моди» (ефект «бедвагона» К. Шеннона): у випадку успішного прогнозу в якийсь області в неї спрямовуються інші прогнозисти та виникає ажіотаж.

5) «Прогностична паніка» виникає при моді на прогнози негативних явищ, виникає впевненість у «краху», «кризі».

6) «Прогностична сліпота» оволодіває прогнозистом, орієнтованим лише на позитивні прогнози56.

На наш погляд, ефект активізації прогнозу й ефект нейтралізації прогнозів є дихотомією, який вимагає свого вивчення у взаємозв'язку. Активізація прогнозу відбувається в моменти високої значимості прогнозу для прийняття рішень, але заснована на довірі, на прецеденті вдалих прогнозів, а самоліквідація - це зворотний, самоорганізуючий, зв'язок, тобто реакція на неточність.

Ефекти «прогностичної моди» і «паніки» є окремими випадками активізації прогнозу й ґрунтуються на наслідуванні (мімесисі). А «ефект прогностичної сліпоти» є лише одним із проявів суб'єктивних факторів трансформації прогнозу.

При цьому необхідно відзначити, що прямі ефекти вивчають впливи прогнозів на суспільство й політикум, а зворотні - вплив суспільства й політикуму після появи прогнозу на прогнозистів.

Сучасний політичний аналіз і політична соціологія, як практично орієнтовані напрямки вивчення політичної сфери, все частіше активно ставляться під сумніви політиками, засобами масової інформації, організаціями громадянського суспільства. Ці сумніви пов'язані, насамперед, з більшими надіями на інструментарій політичного прогнозування, що повинен дати корисну інформацію про події, що відбуваються, і про способи досягнення перемоги в політичній боротьбі.

У той же час відбувається істотний тиск політичних «замовників» на підготовку підсумкових документів з метою використання науково-обґрунтованих висновків дослідження, як політичної технології впливу на суспільну свідомість виборців. Як наслідок теоретичні висновки піддаються «корегуванню» замовника відповідно до рекомендацій політтехнологів або, що ще гірше, виходячи з «бачення» політика. У цій ситуації на перші місця за вагомістю виходять такі якості вченого-практика як: принциповість, об'єктивність, науковість і вірність науковим ідеалам.

Але крім суб'єктивної стійкості вченого корисність і вірогідність політичного прогнозу забезпечується методологічними принципами, розробленими з метою підвищення вірогідності й наукової обґрунтованості, корисності й верифікованості прогнозів. Проблема методологічних принципів у соціальному пізнанні вивчалася марксистською школою, німецькою школою історизму (зокрема, такими її яскравими представниками як В. Дільтей, Г. Зіммель, Г. Ріккерт, В. Вільдебанд). Значний внесок у вивчення методологічних принципів забезпечив М. Вебер. У цьому зв’язку відзначимо також і розробки принципів технологічного прогнозування Е. Янча, Дж. Мартіно.

Поміж вітчизняних дослідників слід згадати І. Бестужева-Ладу, який зробив акцент на методичних принципах соціального прогнозування. Зв'язок принципів історії й прогнозування аналізувалися колективом авторів під керівництвом А. Алпеєва.

Пошук методологічно надійних принципів вимагає вивчення різних рівнів застосування наукових принципів у прогнозуванні в цілому й політичному прогнозуванні зокрема. Першим кроком є визначення специфіки прогнозування в процесі соціального пізнання, а, значить, і специфіки застосування принципів соціального пізнання в прогнозуванні. Другим кроком є вивчення не тільки видових особливостей прогнозування як теоретичного дослідження, але й дослідження особливостей принципів практичного вивчення дійсності, її потенцій і можливостей суб'єктної діяльності. У цьому значенні прогнозування виступає в ролі практично орієнтованої соціальної технології. Реалізація теоретичних настанов на сходження від загального до одиничного, від абстрактного до конкретного вимагає не лише виявлення видових характеристик соціального прогнозування як синтезу принципів соціального пізнання й соціальних технологій, але і встановлення конкретної специфіки політичного прогнозування як «підвиду» соціальних технологій.

Тому актуалізується систематизація принципів політичного прогнозування.

Принцип [лат. Principium – основа, початок] – 1) основне, вихідне положення якоїсь теорії, навчання тощо; керівна ідея, основне правило діяльності; 2) внутрішнє переконання, погляд на речі, що визначають норму поведінки; 3) основа пристрою, дії якого-небудь механізму, приладу установки57. Однієї семантичної констатації принципу «як основного, вихідного положення» недостатньо, оскільки необхідно виявити ті критерії, які дозволяють визначити істотні характеристики тих положень теорії, які є базовими, концептуальними. Такі характеристики визначені в діалектичній гносеології.

Саме такі характеристики стали основою дефініції «принципу» – поняття, що позначає закономірність, покладена в основу механізму тієї або іншої діяльності є принцип» 58.

У діалектиці як теорії розвитку маємо справу з розумовою діяльністю, заснованою на двох принципах – принципі загального зв'язку й принципі розвитку. Принцип загального зв'язку ґрунтується на розумінні того, що вся доступна нам реальність є сукупністю предметів і явищ, що перебувають у найрізноманітніших відносинах, зв'язках один з одним. Принцип розвитку випливає з того, що матерії властивий абсолютний рух і відносний спокій. Цей принцип вимагає, щоб вивчення об'єкта здійснювалося в безперервному русі, зміні, розвитку. При цьому розвиток, к зазначалося, розуміється як цілеспрямований, закономірний і незвороній рух від нижчого до вищого, від простого до складного59. Будь-яка наука має власну систему дослідницьких принципів, якими зобов'язаний керуватися вчений для досягнення позитивного результату. Вони виникають у процесі творчого освоєння об'єктивної реальності60. Альберт Ейнштейн відзначав, що «для застосування свого методу теоретик в якості фундаменту має потребу в деяких загальних припущеннях, так званих принципах, виходячи з яких він може вивести наслідки». При цьому «не існує методу, який можна було б вивчити й систематично застосовувати для досягнення мети. Дослідник повинен скоріше, вивідати у природи чітко сформульовані загальні принципи, що відображають певні загальні риси сукупності, безлічі експериментально встановлених фактів»61.

Установлення закономірностей випереджального пізнання вимагає пошуку принципів, що поєднують прогнозування з усіма формами наукового пізнання, відображають особливості цього виду пізнавального процесу. Співвідношення прогностичного й історичного знання безпосередньо пов'язане з виявленням часової специфіки минулого, сьогодення й майбутнього в процесі формування соціальної перспективи таких галузей знання як історія, соціологія й прогностика. При цьому застосування знань формування соціальної перспективи в аналізі минулого є вивченням одержаного результату принципу соціальної перспективи в історії. Одержання знання про формування соціальної перспективи в сьогоденні (в актуальних подіях і процесах для сучасного суспільства) має евристичне значення для існуючих і діючих соціальних суб'єктів (як у соціології, так і соціальному управлінні, соціальній психології й педагогіці, а також у соціальній філософії). Вивчення потенцій і можливостей, бажаної перспективи здійснює не тільки випереджальне відображення соціального пізнання, але цілеорієнтує і цілепокладає діяльність соціальних суб'єктів. При цьому не будь-яка можливість стає закономірною, оскільки існують суб'єктивні перекручування як пізнання, так і діяльності, у деформації соціальної перспективи або формуванні соціального опору, що корегує свавілля, як відображення об'єктивності соціальних процесів.

Оскільки мета усякого пізнання – одержання об'єктивно-істинних знань, то історичне пізнання обов'язково має відповідати за своїм змістом принципу об'єктивності. Однак дотримання цього принципу повинно враховувати особливість предмета історичного вивчення, а саме те, що він розвивається в часі й просторі. Це передбачає застосування, на рівні з принципом об'єктивності, принципу історизму. Специфіка суб'єктно-об'єктних відносин обумовлює застосування принципу ціннісного підходу62.

Світоглядне значення принципу історизму полягає, насамперед, в обґрунтуванні глибинного зв'язку часів, обумовленості сьогодення й майбутнього історичним минулим. Історизм як спосіб мислення тісно пов'язаний з історизмом як принципом історичного пізнання. Останній вимагає вивчення будь-якого явища історії в його розвитку, конкретно-історичній обумовленості й індивідуальності (особистість, народ, епоха, рух і навіть людство). Принцип історизму є втіленням ідеї розвитку, як вивчення індивідуальності в її ґенезі, становленні й розкритті свого призначення, взаємозв'язку з іншими63. Принцип об'єктивності в марксистській теорії відображення передбачає під об'єктивністю відтворення об'єкта таким, яким він існує сам по собі, поза і незалежно від людини та її свідомості64.

За твердженням М.Вебера об'єктивність пізнання в сфері соціальних наук характеризується тим, що емпірично дане завжди співвідноситься із ціннісними ідеями, тільки й утворюючими пізнавальну цінність зазначених наук, що дозволяють зрозуміти значимість цього пізнання, але нездатні бути доказом їх значимості, яке не може бути дане емпірично. Життя в її ірраціональній дійсності й можливих значеннях, що містяться в ній, невичерпне, тому конкретні форми віднесення до цінності не можуть бути постійними: вони підвладні безперервній зміні, що зникає в темному майбутньому людської культури 65.

Методологічні принципи соціального пізнання, к справедливо зазначають Ю.Сурмін і М.Туленкова, відрізняються певною якісною специфікою, що випливає з особливостей соціальних об'єктів, процедур, актів і технології соціального пізнання. По-перше, методологічні принципи соціального пізнання залежать не лише від наукових революцій і пізнавальних процесів, але й від соціальних революцій, історичних епох і соціальних процесів, що відбуваються в них. Соціальні фактори істотно перетворюють принципи соціального пізнання й моделюють їх. По-друге, методологічні принципи соціального пізнання порівняно з принципами природничого пізнання менш жорсткі й надають перевагу орієнтації на з'ясування якісних характеристик соціальних об'єктів. По-третє, методологічні принципи соціального пізнання більшою мірою підвладні впливу ідеологічних доктрин. На рівні принципів повинна забезпечуватися, насамперед, незалежність соціологічної науки від ідеології66.

Ціннісний принцип соціального пізнання виходить із того, що в процесі вивчення соціальної дійсності проводиться науково-пізнавальний (логічний) і ціннісно-орієнтований аналіз. Цінність розглядається як елемент культурного й загальнолюдського надбання, найважливіша гносеологічна функція оцінних суджень полягає в співвіднесенні об'єкта пізнання (минулого в історії й майбутнього в прогнозуванні) як суттєвого явища для сьогодення. Оцінка соціально-значимої діяльності й проблематики сприяє формуванню найважливіших ціннісних орієнтацій суб'єкта в навколишньому світі.

В. Жуков і Б. Краснов виділяють два важливих, на нашу думку, аспекти прогнозування: «провісницький, що має на увазі опис можливих або бажаних перспектив, станів, рішень, і передвказівний, що передбачає власне рішення цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності. Отже, в проблемі прогнозування можна виділити дві сторони: теоретико-пізнавальну й управлінську, пов'язану з можливістю ухвалення рішення на основі прогностичного знання»67.

Специфіка вивчення майбутнього як можливості визначає серйозну відмінність історичного, ретроспективного пізнання й прогностичного, перспективного дослідження. Історичні дослідження дозволяють розкрити закономірності й результати суспільної практики, що здійснилася, а перспективні - забезпечують майбутню діяльність у визначенні диспозиції стосовно майбутнього (у пошуковому прогнозі) і передвказання (у нормативному, діяльнісно-орієнтованому прогнозі). Отже, одним із найважливіших принципів прогностичного пізнання є діяльнісний підхід. Об'єктивний, ціннісний, діяльнісний принципи й принцип розвитку реалізуються в гносеологічному, аксіологічному, праксеологічному, а також у єдності ретроспективного й перспективного принципів у прогнозуванні.

Принципи об'єктивності, розвитку й ціннісної орієнтації відображають істотні закономірності і в пошуковому, і у нормативному прогнозуванні. Але в той же час, поряд із принципом розвитку, домінуючим у пошуковому прогнозі, є принцип об'єктивності, а в нормативному - принцип ціннісної орієнтації. У пошуковому прогнозі пріоритет віддається дослідженню саморозвитку об'єкта прогнозування, а в нормативному здійснюється пошук можливостей ефективної діяльності суб'єкта з урахуванням розвитку об'єктивних умов.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...