Главная Обратная связь

Дисциплины:






Районний господарський комплекс та його галузева структура.



На території інтегрального економічного району повинен бут сформований достатньо потужний народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси з такою галузевою структурою:

- профілюючі галузі (галузі спеціалізації р-ну в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей промисловості і с/г;

- галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і збагачення сировини, виробництва напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання тощо);

- галузі, які забезпечують потреби населення району промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;

Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивчення територіально-господарчих відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних економічних районів. Науково обґрунтованим є об’єктивне існування двох типів економічних районів – галузевих і загальних або багатогалузевих (інтегральних). Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову обґрунтованість визначення території загальних економічних районів. Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться ТВК різного ступеня сформованості або їх складові частини. За цим районуванням виділяються 3 підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрор-ни), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони). Великі (інтегральні) економічні райони– це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об’єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні краї з автономними областями. Ці райони використовуються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення ПС, формування загальнодержавних баз промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області. У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі виробництва з метою більш повного використання місцевих ресурсів. Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів. Ця територія однієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування. Об’єктивною основою цього районування виступає територіальний поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних) економічних районів. На території цих р-нів знаходяться ядра крупнорайонних ТВК або їх складові частини. У даному підтипі економічних р-нів основну районоутворюючу роль відіграють великі багатофункціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами р-нів, які пов’язують їх периферію в єдине ціле. Середні економічні р-ни об’єднуються у великий економічний р-н. З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація виробництва в цих р-нах здійснюється не тільки на основних галузях, а й на виробництві другорядної продукції, потрібної для кожного великого економічного р-ну. Ці р-ни використовуються як для прогнозування рівня розвитку виробництва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю. Малі райони (мікрорайони) –це найнижчий ступінь інтегральних економічних р-нів. Вони органічно пов'язані з низовим адміністративно-господарським районуванням. Їх територія відповідає території внутрішньообласних адміністративних р-нів. Визначення меж цих р-нів залежить від об’єктивних і суб’єктивних факторів. Це пов’язано з тим, що економічна основа сусідніх р-нів даного підтипу часто буває однорідною (однотипною), особливо в спеціалізованих с/г зонах, і тому їхні межі визначаються виробничими зв’язками місцевих підприємств з їх сировинними зонами, а також територіальною організацією і управлінням всього господарства, яке здійснюється районними центрами. В цих р-нах основними галузями виробництва є рослинництво, тваринництво і місцева промисловість, переважно та, що переробляє с/г сировину. Найбільш поширеними виробничими поєднаннями тут є локальні АПК (завод, цех і сировинна зона).







sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...